ДрогоБич: обласний центр зниклий з мапи України
Після швидкої екскурсії у Стрию на Львівщині мене чекала не менш блискавична прогулянка по сусідньому Дрогобичу (на все про все було півтори години).
У місті, як протягом 1939-1941 і 1944-1959 років було центром однойменної області, зараз живе 77 тисячі мешканців.
Мапа України 1946-1954
Джерело: Вікіпедія
До Дрогобича їхав електричкою зі Стрия (десь 40 хвилин, вартість проїзду 5 гривен).
Не дивлячись на те, що у екс-обласному нині проживає лише на 16 тисяч жителів більше, ніж у Стрию, одразу по приїзду на вокзал стало помітно його розмахи: на вокзалі стояла ціла купа маршруток. Проїзд в автобусі лише півтори гривні.
1.
Район Привокзальної площі справив погане враження - типові 5-ти по верхівки. Подібних до цих (фото з центру міста).
2.
Пройшло мабуть хвилин з 15 моєї поїздки у автобусі. За вікном майоріли всі ті самі сірі будинки, які іноді змінювалися греко-католицькими церквами.
І от нарешті я дістався центру Дрогобича. Головний майдан - площа Ринок.
3-4.
Історична забудова намішана вже з радянською. Мабуть місто постраждало від бомбардування. Нагадало Польщу.
5-6.
В самому серці площі - ратуша. Як на мене - суміш франківської (верхня частина) та львівської
7.
Нажаль, вихід на її башту закритий. Принаймні так заявив охоронець. Наполягати я не став - часу було в обмаль. Блогеру lyoshko вдалося туди потрапити після вмовлянь http://lyoshko.livejournal.com/ треба попросити у кімнату 33.
Неподалік знаходиться Дзвіниця костелу святого Варфоломі
8.
На площі перед ним діди жваво грають у шахи. Праворуч у кадрі - жінка, яка прийшла забирати чоловіка.
9.
Церква
10.
Плакат. На банері - герой фільму «Нескорені»
11.
Спускаюся нижче. Будинок що у народі за іменем кнайпи в його підвалі відомий як мисливський погрібець.
12.
Ще будиночки
13.
Навпроти - занедбаний та засмічений скверик
14.
Перехресття та зламаний світлофор
15-16.
Вид в гору
17-18.
Магазин. Майже нічого не змінилося з часів СРСР
19.
Куди поділися всі ветерани?
20.
Віддаляюся від центру
21.
Катафалк з польськими автомобільними номерами та українськими номерами мобільного
22.
Вже другий день нового року, а його атрибути і досі можна купити. Різдво - більш важливе свято для галичан
23.
У місті працює кожен ліхтар
24.
Та добрі (як для України) дороги. Забігаючи на перед додам, що як-но проїхали перехресний знак «Дрогобич» (назад повертався маршруткою) почало трусити.
25.
Стара польська реклама на фасаді житлового будинку
26.
Кладовище. Тут поховано багато поляків
27.
Багато дрогобиччан працюють закордоном та відправляють гроші рідним додому. Десь читав, що заробітчани переслали більше, ніж бюджет Тернопільської області.
28.
Є і таке
29.
В останні хвилини купив на місцевому ринку 1 літр сушок - яблук. Ціна - 4 гривні
30.
Цікаво, якого року цей напис?
31.
В цілому у місті більше історичних цікавинок (які не встиг оглянути) , ніж у Стрию, одначе часто-густо історична забудова намішана сірими будівлями радянських часів.
Дерев’яна церква, яка теж варта уваги
Наступна «серія» - прогулянка про зниклому з мапи України обласному центру. Повертайтеся читайте та дивіться мої фото із Дрогобича!
Матеріали з Новорічної поїздки:
А чи такі міста Донбасу? Як виглядають райцентри Львівщини
Сонячний день у Мукачевому: Прогулянка по секстаполісу Закарпаття
Репортаж з львівського села: Скільки коштує відпочити в українських Карпатах
Я рекомендую: Турагенція «Діон»
Буду радий за виправлення помилок, адже текст писав без сторонньої вичитки.