Саксонська Швейцарія, яка насправді Німеччина
Наші люди, та й не тільки наші, дуже полюбляють усякі кліше. Наприклад, якщо море чи озеро з лазурною водою - то це неодмінно «Мальдіви», а коли мальовничі гори - значить «Швейцарія».
Саксонська Швейцарія, що на 50 км східніше від Дрездена, у цьому плані має більш-менш «ліцензійну» назву. Так її нарекли саме швейцарські мандрівники: їм ці чудернацькі й химерні гори з пісковику чимось нагадали рідні пейзажі. Ну а потім назва популяризувалась і прижилась.
Узагалі площа цієї гірської системи досить велика, і розкинулись вони на обох берегах Ельби. Я ж побачив сам і тепер покажу невеличку їх частину під назвою Бастай. Хоч це і найбільш попсова частина «Швейцарії», дякувати, хоч тут вдалось побувати. Та й це той випадок, коли багато людей та туристична розкрученість ніскільки не зменшують вражень від цієї фантастики.
Бастай перекладається як «бастіон», і недвозначно натякає, що тут колись були фортифікаційні укріплення. І хоча вже на початок 19 століття від них нічого не лишилось, це аж ніяк не завадило зростанню популярності цього місця.
Ельба в сторону Дрездена:
Перший готель і ресторан тут з’явились ще в далекому 1826 році. Таким чином, прагматичні німці ще два століття тому просікли, що можна робити хороші гроші просто за право споглядати людьми чудові краєвиди й пам’ятки (чого в більшій частині України не можуть усвідомити й досі).
Вражаючі та химерні скелі Бастая:
Але все ж відчуття підкорення гір тут ви не знайдете. Скрізь прокладені зручні огороджені стежки, обладнані оглядові майданчики.
Частина скель знаходиться на території Чехії, яка тут недалеко, і, не повірите, там вони теж звуться Швейцарією (тільки Богемською). Якщо не помиляюсь, це вид якраз в ту сторону:
Характерні поодинокі масивні виступи на горизонті також є частиною цієї системи. Крайня зліва гора має назву Ліленштайн.
На одній із таких гір стоїть величезна фортеця Кенігштайн. До неї звідси 5 км по прямій.
Іще однією фішкою Бастая є його міст. Міст із пісковика проклали у 1851 році замість старішого дерев’яного, і також з прицілом на туристів.
Завдовжки майже 80 метрів, він ніби висить над 40-метровим проваллям.
В меандрі Ельби на протилежному від нас березі лежить маленьке містечко чи селище Ратен. Мостів від нього немає, але стабільно курсують пороми.
Там же і найближча залізнична станція.
З висоти і далечіні воно виглядає геть ляльковим:
Іще трохи видів на скелі:
І на Ельбу та просто околиці:
У частину заповідника можливо пройти тільки за додаткову плату (1 чи 2 євро). Але після всього побаченого вона вражає уже не так сильно.
Зокрема можна подивитись на якісь древні каракулі на камінні.
На одній зі скель височіє чорний двовимірний ангел.
Саксонська Швейцарія, що на 50 км східніше від Дрездена, у цьому плані має більш-менш «ліцензійну» назву. Так її нарекли саме швейцарські мандрівники: їм ці чудернацькі й химерні гори з пісковику чимось нагадали рідні пейзажі. Ну а потім назва популяризувалась і прижилась.
Узагалі площа цієї гірської системи досить велика, і розкинулись вони на обох берегах Ельби. Я ж побачив сам і тепер покажу невеличку їх частину під назвою Бастай. Хоч це і найбільш попсова частина «Швейцарії», дякувати, хоч тут вдалось побувати. Та й це той випадок, коли багато людей та туристична розкрученість ніскільки не зменшують вражень від цієї фантастики.
Бастай перекладається як «бастіон», і недвозначно натякає, що тут колись були фортифікаційні укріплення. І хоча вже на початок 19 століття від них нічого не лишилось, це аж ніяк не завадило зростанню популярності цього місця.
Ельба в сторону Дрездена:
Перший готель і ресторан тут з’явились ще в далекому 1826 році. Таким чином, прагматичні німці ще два століття тому просікли, що можна робити хороші гроші просто за право споглядати людьми чудові краєвиди й пам’ятки (чого в більшій частині України не можуть усвідомити й досі).
Вражаючі та химерні скелі Бастая:
Але все ж відчуття підкорення гір тут ви не знайдете. Скрізь прокладені зручні огороджені стежки, обладнані оглядові майданчики.
Частина скель знаходиться на території Чехії, яка тут недалеко, і, не повірите, там вони теж звуться Швейцарією (тільки Богемською). Якщо не помиляюсь, це вид якраз в ту сторону:
Характерні поодинокі масивні виступи на горизонті також є частиною цієї системи. Крайня зліва гора має назву Ліленштайн.
На одній із таких гір стоїть величезна фортеця Кенігштайн. До неї звідси 5 км по прямій.
Іще однією фішкою Бастая є його міст. Міст із пісковика проклали у 1851 році замість старішого дерев’яного, і також з прицілом на туристів.
Завдовжки майже 80 метрів, він ніби висить над 40-метровим проваллям.
В меандрі Ельби на протилежному від нас березі лежить маленьке містечко чи селище Ратен. Мостів від нього немає, але стабільно курсують пороми.
Там же і найближча залізнична станція.
З висоти і далечіні воно виглядає геть ляльковим:
Іще трохи видів на скелі:
І на Ельбу та просто околиці:
У частину заповідника можливо пройти тільки за додаткову плату (1 чи 2 євро). Але після всього побаченого вона вражає уже не так сильно.
Зокрема можна подивитись на якісь древні каракулі на камінні.
На одній зі скель височіє чорний двовимірний ангел.