Кенігштайн
Наступна зупинка у Саксонії, яка не перестає вражати, - фортеця Кенігштайн біля однойменного містечка. Розташована на узвишші над долиною Ельби, і види із узвишшя на річкову долину та скелі навколо захоплюють не менше.
Фортеця - одна з найбільших в Європі, і в цілому вигляді її можна побачити тільки якось так:
Зблизька ж - лише фрагментами. Твердиня площею 9,5 га і висотою стін до 40 метрів у буквальному сенсі вросла в 240-метрову скелю, на якій знаходиться. Вона воістину неприступна, за 800 років історії її навіть не намагалися штурмувати.
Для ледачих та багатих є ліфт:
Ну а ми пішечки.
Навколо відкриваються панорамні види, але на підступах до замку вони поки лише для розігріву.
«Стріла» - один із нижніх бастіонів:
Проходимо всередину.
На стіні виросла йолка.
Замок настільки величезний, що коли знаходишся всередині, це навіть не сприймається. Ціле маленьке місто.
Це така скромна і невеличка комора:
Гарнізонна кірха:
Флангова вежа із гордою назвою «замок Фрідріха»:
Батареї фортеці:
Бродити там можна пару годин і все одно побачити не все.
Гармати своїм розфарбуванням нагадали ос.
Неабияку роль у привабливості цього місця має долина Ельби, що повернулась меандром до північно-східної сторони фортеці.
До одного берега прилягає власне Кенігштайн - містечко на 5 тисяч мешканців.
Товарнячок з машинами. Неслабий такий:
Центр більш крупним планом, де виділяється церква св. Марії:
А навколо - Саксонська Швейцарія, химерні скелі із пісковиків, що групами неочікувано здіймаються просто з пасторальних німецьких рівнин.
Меандр Ельби. Узвишшя на півострові також типове для «Швейцарії», на подібному стоїть і фортеця Кенігштайн.
У поєднанні із замковими стінами:
«Вежа голодних»:
Лише здалеку і знизу можна побачити усю фортецю і краще уявити її розмах. Так вона виглядає на тлі центру міста:
І ще пару кадрів із вікна по дорозі до Кенігштайна.
Фортеця - одна з найбільших в Європі, і в цілому вигляді її можна побачити тільки якось так:
Зблизька ж - лише фрагментами. Твердиня площею 9,5 га і висотою стін до 40 метрів у буквальному сенсі вросла в 240-метрову скелю, на якій знаходиться. Вона воістину неприступна, за 800 років історії її навіть не намагалися штурмувати.
Для ледачих та багатих є ліфт:
Ну а ми пішечки.
Навколо відкриваються панорамні види, але на підступах до замку вони поки лише для розігріву.
«Стріла» - один із нижніх бастіонів:
Проходимо всередину.
На стіні виросла йолка.
Замок настільки величезний, що коли знаходишся всередині, це навіть не сприймається. Ціле маленьке місто.
Це така скромна і невеличка комора:
Гарнізонна кірха:
Флангова вежа із гордою назвою «замок Фрідріха»:
Батареї фортеці:
Бродити там можна пару годин і все одно побачити не все.
Гармати своїм розфарбуванням нагадали ос.
Неабияку роль у привабливості цього місця має долина Ельби, що повернулась меандром до північно-східної сторони фортеці.
До одного берега прилягає власне Кенігштайн - містечко на 5 тисяч мешканців.
Товарнячок з машинами. Неслабий такий:
Центр більш крупним планом, де виділяється церква св. Марії:
А навколо - Саксонська Швейцарія, химерні скелі із пісковиків, що групами неочікувано здіймаються просто з пасторальних німецьких рівнин.
Меандр Ельби. Узвишшя на півострові також типове для «Швейцарії», на подібному стоїть і фортеця Кенігштайн.
У поєднанні із замковими стінами:
«Вежа голодних»:
Лише здалеку і знизу можна побачити усю фортецю і краще уявити її розмах. Так вона виглядає на тлі центру міста:
І ще пару кадрів із вікна по дорозі до Кенігштайна.