Ісфахан, частина 1. Мости та площа
Тінистий зелений оазис посеред пекучої пустелі центральної Персії, її столиця в епоху Сельджуків та Сефевідів, місто Авіценни та головний туристичний центр сучасного Ірану, що його мешканці недвозначно називають «половина світу». Це все Ісфахан, третє за величиною місто країни і чи не найгарніше - сьогодні ми вирушаємо у віртуальну прогулянку його площами й мечетями. Відносно усього цікавого, що тут є, я побачив лише незначну частину, але й це само по собі так багато, що краще поділити розповідь навпіл.
2. І почну з двох старовинних мостів над річкою Заянде, що кілька століть з’єднують південну і північну частину міста. Це не просто переходи над водою, а одночасно також дамби, місце для прогулянок та шедеври персидської архітектури. Перший міст зветься Сі-о-Се Поль, зведений у 1602 році.
3. Правда, річка, як ви вже могли помітити, тупо відсутня. Навесні вона зазвичай прокидається хоч ненадовго, але після цьогорічної посушливої зими і того не було.
4. Тільки нижче дамби видно якісь залишки розкоші, у яких навіть умудряється виживати дрібна риба.
5.
6. На південь дорога розгортається у широченний проспект, ну а гори вдалині тут видніються майже у всіх напрямках.
7. Ще більш ефектним є міст Хаджу (1650), на декілька кілометрів східніше:
8.
9. Люди то з’являлися, то зникали в численних арках і проходах, і спостерігати за ними було дуже цікаво… як і їм за нами.
10.
11. Нескінченні галереї нижніх ярусів заворожують:
12. Місцеві очевидно полюбляють тут посидіти-поспілкуватись, дунути кальянчику чи поспівати пісень.
13.
14.
15. У якийсь момент я задовбався знімати тишком і наважився здалеку явно випрошувати фото жестами.
16. Із дядьками все набагато простіше, вони майже ніколи не проти.
Серцем Ісфахану є площа Імама (до ісламської революції звалась Шахською), друга за величиною у світі після Тяньаньмень в Пекіні. Одне з найбільш людних місць навіть у карантин і точка зосередження декількох основних пам’яток. Особливо атмосферно тут після заходу сонця, серед гамірних людських потоків з потужним акустичним супроводженням у вигляді вечірнього намазу.
17. По довгих сторонах площі тягнуться галереї, зайняті переважно торговими лавками. У центрі кадру - палац Алі Капу, у який заглянемо пізніше.
18. З півдня розташована мечеть Імама, чи не найбільша в країні.
19.
20. І зранку то все непогано виглядає. Навіть удосвіта там було чимало людей, що централізовано вийшли на ранкову зарядку. Поки чоловіки розминались під музику ближче до центру, жінки влаштували кругову пробіжку під порталом мечеті Імама, при чому так само в своїх традиційних довгих платтях і хіджабах. Дуже зручно.
21.
22. Потім врубили фонтани, площа остаточно прокинулась, як і все місто.
23. Багато там таких кінних повозок (і не просто так, а дійсно користуються популярністю), через що місцями стоїть дуже своєрідний запах.
24.
25. Мечеть Імама здалеку. Має два портали, ближній збудований так, щоб не порушувати єдиний фасад площі, а внутрішній розвернутий до Мекки, як і має бути за канонами ісламу.
26. Та спершу зайдемо у мечеть шейха Лютфулли, що від попереднього кадру по ліву руку. Збудували її за наказом шейха Аббаса І у 1602-19 роках, а назвав він її так на честь свого тестя. Інша її назва - Приватна мечеть, бо використовувалась особисто для шаху та його гарему. Можливо, тому тут ще більше відхилень від канонів, і вхід не туди розвернутий, і мінаретів немає.
27. Зоряне небо над входом:
28. Космос всередині не менш вражаючий.
29. Візуально, певно, це найгарніші інтер’єри, що я бачив за всі дні в Ірані.
30.
31. І все настільки інакше виглядає при зміні точки зору…
32.
33.
34. Далі зрештою пішли в мечеть Імама (1611-1641), вона аналогічно до площі колись називалася Шахською.
35. Ніби там не так багато місця, але в її дворах і переходах можна зависнути надовго. Із трохи запізнілим усвідомленням того, що раніше тут доводилось би пробиватись крізь інтернаціональні туристичні натовпи, а в той момент ця вся краса була цілком і повністю наша. Пандемічні подорожі мають свої переваги.
36. Стелі:
37.
38. Окрім того, там чудова акустика, і можливо співати без всяких мікрофонів, так щоб було добре чутно на всю мечеть, навіть коли вона вщент заповнена вірянами.
39. Головні портали зсередини:
40. Наостанок піднімемось у вищезгаданий палац Алі Капу.
41.
42. Котрий цікавий не стільки інтер’єрами, що після мечетей уже не вражають, а можливістю подивитися на площу та її околиці з висоти.
43. 50-метровий мінарет Алі збудований в 11 столітті.
44. Деінде видніються і багатоповерхівки. Ісфахан сучасний - це не тільки колоритне старе місто, а й великий промисловий центр, де мешкає майже 2 мільйони людей, і ще стільки ж в агломерації.
45. Вся площа:
46. Тут уже можна було сміливо фотографувати на ультразумі без страху, що це помітять. Іранці дуже люблять вибиратись на ось такі імпровізовані пікніки, причому будь-де: хоч на головній площі, хоч десь на відкритому заміському просторі ледве не над дорогою.
47.
48. Фотографіями місцевих мешканців і закінчу першу частину. Далі буде.
49.
2. І почну з двох старовинних мостів над річкою Заянде, що кілька століть з’єднують південну і північну частину міста. Це не просто переходи над водою, а одночасно також дамби, місце для прогулянок та шедеври персидської архітектури. Перший міст зветься Сі-о-Се Поль, зведений у 1602 році.
3. Правда, річка, як ви вже могли помітити, тупо відсутня. Навесні вона зазвичай прокидається хоч ненадовго, але після цьогорічної посушливої зими і того не було.
4. Тільки нижче дамби видно якісь залишки розкоші, у яких навіть умудряється виживати дрібна риба.
5.
6. На південь дорога розгортається у широченний проспект, ну а гори вдалині тут видніються майже у всіх напрямках.
7. Ще більш ефектним є міст Хаджу (1650), на декілька кілометрів східніше:
8.
9. Люди то з’являлися, то зникали в численних арках і проходах, і спостерігати за ними було дуже цікаво… як і їм за нами.
10.
11. Нескінченні галереї нижніх ярусів заворожують:
12. Місцеві очевидно полюбляють тут посидіти-поспілкуватись, дунути кальянчику чи поспівати пісень.
13.
14.
15. У якийсь момент я задовбався знімати тишком і наважився здалеку явно випрошувати фото жестами.
16. Із дядьками все набагато простіше, вони майже ніколи не проти.
Серцем Ісфахану є площа Імама (до ісламської революції звалась Шахською), друга за величиною у світі після Тяньаньмень в Пекіні. Одне з найбільш людних місць навіть у карантин і точка зосередження декількох основних пам’яток. Особливо атмосферно тут після заходу сонця, серед гамірних людських потоків з потужним акустичним супроводженням у вигляді вечірнього намазу.
17. По довгих сторонах площі тягнуться галереї, зайняті переважно торговими лавками. У центрі кадру - палац Алі Капу, у який заглянемо пізніше.
18. З півдня розташована мечеть Імама, чи не найбільша в країні.
19.
20. І зранку то все непогано виглядає. Навіть удосвіта там було чимало людей, що централізовано вийшли на ранкову зарядку. Поки чоловіки розминались під музику ближче до центру, жінки влаштували кругову пробіжку під порталом мечеті Імама, при чому так само в своїх традиційних довгих платтях і хіджабах. Дуже зручно.
21.
22. Потім врубили фонтани, площа остаточно прокинулась, як і все місто.
23. Багато там таких кінних повозок (і не просто так, а дійсно користуються популярністю), через що місцями стоїть дуже своєрідний запах.
24.
25. Мечеть Імама здалеку. Має два портали, ближній збудований так, щоб не порушувати єдиний фасад площі, а внутрішній розвернутий до Мекки, як і має бути за канонами ісламу.
26. Та спершу зайдемо у мечеть шейха Лютфулли, що від попереднього кадру по ліву руку. Збудували її за наказом шейха Аббаса І у 1602-19 роках, а назвав він її так на честь свого тестя. Інша її назва - Приватна мечеть, бо використовувалась особисто для шаху та його гарему. Можливо, тому тут ще більше відхилень від канонів, і вхід не туди розвернутий, і мінаретів немає.
27. Зоряне небо над входом:
28. Космос всередині не менш вражаючий.
29. Візуально, певно, це найгарніші інтер’єри, що я бачив за всі дні в Ірані.
30.
31. І все настільки інакше виглядає при зміні точки зору…
32.
33.
34. Далі зрештою пішли в мечеть Імама (1611-1641), вона аналогічно до площі колись називалася Шахською.
35. Ніби там не так багато місця, але в її дворах і переходах можна зависнути надовго. Із трохи запізнілим усвідомленням того, що раніше тут доводилось би пробиватись крізь інтернаціональні туристичні натовпи, а в той момент ця вся краса була цілком і повністю наша. Пандемічні подорожі мають свої переваги.
36. Стелі:
37.
38. Окрім того, там чудова акустика, і можливо співати без всяких мікрофонів, так щоб було добре чутно на всю мечеть, навіть коли вона вщент заповнена вірянами.
39. Головні портали зсередини:
40. Наостанок піднімемось у вищезгаданий палац Алі Капу.
41.
42. Котрий цікавий не стільки інтер’єрами, що після мечетей уже не вражають, а можливістю подивитися на площу та її околиці з висоти.
43. 50-метровий мінарет Алі збудований в 11 столітті.
44. Деінде видніються і багатоповерхівки. Ісфахан сучасний - це не тільки колоритне старе місто, а й великий промисловий центр, де мешкає майже 2 мільйони людей, і ще стільки ж в агломерації.
45. Вся площа:
46. Тут уже можна було сміливо фотографувати на ультразумі без страху, що це помітять. Іранці дуже люблять вибиратись на ось такі імпровізовані пікніки, причому будь-де: хоч на головній площі, хоч десь на відкритому заміському просторі ледве не над дорогою.
47.
48. Фотографіями місцевих мешканців і закінчу першу частину. Далі буде.
49.