Кашан. Портал у іншу реальність
Подорожувати в часі набагато простіше, ніж здається. Усього три години льоту зі Стамбулу, і з 2021 можна переміститися у 1400 рік, який трохи більше місяця назад почався згідно з іранським літочисленням. Що я і зробив на початку квітня.
1. Прямо із аеропорту, полишивши столицю наостанок, ми вирушили на південь, у першу із запланованих точок. Мова про Кашан, центр шахрестану (типу нашого райцентру) в остані (області) Ісфахан. Не велике й не мале місто, яке зразково годиться для початку знайомства з Іраном і демонстрації того, що можна від нього очікувати.
2. Переважну частину 200-кілометрового відрізку з міжнародного аеропорту до Кашану за вікном тягнеться пустеля, що являє собою понуру й сіру рівнину, ближче до цілі її одноманітність оживляють гори. Спочатку якісь аж червоні, схожі на киргизький каньйон Казка (я благополучно провтикав сфотографувати), далі більш типові для країни руді. Нечасті глиняні села чудово доповнюють картину:
3. А там починається і Кашан, огляд якого зручно починати з саду Фін на околиці міста. Персидські сади - незвичні для нас зразки садово-паркового мистецтва минулих століть. Нині в Ірані їх сім, що входять до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Фін - один із них. Ззовні він зустрічає неприглядними, майже фортечними стінами:
4. А все найкрутіше сховано всередині. У своїх садах перси втілювали мусульманське бачення раю. Мудрувата система штучних ставків, канальчиків і фонтанів, особливо складна для реалізації у пустелі, затишні алейки, дбайливо прикриті від сонця розлогими деревами, кущі й квіти… ну ви зрозуміли суть.
5. За архітектуру відповідає чимала кількість павільйонів та будиночків, щедро розписаних і оздоблених.
6.
Хоча на мене, правду кажучи, чомусь саме сад справив найменше враження у місті, тому відправляємось далі, дивитись родинні садиби. Це також один із символів містобудування Ірану, колись приватні особняки, а нині музеї, ресторани чи готелі.
7. Першим глянемо палац Боруджерді. Обов’язковим у всіх садибах є внутрішній дворик із садом і штучним басейном чи фонтаном. Ще одна місцева фішка - вітрова вежа, що уловлювала потоки повітря й охолоджувала ним будинок зсередини.
8.
9. Портали і склепіння у них - це завжди щось:
10.
11. І стелі, завдяки яким і шию звернути не шкода.
12. Як принагідно не подякувати факту, що в Ірані домінує шиїзм. Ця течія ісламу дозволяє зображення людей і тварин.
13. Та і яка різниця, що навіть на картинах вони всі один одного намагаються з’їсти.
14. Далі був обід у традиційному ресторані, котрий теж виявився чиїмось палацом. Якщо я правильно ідентифікував, це колишній особняк родини Амері.
15.
16.
17. Це місце обіду запам’яталось найбільше, чи тому що воно було в принципі перше в країні, чи й дійсно того заслуговує.
18.
19.
20. Не в останню чергу колориту додають місцеві. Якщо дівчата типово персидські, старшу пару можна прийняти за якихось італійців чи іспанців, якби не факт, що ті останнім часом подорожують максимум в супермаркет та лікареньку.
21. У велосипедів майже обов’язково присутня сумка на багажнику, часто явно ручної роботи. А взагалі вони геть непопулярні, навіть не згадаю, чи бачив хоч десь велосипедиста за межами Кашану.
22. Наступним стовпом перської архітектурної ідентичності є, звісно, мечеті. Ззовні вони типово оздоблені глазурованою плиткою з домінуванням бірюзового кольору і обов’язковою відсутністю червоного. Мінарети являють собою витончені ріжки обабіч головного порталу. Мечеть на фото заодно є усипальницею Імамзаде Ібрагіма - нащадка сьомого з 12 імамів, що визнаються шиїтами.
23. І знову ж таки, чи не найбільше враження справила не архітектура, а дуже милий сторож.
24. Випадкове сімейство.
25. Власне, гробниця імама:
26. Досить частим в персидських мечетях є дзеркальне оздоблення, причому розгледіти себе в ньому можна лише фрагментарно. Таким чином натякають, що всі люди неідеальні, на відміну від Аллаха.
27. Самовари в мечеті? Чому б і ні. Цей пристрій в Ірані неочікувано популярний. Якщо у нас самовари можна побачити хіба десь в антикваріаті, перси активно їх виготовляють, продають і використовують за призначенням.
28. Кашан міг би бути куди цікавішим, якби не численні землетруси, що добряче його понищили. Одну із зруйнованих стін законсервували на пам’ять:
29. Але бродити вуличками старого міста все одно цікаво. Типова штука - дві колотушки на дверях із різним звуком, щоб господарі знали, хто прийшов, чоловік чи жінка. Де чия, також нескладно здогадатися по формі.
30. Торгівля, де вона є, завжди дуже колоритна.
31.
32. Одна з фірмових штук у місті - троянди, з яких виготовляють воду і т.д.
33. Але все, що вище, - лише фрагментарні торгові точки, а справжнім зосередженням економічного життя є Bazaar. Типово це не просто ринок, а ціле місто в місті, де крім лавок розкидані ремісничі майстерні, караван-сараї, кав’ярні, мечеті, хамами, чого там тільки нема.
34. Для них це важлива складова буденного життя, а для людини зі сторони - справжня альтернативна реальність:
35.
36. Місцями притрушена віковим пилом.
37. Місцями свіжа та яскрава.
38. До речі, іранці дотримуються сієсти (тільки зветься у них вона якось інакше), тому після обіду життя замирає. Цікаво було побачити базар у двох протилежних станах, безлюдний та зачинений, а через годину живий та шумний.
39. Кав’ярня в одному з двориків:
40.
41. Ну що тут сказати, як не «Слава Україні!»?
42. Також в межах базару знаходиться мечеть Darb Zanjir.
43. Вечірнє сонце цікаво відобразилося з порталу на землю.
44.
45. А всередині все прямо дорого-багато.
46. Дзеркальне оздоблення в поєднанні з вітражами начисто виносить мозок.
47. Місцева Пізанська вежа.
48. Останньою подивились мечеть Aqa Bozorg, точніше, там цілий комплекс із медресе, гуртожитком і навіть закутим у бетон волейбольним майданчиком на задвірках.
49.
50. На жаль, день закінчувався, а з ним і огляд Кашану. Зате справжня подорож лише починалася.
1. Прямо із аеропорту, полишивши столицю наостанок, ми вирушили на південь, у першу із запланованих точок. Мова про Кашан, центр шахрестану (типу нашого райцентру) в остані (області) Ісфахан. Не велике й не мале місто, яке зразково годиться для початку знайомства з Іраном і демонстрації того, що можна від нього очікувати.
2. Переважну частину 200-кілометрового відрізку з міжнародного аеропорту до Кашану за вікном тягнеться пустеля, що являє собою понуру й сіру рівнину, ближче до цілі її одноманітність оживляють гори. Спочатку якісь аж червоні, схожі на киргизький каньйон Казка (я благополучно провтикав сфотографувати), далі більш типові для країни руді. Нечасті глиняні села чудово доповнюють картину:
3. А там починається і Кашан, огляд якого зручно починати з саду Фін на околиці міста. Персидські сади - незвичні для нас зразки садово-паркового мистецтва минулих століть. Нині в Ірані їх сім, що входять до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Фін - один із них. Ззовні він зустрічає неприглядними, майже фортечними стінами:
4. А все найкрутіше сховано всередині. У своїх садах перси втілювали мусульманське бачення раю. Мудрувата система штучних ставків, канальчиків і фонтанів, особливо складна для реалізації у пустелі, затишні алейки, дбайливо прикриті від сонця розлогими деревами, кущі й квіти… ну ви зрозуміли суть.
5. За архітектуру відповідає чимала кількість павільйонів та будиночків, щедро розписаних і оздоблених.
6.
Хоча на мене, правду кажучи, чомусь саме сад справив найменше враження у місті, тому відправляємось далі, дивитись родинні садиби. Це також один із символів містобудування Ірану, колись приватні особняки, а нині музеї, ресторани чи готелі.
7. Першим глянемо палац Боруджерді. Обов’язковим у всіх садибах є внутрішній дворик із садом і штучним басейном чи фонтаном. Ще одна місцева фішка - вітрова вежа, що уловлювала потоки повітря й охолоджувала ним будинок зсередини.
8.
9. Портали і склепіння у них - це завжди щось:
10.
11. І стелі, завдяки яким і шию звернути не шкода.
12. Як принагідно не подякувати факту, що в Ірані домінує шиїзм. Ця течія ісламу дозволяє зображення людей і тварин.
13. Та і яка різниця, що навіть на картинах вони всі один одного намагаються з’їсти.
14. Далі був обід у традиційному ресторані, котрий теж виявився чиїмось палацом. Якщо я правильно ідентифікував, це колишній особняк родини Амері.
15.
16.
17. Це місце обіду запам’яталось найбільше, чи тому що воно було в принципі перше в країні, чи й дійсно того заслуговує.
18.
19.
20. Не в останню чергу колориту додають місцеві. Якщо дівчата типово персидські, старшу пару можна прийняти за якихось італійців чи іспанців, якби не факт, що ті останнім часом подорожують максимум в супермаркет та лікареньку.
21. У велосипедів майже обов’язково присутня сумка на багажнику, часто явно ручної роботи. А взагалі вони геть непопулярні, навіть не згадаю, чи бачив хоч десь велосипедиста за межами Кашану.
22. Наступним стовпом перської архітектурної ідентичності є, звісно, мечеті. Ззовні вони типово оздоблені глазурованою плиткою з домінуванням бірюзового кольору і обов’язковою відсутністю червоного. Мінарети являють собою витончені ріжки обабіч головного порталу. Мечеть на фото заодно є усипальницею Імамзаде Ібрагіма - нащадка сьомого з 12 імамів, що визнаються шиїтами.
23. І знову ж таки, чи не найбільше враження справила не архітектура, а дуже милий сторож.
24. Випадкове сімейство.
25. Власне, гробниця імама:
26. Досить частим в персидських мечетях є дзеркальне оздоблення, причому розгледіти себе в ньому можна лише фрагментарно. Таким чином натякають, що всі люди неідеальні, на відміну від Аллаха.
27. Самовари в мечеті? Чому б і ні. Цей пристрій в Ірані неочікувано популярний. Якщо у нас самовари можна побачити хіба десь в антикваріаті, перси активно їх виготовляють, продають і використовують за призначенням.
28. Кашан міг би бути куди цікавішим, якби не численні землетруси, що добряче його понищили. Одну із зруйнованих стін законсервували на пам’ять:
29. Але бродити вуличками старого міста все одно цікаво. Типова штука - дві колотушки на дверях із різним звуком, щоб господарі знали, хто прийшов, чоловік чи жінка. Де чия, також нескладно здогадатися по формі.
30. Торгівля, де вона є, завжди дуже колоритна.
31.
32. Одна з фірмових штук у місті - троянди, з яких виготовляють воду і т.д.
33. Але все, що вище, - лише фрагментарні торгові точки, а справжнім зосередженням економічного життя є Bazaar. Типово це не просто ринок, а ціле місто в місті, де крім лавок розкидані ремісничі майстерні, караван-сараї, кав’ярні, мечеті, хамами, чого там тільки нема.
34. Для них це важлива складова буденного життя, а для людини зі сторони - справжня альтернативна реальність:
35.
36. Місцями притрушена віковим пилом.
37. Місцями свіжа та яскрава.
38. До речі, іранці дотримуються сієсти (тільки зветься у них вона якось інакше), тому після обіду життя замирає. Цікаво було побачити базар у двох протилежних станах, безлюдний та зачинений, а через годину живий та шумний.
39. Кав’ярня в одному з двориків:
40.
41. Ну що тут сказати, як не «Слава Україні!»?
42. Також в межах базару знаходиться мечеть Darb Zanjir.
43. Вечірнє сонце цікаво відобразилося з порталу на землю.
44.
45. А всередині все прямо дорого-багато.
46. Дзеркальне оздоблення в поєднанні з вітражами начисто виносить мозок.
47. Місцева Пізанська вежа.
48. Останньою подивились мечеть Aqa Bozorg, точніше, там цілий комплекс із медресе, гуртожитком і навіть закутим у бетон волейбольним майданчиком на задвірках.
49.
50. На жаль, день закінчувався, а з ним і огляд Кашану. Зате справжня подорож лише починалася.