Дельта Дунаю, ч. 1. Проти течії та за течією
Сьогодні трішки розкажу і покажу, куди можна доплисти по дунайським рукавам із Вилкового. На південь від міста, як у західному, так і в східному напрямках могутня ріка розпадається на велику кількість каналів, між якими утворилися острови і плавні. То переважно дика незаймана природа - Дунайський біосферний заповідник, який став прихистком для тисяч ссавців та птахів, у тому числі для зникаючих видів.
1. Як виплисти із Очаківського гирла в Кілійське, на тій стороні - уже Румунія. Правда, нічого цікавого із життя Євросоюзу звідси не роздивишся, фотографував я найперше небо. Єдине румунське село напроти Вилкового називається Періправа, але, не дивлячись на очевидну назву, офіційного пункту пропуску між країнами тут немає.
2. Баржа на «вічній» стоянці навпроти річкового вокзалу, пам’ятається, молдавська. Нам і якусь історію про неї розповідали, тільки досі вже забув, звісно. А ви знали, що молдавський флот у кілька разів більший за румунський, при тому що молдавани не мають виходу до моря?..
3. Далі понад берегом із нашої сторони тягнеться справжня виставка водної техніки, раритетної і не дуже.
4. Більше все ж раритетної.
5. На противагу старообрядницькій слобідці, є у Вилковому і квартальчик багатоквартирних будинків.
6. За містом прибережний пейзаж міняється.
7. Дачки над водою є прості, є й нічого такі. Кажуть, тут багато киян собі ділянки прикупили.
8. А який вітер, можна побачити навіть на фото. Якщо на березі в цей час можна було ходити в шортах, то на воді продувало через усі светри й вітровки. Все ж осінь…
9. Багато причалів охороняється собаками. Іноді кумедними (це якщо здалеку і не придивлятись, що в нього тільки яйця по коліна).
10. Кілометри від гирла відміряються, як і на автотрасах:
Навпроти Періправи русло роздвоюється, наліво йде те ж саме Кілійське гирло, направо - Соломонів рукав. Якщо завернути в нього, уже обабіч буде Україна, зокрема зліва - Єрмаків острів. На нього висадки не планувалося, і я якось наперед і не цікавився, наскільки то круте місце.
Один з найбільших у дельті, він являв собою унікальну екосистему, яку знищили люди: дамбами перегородили прохід води вглиб і використовували його як пасовище для худоби. Станом на початок нового тисячоліття острів перетворився на витоптану пустелю.
Відновлення його почалося в 2009 році: через дамби частково відновили пуск води, що дало можливість їй наповнювати озера й заводі - так там знову завелись мальки, отже, з’явився корм для пеліканів. Усього десятиліття вистачило, щоб природа самовідновилася, і Єрмаків знову став унікальною та цінною екосистемою.
Із ссавців на острові живуть норки, дикі кабани, коти, штучно завезені водяні буйволи та дикі коні. Повно і птахів, зокрема хижих.
11. Я й бачив за ці дні їх пару разів, але далеко й високо - не ті це пташки, що радо позуватимуть перед людиною. На острові розгледів лише гніздо орлана-білохвоста (та й то, тому що підказали), он воно, у кроні сухого дерева:
12. Пернаті простіші за рангом у кадр все ж піймались.
13. Уже не гидке каченя, але ще не прекрасний лебідь:
14. Веслові човни тут називають бабайками, бо плавають на них переважно «баби». Порівняно з іншими місцями, де люди пораються на своїх городах, тут вищий рівень складності: відпахала на землі, то треба ще помахати веслами, аби повернутися додому.
15.
16. Втім, на моторні човни там досі не всі розжилися, незалежно від статі.
17. Поплававши проти течії, наступного дня відправляємося униз, до гирла Дунаю. Ближче до міста знову ж таки дачі й городи вилківчан, які вони самі називають «грядки».
18. Вирощують там переважно яблука, виноград, займаються бортництвом. Останнім часом багато хто адаптується під прийом туристів.
19. Корова на острові ніби й звичайна на перший погляд, але насправді дика (серйозно). На плавнях вони живуть зовсім самі по собі, людей цураються, і щоб скуштувати яловичини, цю тваринку треба спершу натурально вполювати. М’ясо у них більш жорстке, ніж у домашніх.
20. У жовтні активно триває риболовля, рибалки сіткою перекрили ледь не весь канал:
21. По мірі наближення нульового кілометру все менше людей та більше птаства.
22.
23. Цей просто взяв собі та й почалапав по воді:
Дунай - єдина річка, відлік кілометражу якої рахується від гирла, а не витоку (бо досі однозначно не вирішили, яке з трьох утворюючих його джерел є основним). Відмітку про нульовий кілометр вперше поставили ще до того, як це стало мейнстрімом, у 19 столітті. Тільки не в цьому руслі і вище за течією відносно сучасної: Дунай сам добряче наносить піску та мулу з десяти країн Європи, ще й зараз посушлива тенденція. Тому у гирлі утворюються нові мілини та острови, і фактична відмітка зміщується.
24. Сучасний знак стоїть на краю Анкудинова острова, на березі однойменного гирла. Хоча й не представляє із себе нічого особливо цікавого, ну ок, можна сфоткатися з нуликом.
25. Найголовніше там - краєвиди і природа.
26. Основна перната тема дельти Дунаю - пелікани. На жаль, всередині жовтня їх уже не було, певно, полетіли в теплі краї. Якби знали, яка буде зима, могли б і не паритись.
27. Втім, бакланів я теж далеко не кожного дня бачу.
28. Та й мартинів з лебедями, якщо розібратися.
29.
30. По більшій частині острова ходити людям не можна - заповідник (та й не скрізь безпечно, можна дикого кабанчика зустріти…). Але невелика екостежка є.
31. …яка виводить на оглядовий майданчик з видом на острівні плавні. Кажуть, навесні це все буває залите водою, але після посушливого літа картина зовсім інакша:
32.
33. На зворотньому шляху нас закинули на одну з «грядок», якраз орієнтовану під туристів. Вона навіть назву має, «Квакенбург». До речі, крім очерету ЄС радісно і жаб’ячі лапи з дельти скуповує (чи все ж цілих жаб?).
34. По території трохи липованського знаряддя розкидано.
35.
36. І також є власна оглядова вежа. Очеретяні поля під нею ще більш досконалі у своїй однорідності:
37. Потім було ом-ном-ном.
38. Юшку тут подають специфічно, рідке окремо, рибу з овочами окремо. В комплекті до того йде часниковий соус, що в кадр не вліз. Ну а що, таки я їхав туди жерти рибу і вилежуватись на березі Дунаю.
39. Правда, на відміну від мене, фотоапарат відпрацював на повну. Тому ще трохи знімків дельти залишу на наступний раз.
1. Як виплисти із Очаківського гирла в Кілійське, на тій стороні - уже Румунія. Правда, нічого цікавого із життя Євросоюзу звідси не роздивишся, фотографував я найперше небо. Єдине румунське село напроти Вилкового називається Періправа, але, не дивлячись на очевидну назву, офіційного пункту пропуску між країнами тут немає.
2. Баржа на «вічній» стоянці навпроти річкового вокзалу, пам’ятається, молдавська. Нам і якусь історію про неї розповідали, тільки досі вже забув, звісно. А ви знали, що молдавський флот у кілька разів більший за румунський, при тому що молдавани не мають виходу до моря?..
3. Далі понад берегом із нашої сторони тягнеться справжня виставка водної техніки, раритетної і не дуже.
4. Більше все ж раритетної.
5. На противагу старообрядницькій слобідці, є у Вилковому і квартальчик багатоквартирних будинків.
6. За містом прибережний пейзаж міняється.
7. Дачки над водою є прості, є й нічого такі. Кажуть, тут багато киян собі ділянки прикупили.
8. А який вітер, можна побачити навіть на фото. Якщо на березі в цей час можна було ходити в шортах, то на воді продувало через усі светри й вітровки. Все ж осінь…
9. Багато причалів охороняється собаками. Іноді кумедними (це якщо здалеку і не придивлятись, що в нього тільки яйця по коліна).
10. Кілометри від гирла відміряються, як і на автотрасах:
Навпроти Періправи русло роздвоюється, наліво йде те ж саме Кілійське гирло, направо - Соломонів рукав. Якщо завернути в нього, уже обабіч буде Україна, зокрема зліва - Єрмаків острів. На нього висадки не планувалося, і я якось наперед і не цікавився, наскільки то круте місце.
Один з найбільших у дельті, він являв собою унікальну екосистему, яку знищили люди: дамбами перегородили прохід води вглиб і використовували його як пасовище для худоби. Станом на початок нового тисячоліття острів перетворився на витоптану пустелю.
Відновлення його почалося в 2009 році: через дамби частково відновили пуск води, що дало можливість їй наповнювати озера й заводі - так там знову завелись мальки, отже, з’явився корм для пеліканів. Усього десятиліття вистачило, щоб природа самовідновилася, і Єрмаків знову став унікальною та цінною екосистемою.
Із ссавців на острові живуть норки, дикі кабани, коти, штучно завезені водяні буйволи та дикі коні. Повно і птахів, зокрема хижих.
11. Я й бачив за ці дні їх пару разів, але далеко й високо - не ті це пташки, що радо позуватимуть перед людиною. На острові розгледів лише гніздо орлана-білохвоста (та й то, тому що підказали), он воно, у кроні сухого дерева:
12. Пернаті простіші за рангом у кадр все ж піймались.
13. Уже не гидке каченя, але ще не прекрасний лебідь:
14. Веслові човни тут називають бабайками, бо плавають на них переважно «баби». Порівняно з іншими місцями, де люди пораються на своїх городах, тут вищий рівень складності: відпахала на землі, то треба ще помахати веслами, аби повернутися додому.
15.
16. Втім, на моторні човни там досі не всі розжилися, незалежно від статі.
17. Поплававши проти течії, наступного дня відправляємося униз, до гирла Дунаю. Ближче до міста знову ж таки дачі й городи вилківчан, які вони самі називають «грядки».
18. Вирощують там переважно яблука, виноград, займаються бортництвом. Останнім часом багато хто адаптується під прийом туристів.
19. Корова на острові ніби й звичайна на перший погляд, але насправді дика (серйозно). На плавнях вони живуть зовсім самі по собі, людей цураються, і щоб скуштувати яловичини, цю тваринку треба спершу натурально вполювати. М’ясо у них більш жорстке, ніж у домашніх.
20. У жовтні активно триває риболовля, рибалки сіткою перекрили ледь не весь канал:
21. По мірі наближення нульового кілометру все менше людей та більше птаства.
22.
23. Цей просто взяв собі та й почалапав по воді:
Дунай - єдина річка, відлік кілометражу якої рахується від гирла, а не витоку (бо досі однозначно не вирішили, яке з трьох утворюючих його джерел є основним). Відмітку про нульовий кілометр вперше поставили ще до того, як це стало мейнстрімом, у 19 столітті. Тільки не в цьому руслі і вище за течією відносно сучасної: Дунай сам добряче наносить піску та мулу з десяти країн Європи, ще й зараз посушлива тенденція. Тому у гирлі утворюються нові мілини та острови, і фактична відмітка зміщується.
24. Сучасний знак стоїть на краю Анкудинова острова, на березі однойменного гирла. Хоча й не представляє із себе нічого особливо цікавого, ну ок, можна сфоткатися з нуликом.
25. Найголовніше там - краєвиди і природа.
26. Основна перната тема дельти Дунаю - пелікани. На жаль, всередині жовтня їх уже не було, певно, полетіли в теплі краї. Якби знали, яка буде зима, могли б і не паритись.
27. Втім, бакланів я теж далеко не кожного дня бачу.
28. Та й мартинів з лебедями, якщо розібратися.
29.
30. По більшій частині острова ходити людям не можна - заповідник (та й не скрізь безпечно, можна дикого кабанчика зустріти…). Але невелика екостежка є.
31. …яка виводить на оглядовий майданчик з видом на острівні плавні. Кажуть, навесні це все буває залите водою, але після посушливого літа картина зовсім інакша:
32.
33. На зворотньому шляху нас закинули на одну з «грядок», якраз орієнтовану під туристів. Вона навіть назву має, «Квакенбург». До речі, крім очерету ЄС радісно і жаб’ячі лапи з дельти скуповує (чи все ж цілих жаб?).
34. По території трохи липованського знаряддя розкидано.
35.
36. І також є власна оглядова вежа. Очеретяні поля під нею ще більш досконалі у своїй однорідності:
37. Потім було ом-ном-ном.
38. Юшку тут подають специфічно, рідке окремо, рибу з овочами окремо. В комплекті до того йде часниковий соус, що в кадр не вліз. Ну а що, таки я їхав туди жерти рибу і вилежуватись на березі Дунаю.
39. Правда, на відміну від мене, фотоапарат відпрацював на повну. Тому ще трохи знімків дельти залишу на наступний раз.