Вінницьке калейдоскопічне. Терикон та білки
Уже майже традиційно невдовзі після закінчення календарного року роблю одну-дві добірки фото із Вінниці, зроблених, так би мовити, по ходу діла. Да-да, колись я народжу тематичні пости (уже п’ять років собі обіцяю), ну а поки тільки хаотичне усе підряд, що в ці пости точно не потрапить.
1.
2. Почну із тих, хто боїться глобального потепління, ця фотка якраз для вас:) Тільки зима минулорічна, а саме Хрещення, і товщина льоду на озері така, що легко утримує весь той натовп. Так було, і буде надалі, нікуди воно не подінеться.
3. А цей снігопад уже з середини березня. Хто скучив за снігом - йому ще просто рано випадати…
4.
5. Затим прийшла весна, розцвіли сакури, і я вкотре провтикав їх нормально пофоткати. Ніколи такого не було, і от знову. Так що є тільки поганенький знімок на телефон, а от цього року точно-точно до них доберусь. Напевно.
6. Влітку відкрив для себе одну з неформальних місцевих цікавинок - терикон «Хімпрому». Тим більше, він поступово зникає. Від мене це фактично в іншому кінці міста, тому поїхав велосипедом із розрахунком зустріти світанок. Затемна довго й тяжко штурмував неприступну гору, поки не роздивився, що на неї веде полога спіральна доріжка.
7. Якщо терикони Донбасу темно-бурі, цей білосніжний. Складається він із фосфогіпсу, що його постійно накладали майже сто років, протягом усього часу існування суперфосфатного заводу. У 90-ті завод розвалився і збанкрутував. Зараз на його території діє кілька дрібних підприємств, не тільки хімічного напрямку. Ну й купа заброшок як бонус.
Штучна фосфорна гора мала висоту 5-поверхового будинку, але зараз її потроху зривають і вивозять вантажівками, чи то на будматеріали, чи на мінеральні добрива. (Так як фосфати для людини не особо корисні, то трохи дивно). Була там внизу і будка охоронця, яку я по темряві так само навмання проскочив, і вже потім згори роздивився, що він все ж є.
8. А зранку там таки гарно.
9.
10. Поки терикон все ще високий, з нього видно навіть пару міських домінант. Адмінбудівля, відома в народі як «Книжка», до неї 5 кілометрів:
11. 354-метрова вінницька телевежа, одна з найвищих у екс-СРСР та найвища у світі серед виготовлених із трубчастої сталі. Ну, її майже з усього міста видно, це просто при нагоді хвалюсь.
12. Ще один кадр з вежею, а купол зліва належить церкві, яка теж далеченько, на Хмельницькому шосе.
13. Тим часом зійшло сонце і освітило залишки колишньої промислової величі.
14. Ні, я не буду плакатись за профуканим радянським спадком. Для мене «Хімпром» - одна з найбільших екологічних проблем регіону, тому без нього буде краще.
15. Долинами навкруги бродив туман.
16.
17. А зі сходу небо набуло такого особливого персикового кольору, яким буває усього кілька хвилин на добу.
18.
19. Ще раз клацнув зникаючий терикон по дорозі назад. Можливо, уже його й не побачу, все-таки у подібні місця нечасто забираєшся.
20.
21. Літній захід сонця теж упіймав, але вже не так далеко, а на звичному Вишенському озері.
22.
23.
24. Із молодим місяцем докупи.
25. А там непомітно прийшла осінь зі своїми туманами.
26. Погожого вихідного дня відправився на фотополювання за білками. Ну, не тільки за ними. Вселенське зло уважно спостерігає:)
27. Сойки теж симпатичні, але позують неохоче.
28.
29. Та ледь не забув, за чим прийшов.
30.
31. Найпевніше білок можна зустріти у парку при лікарні ім. Ющенка (у Центральному і парку Дружби Народів також якось бачив, та вкрай рідко).
32. А тут ціле стадо, до того ж багато людей гуляють з дітьми і підкормлюють горіхами.
33.
34. Суцільна грація та милота, от тільки зловити їх важко. Із відзнятих кадрів більше половини одразу пішли в смітник, але й показати є що.
35.
36.
37. Білками сьогодні і закінчу, далі буде.
1.
2. Почну із тих, хто боїться глобального потепління, ця фотка якраз для вас:) Тільки зима минулорічна, а саме Хрещення, і товщина льоду на озері така, що легко утримує весь той натовп. Так було, і буде надалі, нікуди воно не подінеться.
3. А цей снігопад уже з середини березня. Хто скучив за снігом - йому ще просто рано випадати…
4.
5. Затим прийшла весна, розцвіли сакури, і я вкотре провтикав їх нормально пофоткати. Ніколи такого не було, і от знову. Так що є тільки поганенький знімок на телефон, а от цього року точно-точно до них доберусь. Напевно.
6. Влітку відкрив для себе одну з неформальних місцевих цікавинок - терикон «Хімпрому». Тим більше, він поступово зникає. Від мене це фактично в іншому кінці міста, тому поїхав велосипедом із розрахунком зустріти світанок. Затемна довго й тяжко штурмував неприступну гору, поки не роздивився, що на неї веде полога спіральна доріжка.
7. Якщо терикони Донбасу темно-бурі, цей білосніжний. Складається він із фосфогіпсу, що його постійно накладали майже сто років, протягом усього часу існування суперфосфатного заводу. У 90-ті завод розвалився і збанкрутував. Зараз на його території діє кілька дрібних підприємств, не тільки хімічного напрямку. Ну й купа заброшок як бонус.
Штучна фосфорна гора мала висоту 5-поверхового будинку, але зараз її потроху зривають і вивозять вантажівками, чи то на будматеріали, чи на мінеральні добрива. (Так як фосфати для людини не особо корисні, то трохи дивно). Була там внизу і будка охоронця, яку я по темряві так само навмання проскочив, і вже потім згори роздивився, що він все ж є.
8. А зранку там таки гарно.
9.
10. Поки терикон все ще високий, з нього видно навіть пару міських домінант. Адмінбудівля, відома в народі як «Книжка», до неї 5 кілометрів:
11. 354-метрова вінницька телевежа, одна з найвищих у екс-СРСР та найвища у світі серед виготовлених із трубчастої сталі. Ну, її майже з усього міста видно, це просто при нагоді хвалюсь.
12. Ще один кадр з вежею, а купол зліва належить церкві, яка теж далеченько, на Хмельницькому шосе.
13. Тим часом зійшло сонце і освітило залишки колишньої промислової величі.
14. Ні, я не буду плакатись за профуканим радянським спадком. Для мене «Хімпром» - одна з найбільших екологічних проблем регіону, тому без нього буде краще.
15. Долинами навкруги бродив туман.
16.
17. А зі сходу небо набуло такого особливого персикового кольору, яким буває усього кілька хвилин на добу.
18.
19. Ще раз клацнув зникаючий терикон по дорозі назад. Можливо, уже його й не побачу, все-таки у подібні місця нечасто забираєшся.
20.
21. Літній захід сонця теж упіймав, але вже не так далеко, а на звичному Вишенському озері.
22.
23.
24. Із молодим місяцем докупи.
25. А там непомітно прийшла осінь зі своїми туманами.
26. Погожого вихідного дня відправився на фотополювання за білками. Ну, не тільки за ними. Вселенське зло уважно спостерігає:)
27. Сойки теж симпатичні, але позують неохоче.
28.
29. Та ледь не забув, за чим прийшов.
30.
31. Найпевніше білок можна зустріти у парку при лікарні ім. Ющенка (у Центральному і парку Дружби Народів також якось бачив, та вкрай рідко).
32. А тут ціле стадо, до того ж багато людей гуляють з дітьми і підкормлюють горіхами.
33.
34. Суцільна грація та милота, от тільки зловити їх важко. Із відзнятих кадрів більше половини одразу пішли в смітник, але й показати є що.
35.
36.
37. Білками сьогодні і закінчу, далі буде.