Стокгольм. Пропливаючи повз
Довга дорога із Норвегії в Україну, на автобусі, з двома нічними переїздами і поромною переправою через усе Балтійське море має свою перевагу: можливість зупинки у двох європейських столицях, які я не бачив до цього.
Хронологічно першим став Стокгольм, така собі кількагодинна його демо-версія. Щоб оцінити всі принади цього міста, тут треба зависнути на дні два-три, а так просто склав перше враження. Ну і Швеція стала 15-тою відвіданою країною, хоч і маленький, але ювілей.
Місто розділене каналами на 100500 островів. Оглядових майданчиків також незліченна кількість відповідно.
Шведи знають толк у розвагах.
І в архітектурі.
Та в музеях, із яких відвідали один - корабля «Васа».
Витягнуте із морських глибин судно є чудово збереженим зразком аж із 17 ст., заодно і зразком людської тупості та жадібності.
Корабель збудували за наказом короля Густава ІІ Адольфа, він мав символізувати потужність та велич шведського флоту. Тільки перевантажили його аж занадто гарматами, золотим оздобленням та іншим непотребом. 10 серпня 1628 року «Васа» вперше залишив причал, вийшов з порту і тут же радісно затонув. Віднайшли і дістали на сушу його аж всередині 20 ст.
Передати розмах цієї громадини на фото важко, темно там та тісно. Але деталі вражають:
Є зменшена копія, освітлена й кольорова.
Купа всякої інтерактивщини та супровідних експозицій.
Паніка!
Без жартів, із 150 людей, що були на борту, потонуло мінімум 30. Ці ще не знають, що на них чекає:
Символічна команда, що будувала «Васа» - 445 чоловік:
Далі був час побродити самим містом. Стартуємо від Стокгольмського палацу.
Шведська королівська академія наук. Тут вручають Нобелівську премію.
Гамла Стан (Старе місто) манить:
«Хлопчик, що дивиться на Місяць». Серед монеток виділяються норвезькі, з діркою.
Пішов бродити деінде. На північ від Гамла Стану острівець із шведським парламентом і чудовою назвою Гельгеандсгольмен.
Ще північніше «континентальна» частина.
Побачив ратушу.
Наблизився:
На вежу ратуші можна піднятися, групами по декілька людей. На той момент черга була розписана уже години на дві вперед, і я точно відчув, що через такий проміжок часу вже сюди не повернусь.
…от і я так думаю.
Сучасна архітектура також достойна:
Оглянувши північні околиці старого міста, пішов на південь. У «хіпстерському» напрямку, до речі.
Острів з цієї сторони називається Седермальм. Нічого такий:
Можна піднятися на пагорб Шиннарвік просто над водою, звідти шикарні види.
Про метро. Стокгольмське метро красиве і попсове, і ви вже помітили, певно, що я досі його не показав. І не покажу:), бо так туди і не спустився. Гарні й фотогенічні там далеко не всі станції, ще й влітку поїзди якось не так ходять, ще й вхід 4 євро.
Хотів під’їхати назад із Седармальма, щоб не вертатись пішки, але найближчу відмічену на навігаторі станцію десь так професійно сховали, що не зміг її знайти. Ну ок, невелика втрата, зате дорогою назад оглянув пару церков.
Кірха Марії Магдалени:
У дворику скандинавське аскетичне кладовище з виходом на вікна будинків, всім норм.
Міські скульптури також дуже скандинавські.
Не поїздив на метро, зате спіймав одразу два поїзди на мосту.
Жовта рибинка позначає кіоски, у яких продають місцеві ласощі - смажений оселедець. Смачний, зараза.
Гамла Стан мені якось не зайшов, і виявився саме таким, як і уявляв: шумний, засмічений та з натовпами людей.
Хіба що хлопчика з почесного караулу встигли змінити на дівчинку.
Стокгольм із вікна автобуса:
Цікаві види відкриваються і з порому, як виходити з порту у відкрите море. Навколо пропливають десятки зелених мальовничих острівців.
А атмосферу на самому судні оживляють чайки, які звикли, що тут можна чимось підживитись. Прапор натякає, куди ми пливемо далі.
Портрет:)
Пором вийшов у відкрите море, і скоро закотилося й сонце. Набагато раніше, ніж устиг звикнути за кілька днів у Норвегії. Настав час повертатися у звичні для нас широти.
Хронологічно першим став Стокгольм, така собі кількагодинна його демо-версія. Щоб оцінити всі принади цього міста, тут треба зависнути на дні два-три, а так просто склав перше враження. Ну і Швеція стала 15-тою відвіданою країною, хоч і маленький, але ювілей.
Місто розділене каналами на 100500 островів. Оглядових майданчиків також незліченна кількість відповідно.
Шведи знають толк у розвагах.
І в архітектурі.
Та в музеях, із яких відвідали один - корабля «Васа».
Витягнуте із морських глибин судно є чудово збереженим зразком аж із 17 ст., заодно і зразком людської тупості та жадібності.
Корабель збудували за наказом короля Густава ІІ Адольфа, він мав символізувати потужність та велич шведського флоту. Тільки перевантажили його аж занадто гарматами, золотим оздобленням та іншим непотребом. 10 серпня 1628 року «Васа» вперше залишив причал, вийшов з порту і тут же радісно затонув. Віднайшли і дістали на сушу його аж всередині 20 ст.
Передати розмах цієї громадини на фото важко, темно там та тісно. Але деталі вражають:
Є зменшена копія, освітлена й кольорова.
Купа всякої інтерактивщини та супровідних експозицій.
Паніка!
Без жартів, із 150 людей, що були на борту, потонуло мінімум 30. Ці ще не знають, що на них чекає:
Символічна команда, що будувала «Васа» - 445 чоловік:
Далі був час побродити самим містом. Стартуємо від Стокгольмського палацу.
Шведська королівська академія наук. Тут вручають Нобелівську премію.
Гамла Стан (Старе місто) манить:
«Хлопчик, що дивиться на Місяць». Серед монеток виділяються норвезькі, з діркою.
Пішов бродити деінде. На північ від Гамла Стану острівець із шведським парламентом і чудовою назвою Гельгеандсгольмен.
Ще північніше «континентальна» частина.
Побачив ратушу.
Наблизився:
На вежу ратуші можна піднятися, групами по декілька людей. На той момент черга була розписана уже години на дві вперед, і я точно відчув, що через такий проміжок часу вже сюди не повернусь.
…от і я так думаю.
Сучасна архітектура також достойна:
Оглянувши північні околиці старого міста, пішов на південь. У «хіпстерському» напрямку, до речі.
Острів з цієї сторони називається Седермальм. Нічого такий:
Можна піднятися на пагорб Шиннарвік просто над водою, звідти шикарні види.
Про метро. Стокгольмське метро красиве і попсове, і ви вже помітили, певно, що я досі його не показав. І не покажу:), бо так туди і не спустився. Гарні й фотогенічні там далеко не всі станції, ще й влітку поїзди якось не так ходять, ще й вхід 4 євро.
Хотів під’їхати назад із Седармальма, щоб не вертатись пішки, але найближчу відмічену на навігаторі станцію десь так професійно сховали, що не зміг її знайти. Ну ок, невелика втрата, зате дорогою назад оглянув пару церков.
Кірха Марії Магдалени:
У дворику скандинавське аскетичне кладовище з виходом на вікна будинків, всім норм.
Міські скульптури також дуже скандинавські.
Не поїздив на метро, зате спіймав одразу два поїзди на мосту.
Жовта рибинка позначає кіоски, у яких продають місцеві ласощі - смажений оселедець. Смачний, зараза.
Гамла Стан мені якось не зайшов, і виявився саме таким, як і уявляв: шумний, засмічений та з натовпами людей.
Хіба що хлопчика з почесного караулу встигли змінити на дівчинку.
Стокгольм із вікна автобуса:
Цікаві види відкриваються і з порому, як виходити з порту у відкрите море. Навколо пропливають десятки зелених мальовничих острівців.
А атмосферу на самому судні оживляють чайки, які звикли, що тут можна чимось підживитись. Прапор натякає, куди ми пливемо далі.
Портрет:)
Пором вийшов у відкрите море, і скоро закотилося й сонце. Набагато раніше, ніж устиг звикнути за кілька днів у Норвегії. Настав час повертатися у звичні для нас широти.