( Read more... )

                 I

Риємо - риємо - риємо
землю, неначе кроти;
з кутів плазуємо зміями,
сіємо - сіємо - сіємо
буйні червоні цвіти...

Бурями сійтеся, бурями,
маки - червоні вогні:
там поза гратами-мурами
тінями сірими-хмурими
ранки конають ясні.

( Read more... )

Я вмить закреслив карту буднів,
хлюпнувши фарбами зі склянок.
Відкрив я в холодці на блюді
вилицюватість океану.
З рибин на вивісках строкатих
читав я губ нових порив.
А ви
ноктюрн
змогли б заграти
на флейті заржавілих ринв?

( Read more... )

( Read more... )

Минули місячні сонати,
Я в колі маршів, колі фуг.
Була у мене не одна ти,
Але одна, - як ляскіт пуг,  -
Одна зуміла проклинати.
Я знаю, - як мені не знати, -
Мені ви - ворог... Я ж вам - друг...
Я хочу тільки нагадати
Похилі лози, річку, луг
І серця місячні сонати.

1916 р.
Цитовано за "Василь Еллан (Блакитний). Поезії"
Київ, "Радянський письменник", 1967

Гуркіт проноситься вихрами беззразковими
З неба розтинається залізний ланцюг
Психології всміхаються душами
непривітно-ласкавими
Фізіономії бліднуть і обіцяють: -
чекайте вранці!-
( Read more... )

Ідуть червоні легіони
До здійснення химер моїх.

Зроста, як велетень, мій гріх

І душить стогонами дзвони.

Почують рабські міліони

Всесвітньої пожежі сміх!

Полине він до ніг твоїх,

О Боже, - за небесні гони.

( Read more... )

Незнані гуркоти найновіших патентів
нечутні цокотіння металів міцних
виблискуючої міді сліпучі плями
горді будови залізних архітектів -
вся душа моя повна змагання
вся сила мого розуму горить у поривах
в прагненнях піниться моя кров -
відчути промінь винайденого сонця.

( Read more... )

Над Києвом - золотий гомін.
І голуби, і сонце!
Внизу -
Дніпро торкає струни…

Предки.
Предки встали із могил;
Пішли по місту.
Предки жертви сонцю приносять -
І того золотий гомін.
Ах той гомін!..
( Read more... )

Розносить буря всесвітній пожар
Хитаються будови, корчиться світ.
Там, де пройшли, вже немає хмар
І сходять червоні зорі над сутінками віт.

( Read more... )