Interieur(poeme objectif) Семенко
Гуркіт проноситься вихрами беззразковими
З неба розтинається залізний ланцюг
Психології всміхаються душами
непривітно-ласкавими
Фізіономії бліднуть і обіцяють: -
чекайте вранці!-
Бульвар зодягся у чорний смокінг
Кашатни щепочуть нервозно-вакханно
З вікна віолінить зашторений Сіндінг
Візник позіхає на розі натхненнно.
Блимають іскорки. Зосередковують увагу
плакати.
По плитах вздовжать
користуючись порожнечею велосипедисти.
Мікроскопічно еолять вулицею спірохети
Бульдог біля дверей кондитерської кашляє
од злості.
Пройшла проститутка кокетуючи сміливим
строєм
Зупнила свій розрахований погляд
на дзеркальній вітрині
Фіолетовий павук заплутавшись на стовпі між
дротом пудрить тротуар і матово гріє
Вивалилась компанія в котелках
що зоставила свою задоволеність на екрані
Помірковано огороносившись
сів у карету директор департаменту
Провінціальний поет скрикнув посеред улиці
Він необережно попав під автомобіль
голова йому була проломлена
І якась дама-очевидиця розповідала між
публікою: він задивись на місяць.
Панночка спеціалістка в коротенькій сукні
йшла на лекцію музики
І задивилась на афішу - був оповіщений
Klavier-Abend Скрябіна в залі консерваторії
Висока й стрійна красуня за проводом пана
в червоній жилетці поспішала до
скетінг-рингу
В кареті "червоної допомоги" помчали в
лазарет епілептичну істерію
Перед фонатном в заснулім скверику
самотньо ворушив заломленими губами
маніяк
Публіка з садів і електричних театрів
розходилась по кав'ярнях
Садист на темнім розі перестрінувши солодку
мрію притулив енергійно до жіночої спини
свій стек
Маленький цуцик зупинивсь отриножено
біля загородженого корня.
Верлен сидів очезпідбровено
за мармуровим столиком
Спостерігаючи силуетні рухотіні
за вікном отемреним
В телефонній будочці панна інтимно-випадково
розмовляла з Семенком
Елекритка освітлювала дзеркальну залу
обезпаморочено.
Все місто зосередковано шматками брало ноти
повторюючись без кінця з-за такту
Слова і вигуки втеряли рими,
мелодії випадковані позбулись знакомих
ритмів
Душі сплелись в заплутану драматичну коректу
І всі зітхали простягали окишеннені руки
й мовчали: - Ми напередодні!
1918 р., з книги «Дев’ять поем»
Цитовано за "Михайль Семенко. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1985
З неба розтинається залізний ланцюг
Психології всміхаються душами
непривітно-ласкавими
Фізіономії бліднуть і обіцяють: -
чекайте вранці!-
Бульвар зодягся у чорний смокінг
Кашатни щепочуть нервозно-вакханно
З вікна віолінить зашторений Сіндінг
Візник позіхає на розі натхненнно.
Блимають іскорки. Зосередковують увагу
плакати.
По плитах вздовжать
користуючись порожнечею велосипедисти.
Мікроскопічно еолять вулицею спірохети
Бульдог біля дверей кондитерської кашляє
од злості.
Пройшла проститутка кокетуючи сміливим
строєм
Зупнила свій розрахований погляд
на дзеркальній вітрині
Фіолетовий павук заплутавшись на стовпі між
дротом пудрить тротуар і матово гріє
Вивалилась компанія в котелках
що зоставила свою задоволеність на екрані
Помірковано огороносившись
сів у карету директор департаменту
Провінціальний поет скрикнув посеред улиці
Він необережно попав під автомобіль
голова йому була проломлена
І якась дама-очевидиця розповідала між
публікою: він задивись на місяць.
Панночка спеціалістка в коротенькій сукні
йшла на лекцію музики
І задивилась на афішу - був оповіщений
Klavier-Abend Скрябіна в залі консерваторії
Висока й стрійна красуня за проводом пана
в червоній жилетці поспішала до
скетінг-рингу
В кареті "червоної допомоги" помчали в
лазарет епілептичну істерію
Перед фонатном в заснулім скверику
самотньо ворушив заломленими губами
маніяк
Публіка з садів і електричних театрів
розходилась по кав'ярнях
Садист на темнім розі перестрінувши солодку
мрію притулив енергійно до жіночої спини
свій стек
Маленький цуцик зупинивсь отриножено
біля загородженого корня.
Верлен сидів очезпідбровено
за мармуровим столиком
Спостерігаючи силуетні рухотіні
за вікном отемреним
В телефонній будочці панна інтимно-випадково
розмовляла з Семенком
Елекритка освітлювала дзеркальну залу
обезпаморочено.
Все місто зосередковано шматками брало ноти
повторюючись без кінця з-за такту
Слова і вигуки втеряли рими,
мелодії випадковані позбулись знакомих
ритмів
Душі сплелись в заплутану драматичну коректу
І всі зітхали простягали окишеннені руки
й мовчали: - Ми напередодні!
1918 р., з книги «Дев’ять поем»
Цитовано за "Михайль Семенко. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1985