Словѣне

[beilendekunst]

Slavan (agls. slavian), conj. II, still sein, schweigen, σιωπαν: Mc. 9, 34. Luc. 19, 40; slavands, part., still, ήρεμος: Tim. 1, 2, 2. Ana-slavan, still werden, πανεσθαι: Luc. 8, 24. Ga-slavan, schweigen, σιωπαν: Mc. 4, 39

Comments

[maksymus]

Це припущення зробив Семюел Кросс, і тут же навів заперечення, що -янин має відноситися до місця з назвою Слово чи Слава, яким відмовляють у вірогідності етимології «слава» .

Хіба не легше вбачати не запозичення самоназви, а навпаки, в ґотському slawan припускати знайомство з самоназвою? Власне, при непроясненій етимології таке припущення робив ще Буслаєв («О влиянии христианства на славянский язык...»), порівнюючи зі слов’янським перекладом, де старосл. вълсняти «німотствувати, недорікувати» походить од назви племені волохів. Чужі народи німі, а німих природно обізвати чужою назвою.

Етимологічний словник ґотської мови:
*slawan wkvIII σιωπαν be silent, 3pl prt -waidedun Mk 9.34, prpl -wande ήρεμος quiet 1T 2.2; *ana-slawanπανύσασθαι become quiet, only 3pl prt -waidedun L 8.24; *ga-slawan σιωπαν be still, only 3sg opt prs -wai. On the meanings see Streitberg 1891 BGDSL 15:93 and Kroes 1918 Neophil 3:180-00.
Etymology unclear; P 1959:962-63 proposes PIE (s)lew- limp, hung limply, with reflexes primarily in Gmc: ♦ -m- in OE slūma m

[beilendekunst]

Се запозичення, майже безсумнівне. Назва словени (Σκλάβήνοι) засвідчена лише з VI століття, а походить вона за всіма ознаками з Волині, разом з германською же назвою дулібів (Dietleip, Detlef) - таке сусідство навряд чи було випадковим. Власне, воно навіть і за значенням близьке, бо позначало мабуть не німого чи тихого, а радше повільного (to be inert, slow), що навіть правдоподібніше, бо й пізніше іноземці помічали в українцях якусь особливу повільність в рухах.