Стара граматична термінологія (существительное, прилагательное, падеж та под.) розроблялася південнослов’янськими та староукраїнськими граматиками для церковнослов’янської мови. Докладно можна прочитати у Німчука та переглянути на прикладах в розділі «Граматики та лексикони» на «Ізборнику».
Нова українська термінологія, яка вже розроблялася для нової української мови, через політичні обставини усталювалася ціле століття, з початку XIX до середини 1920-х. І перший вжиток ще не означав остаточного усталення.
Іменник - вперше именникъ (з наголосом на и-) з’явився в граматиці Й. Левицького (1850), потім О. Партицького (1873). Почав переважати після виходу праць О. Огоновського «Граматика руского языка для шкôлъ середнихъ» (1889) і О. Партицького «Граматика руского языка для ужитку в школахъ народныхъ» (Львів, 1889). Проте вживалися паралельно також інші: имя существительне, сущникъ (М. Осадца, 1862; І. Верхратський, 1902), ім’я самостійне, ім’я суще (А. Кримський, 1907), речівник, ймення річеве (Є. Тимченко, 1907; Г. Сабалдир і М.
( ... )
Чоловічий, жіночий і середній рід - на початку XX ст. (А. Кримський, 1907). Довго вживали: мужеський (О. Огоновський, С. Смаль-Стоцький), женський (О. Огоновський), чоловічий і мужеський (Є. Тимченко, І. Нечуй-Левицький).
Теперішній час - П. Дячан (1865). Також: теперішність (С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер), теперішник (І. Верхратський).
Минулий час - в сучасній мові перше десятиліття XX ст. (П. Залозний, Є. Тимченко). До того: минувший час (О. Огоновський), минувшість (С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер), минувшик (І. Верхратський)
Майбутній час - 1920-і роки. До того: будучий час (О. Огоновський, П. Партицький), будучність (С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер), будущик (І. Верхратський), будущий час (І. Нечуй-Левицький), прийдучий (Є. Тимченко).
Відмінок - С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер «Руска граматика», 1893
Назви відмінків (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий) - уперше А. Кримський «Украинская грамматика» (1907). Довго вживалися цифрові позначення (С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер), назви номинатив, генітив (Є.
( ... )
Термін у сучасному значенні вперше вжив Т. Глинський у своїй неопублікованій праці 1845 року; 1862 ним скористався М. Осадца. Способи дієслів вивчали А. Ярещенко, Л. Коць, Н. Дніпровська та ін.
Comments 5
Нова українська термінологія, яка вже розроблялася для нової української мови, через політичні обставини усталювалася ціле століття, з початку XIX до середини 1920-х. І перший вжиток ще не означав остаточного усталення.
Іменник - вперше именникъ (з наголосом на и-) з’явився в граматиці Й. Левицького (1850), потім О. Партицького (1873). Почав переважати після виходу праць О. Огоновського «Граматика руского языка для шкôлъ середнихъ» (1889) і О. Партицького «Граматика руского языка для ужитку в школахъ народныхъ» (Львів, 1889). Проте вживалися паралельно також інші: имя существительне, сущникъ (М. Осадца, 1862; І. Верхратський, 1902), ім’я самостійне, ім’я суще (А. Кримський, 1907), речівник, ймення річеве (Є. Тимченко, 1907; Г. Сабалдир і М. ( ... )
Reply
Чоловічий, жіночий і середній рід - на початку XX ст. (А. Кримський, 1907). Довго вживали: мужеський (О. Огоновський, С. Смаль-Стоцький), женський (О. Огоновський), чоловічий і мужеський (Є. Тимченко, І. Нечуй-Левицький).
Теперішній час - П. Дячан (1865). Також: теперішність (С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер), теперішник (І. Верхратський).
Минулий час - в сучасній мові перше десятиліття XX ст. (П. Залозний, Є. Тимченко). До того: минувший час (О. Огоновський), минувшість (С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер), минувшик (І. Верхратський)
Майбутній час - 1920-і роки. До того: будучий час (О. Огоновський, П. Партицький), будучність (С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер), будущик (І. Верхратський), будущий час (І. Нечуй-Левицький), прийдучий (Є. Тимченко).
Відмінок - С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер «Руска граматика», 1893
Назви відмінків (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий) - уперше А. Кримський «Украинская грамматика» (1907). Довго вживалися цифрові позначення (С. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер), назви номинатив, генітив (Є. ( ... )
Reply
http://ua-mova.livejournal.com/1246284.html#comments
Цю термінологічну тему - я вже раніше було навів в іншому контексті:
http://ua-etymology.livejournal.com/280027.html?thread=3838939#t3838939
Reply
Термін у сучасному значенні вперше вжив Т. Глинський у своїй неопублікованій праці 1845 року; 1862 ним скористався М. Осадца. Способи дієслів вивчали А. Ярещенко, Л. Коць, Н. Дніпровська та ін.
Reply
Reply
Leave a comment