Мудак
Сучасний словник «Перуна» пояснює, що
МУДАК, -а, ч., вульг. Про нудного, набридливого невдаху.
МУДИЛО, МУДОДЗВІН, вульг. Те саме, що мудак.
Пояснення досить дивне, бо змушує переглядати походження слова.
ЕСУМ, Т. 3, С. 529 традиційно поміщає слова мудак «волоцюга, дурень» та мудило «тупоголовий» до гнізда мудо «ядро (у чоловіка, самця)» [Цікаво, що в останньому етим. словник дослівно повторює пояснення Грінченка]. Зводиться до праслов’янського mondo «ядро, яєчко у мошонці» та має кілька подальших непереконливих етимологій. Таке поміщення не викликає жодних підозр, якщо згадати про паралельні мудь «хам, невихована людина» та мудьо «дурень, мерзотник» (мудьоватий). Від невихованої людини й волоцюги до тупоголового, неотесаного дурня один крок. У Желехівського знаходимо ще цікаві похідні: мудьофіль «Bauernfreund» (!), мудька «Fingerfeige» (дуля), мудоха «Filzlaus» (лобкова воша) та мудятник «männliches Knadenkraut» (зозулинець).
Натомість «нудного» перунівського словника легше бачити розміщеним у сусідньому гнізді, в якому знаходиться давньокиївське мудити «баритися» та сучасне мудохатися «возитися, топтатися», що зводяться до прасл. mudidi, monditi, й пов’язуються з мудрий. (Останнє, таким чином, до «бадьорих, жвавих» балтських значень отримує гіпотетичні первісні «повільні» значення: «бути розважливим, не поспішати».)
Окрім ЕСУМ, див. Фасмера: мудо, мудити.
А як ви би пояснили мудака? До якого гнізда долучили б? Чи вважаєте пояснення сучасного тлумачного словника про «нудного, набридливого невдаху» вірним?
МУДАК, -а, ч., вульг. Про нудного, набридливого невдаху.
МУДИЛО, МУДОДЗВІН, вульг. Те саме, що мудак.
Пояснення досить дивне, бо змушує переглядати походження слова.
ЕСУМ, Т. 3, С. 529 традиційно поміщає слова мудак «волоцюга, дурень» та мудило «тупоголовий» до гнізда мудо «ядро (у чоловіка, самця)» [Цікаво, що в останньому етим. словник дослівно повторює пояснення Грінченка]. Зводиться до праслов’янського mondo «ядро, яєчко у мошонці» та має кілька подальших непереконливих етимологій. Таке поміщення не викликає жодних підозр, якщо згадати про паралельні мудь «хам, невихована людина» та мудьо «дурень, мерзотник» (мудьоватий). Від невихованої людини й волоцюги до тупоголового, неотесаного дурня один крок. У Желехівського знаходимо ще цікаві похідні: мудьофіль «Bauernfreund» (!), мудька «Fingerfeige» (дуля), мудоха «Filzlaus» (лобкова воша) та мудятник «männliches Knadenkraut» (зозулинець).
Натомість «нудного» перунівського словника легше бачити розміщеним у сусідньому гнізді, в якому знаходиться давньокиївське мудити «баритися» та сучасне мудохатися «возитися, топтатися», що зводяться до прасл. mudidi, monditi, й пов’язуються з мудрий. (Останнє, таким чином, до «бадьорих, жвавих» балтських значень отримує гіпотетичні первісні «повільні» значення: «бути розважливим, не поспішати».)
Окрім ЕСУМ, див. Фасмера: мудо, мудити.
А як ви би пояснили мудака? До якого гнізда долучили б? Чи вважаєте пояснення сучасного тлумачного словника про «нудного, набридливого невдаху» вірним?