На протязі - протягом
Для мене величезною загадкою завжди були справжні підстави потрапляння того чи того суворого припису до стилістичних порадників. Особливо, коли розрізнення не просто штучне, а й суперечить історії виразу та його поширеному «помилковому» сучасному вжитку. Потім з довідника цей припис надходить до шкільного вчителя і - вуаля! - маємо усталене загальне переконання, яке ґрунтується тільки на фантазії укладача порадника.
В одному зі словників-довідників з культури мови середини 90-х несподівано наштовхнувся на чітке розрізнення синтетичної та аналітичної конструкції за значенням. Виявляється, на протязі - це тільки на продуві повітря і в жодному разі не протягом у значенні «упродовж». Порадник однозначно стверджує, що «ненормативними є: на протязі року, на протязі години». Хто б міг подумати?
Новинка мене зацікавила. Штудіюючи словники та довідники, виявив, що припис виник як однозначний приблизно між 1990 та 1995 роком, а потім зажив своїм життям. Якщо хтось вкаже точнішу дату впровадження помилкового розрізнення, буду вдячний. Зізнаюсь, перше спало на думку, що це було якесь тимчасове збочення пуристів 1920-х, яке сучасні послідовники піднесли до рівня нормативного. Але маю вибачитися за безпідставні підозри перед ними, до цього тоді не дійшло. Словники Кримського й Ізюмова пропонують вирази на протязі і протягом взаємозамінно у значенні тривалості. Порадник з культури мови 1986 року вказує, що обидві форми рівноправні, але «словоформа на протязі більш властива книжним стилям, зокрема офіційно-діловому».
[Єдине, що може бути поясненням, це одна коротка побіжна фраза в Антоненка-Давидовича: «Правильно не „на протязi року“, а „протягом року“.» Та ще наївне камлання в передмові до видання 1994 року: «Коли я тепер слухаю виступи діячів, народних депутатів і чую „на протязі“ замість „протягом“,...» Мабуть, знайшов першоджерело помилкового припису, яке тепер тиражується саме по собі!]
В старому журналі «Мовознавство» (1969, №5, С. 88) таке роз’яснення:
Чому по радіо й телебаченню часто чуємо на протязі двох (трьох) тижнів, а не протягом двох (трьох) тижнів?
Ці вирази ідентичні, однакові за змістом, хоч синтаксична конструкція їх різна. Вираз на протязі двох (трьох) тижнів побудований з іменником протяг у місцевому відмінку, що вживається на означення як просторових (відстань, віддалення, віддаль), так і часових понять (проміжок часу, тривання у часі). Цей іменник не слід плутати з омонімічним протяг - «струмінь повітря».
Частіше іменник протяг уживається на означення часових понять [...] у часовому значенні може вживатися і в іншому (не місцевому) відмінку, з різними прийменниками.
Синтаксично інакше побудований вираз протягом двох (трьох) тижнів. На сучасному етапі розвитку нашої мови слово протягом виступає у прийменниковому значенні, вимагаючи після себе іменника або словосполучення (числівника, прикметника тощо з іменником, який означає час) у родовому відмінку. [...] Отже, в сучасній мові цілком правильними є обидві конструкції. Думка про неправомірність конструкції на протязі не має під собою серйозних підстав.
Справді, як тут зазначено, форми іменника протяг «відстань, продовження» вживаються з різними прийменниками у значенні часу з XIX ст.: в протязі, на протязі. Огієнко, який пам’ятав ще початок вживання прийменникової форми, у своєму сематичному словнику зазначає, що протягом - новотвір, «часто вживають його без потреби: працював протягом двох років; правильно: працював два роки. Вираз „зробив це протягом двох днів“ не український, повстав чи не підо впливом нім. im Laufe. по-українськи дуже добре буде „зробіть це за два дні“. Українська мова знає слово „протягом“, але тільки в значенні протяжно, спроквола.» Далі йде посилання на Грінченка, який не знає іншого значення, як «Оцю пісню протягом співають» (протяжно). Отже, досліджувати подільші глибини, ніж кінець XIX - початок XX ст. вже не потрібно. Ну, а на протязі наступного століття до нашого часу обидві конструкції (і іменникова, і прийменникова) вживаються взаємозамінно. І жодних підстав розрізняти їх семантично немає.