Є сучасні українські неологізми, походження яких встановити можна досить впевнено. Один з таких неологізмів походить з семінарів початку 90-х відділу філософії культури, етики та естетики
Інституту філософії.
Проблема в тому, що в українській мові німецьке поняття die Sittlichkeit (рос. нравственность) на противагу моральності (Moralitat, рос. моральность) неможливо було калькувати за російським зразком, де абстрактне поняття створюється на протиставленні значень повноголосної та неповноголосної форм (нравственность, але норовистость). Тому радянські вчені, орієнтовані на «злиття мов», були вимушені триматися одного слова моральність на позначення двох досить різних філософських понять. Sittlichkeit можна приблизно вважати звичаєвою інтерпретацією абстрактних моральних цінностей. [Sitte нім. «звичай», а Moral від лат. moralis < mos (moris) теж «звичай».]
Очевидно, існувало два виходи - калькувати німецьке слово (проблеми зі словами звичаєвість, звичайність тощо) або знайти інший спосіб. Були спробували слов’янщину: нравність, обичаєвість, обичайність. Зрозуміло, не те. Тоді вирішили піти по-англійськи. І сьогодні у філософських текстах часто можна зустріти моральнісність та моральність, що позначають, відповідно, Sittlichkeit та Moralitat, або morality та moral.
Але, на жаль, до перекладацького загалу неологізм так і не потрапив,
залишившись побутувати у вузькому колі фахівців.