Строгість та суворість
Наскільки доречно вживати суворість як характеристику доведення чи пояснення? Кілька років тому мені трапилась думка, що суворість стосується радше етичної царини (суворе ставлення, суворий погляд), а в логіко-теоретичній площині краще вживати строгість (строга диз'юнкція, строге доведення). Однак я вже не раз натрапляла на вирази на кшталт сувора логіка чи сувора послідовність виведення. Я їх сприймала як недоречності. Сьогодні мала з цього приводу суперечку з колегою, який стверджує, що строгий - це вплив російської, і що варто надавати перевагу не калькуванню термінів, а наданню словам розмовної мови термінологічного значення, тож краще вживати суворий. Я вже з'ясувала, що строгий, скоріш за все, походить з польської, а не російської. (ЕСУМ, т.5, с.447-448). (крім того, я була переконана, що суворий споріднене з лат. severus, а виявилось, що це, мабуть, чергова народна етимологія, в ЕСУМ т.5, с.465 така версія навіть не розглядається). Отже, краще в строгому сенсі чи в суворому сенсі? (йшлося про переклад англ. in the strict sense) Вищезазначене розрізнення відтінків строгий і суворий я почула кілька років тому на одній конференції в кулуарах. Наскільки я пригадую, там йшлося про те, що строгий в українській цілком законно існує вже кілька сторіч, але детально аргументів відтворити не можу. Отже, коли у нас з'явились строгість чи суворість і в яких контекстах вони вживались в попередні епохи? І, головне, що доречніше вживати на позначення відповідної риси теорій і. т.п. (строга теорія чи сувора теорія)?