Неаполь (Napoli). Музей Каподімонте - 2
Продовжу розповідь про експоизицію Музею Каподімонте. Тут треба уточнити, що в самому музеї я був двічі. Перший раз у 2015 р. в першу неділю місяця, коли вхід для відвідувачів безкоштовний. Але раз "на халяву", то відкрили лише перший поверх. Тому, коли вибирався до Неаполя наступного разу - у березні 2018 р., хотілося додивитися решту експозиції, незважаючи на те, що програма і так була насичена, а щоб добиратися до музею туди і назад потрібно багато часу (хто був у Неаполі, той мене зрозуміє). Врешті на остаточне рішення вплинули пости про музей шановного мого друга abel, і я пожертвував тим щоб додивитися комплекс церков Доннареджіна, натомість оглянувши другий поверх Музею Каподімонте. На відміну від 2015 р, коли тут буквально снували натовпи туристів, цього разу я був майже зовсім один. Можна би було сказати, що в тишині, але на жаль, час від час тишину музейної експозиції з криком розривали натовпи місцевих школярів, яким зовсім ніякого діла не було до того високого мистецтва. І тяжко сказати, чи хоч якийсь мінімум у тих молодих головах залишився...
Через те, що була непогода, всередині музею панувава напівтемрява. Тому, попри усі мої зусилля з фотошопом, фотографії минулого посту явно "завалені" в жовте (наслідок штучного освітлення) і з сильним насиченням чорного кольору. Цього разу будуть також фотографії і з першого музейного поверху (з першої поїздки), які мені видаються трішки кращими :).
От картина, яка чи не на найбільше вплинула на моє рішення відвідати музей - "Бичування Христа", Караваджо, 1607 р. "Вживу" ця картина виглядає значно краще і я би сказав різко виділяється на тлі інших картин. Навіть інших шедеврів. Причому, музейники це те ж розуміють, і по дорозі сюди я навіть бачив міський автобус із рекламою Музею Капдімонте і зображенням саме "Бичування Христа". Досить правда дивним було бачити Страсті Христові на автобусі, але це, погодьтеся, досить симптоматичне для сучасної епохи. Шкода я не встиг цей автобус сфотографувати.
Ще одна дуже чудова картина. Тут зображені трої святих: св. Миколай по центру і свв Януарій і св. Северин по боках.
Зверніть увагу на чудовий фелон св.Миколая із зображеннями Моїсея і Арона чи Давида (?), а також на атирибут св. Дженаро - апмулки його крові.
А куди дивиться св. Миколай? На Діву Марію і маленького Ісусика. Не знаю, правда, хто цей маленький хлопичк, що прпоонує святим воду чи вино?
Картина називається "Св. Миколай зі святими Дженаро і Севером". Емпіро Вітале, 1614-1616 рр.
"Чудо св. Антонія з Падуї". Яке правда з багатьох чуд, я не встановив.
Джованні Батісто Карачолло, названий Батістелло, 1622р.
Ще один св.Миколай. Маттіа Преті, 1633 рр.
"Юдит і Олоферн". Артемізія Джентілескі, 1612-1613 рр. Неаполітанське бароко, воно взагалі страшнувате. Ось ще
Це Хосе де Рібера. «Аполон і Марсій»,1637 р.
Або ще така картина.
«Карлик Амон, Волохатий Джон та Божевільний Петро». Агостіно Каррачі, близько1600 р.
Ні, все ж краще святих показувати.
"Св.Кьяра". Джироламо Маццолі Бедолі, 1531 р.
Один з найкращих учнів Леонардо да Вінчі - Бернардіно Луїні. "Діва Марія з Дитятком", 1531 р. Є у ній щось загадкове, як і у шедеврах Леонардо.
Хто бажає, може подивтися ще є вівтар Луїні "Страстей" з Мілану - https://taras-palkov.livejournal.com/2987.html
Копія однієї з Мадонн Рафаеля, 1520-1530 рр. Як на мене, дуже вдала робота.
Є в музеї трохи і скульптури.
"Бюст людини з виразом смутку". Перша половина 17 ст., робота невідомого майстра.
"Христос Розіп’ятий". Джованні Батіста Бенвенуті,1521 р.
Картина насамперед цікава своїми деталями.
Недавно я показува фрески Парміджаніно з Парми ( https://taras-palkov.livejournal.com/28518.html ). Тут покажу дві його чудові картини.
"Портрет Галеаццо Санвітале", 1524 р.
"Антея", 1535-1537 рр.
Ціла низка робіт Тіціана.
"Даная", 1545-1546 рр.
«Портрет дівчини» (Лавінії) 1544-1545 р
"Папа Павло ІІІ", 1543 р.
Ще "Папа Павло III", але вже в камауро. 1546 р. (?)
"Великий портрет папи Павла III з племінниками Алессандро і Оттавіо Фарнезе ",1546 р. Фото з вікіпедії.
«Папа римський Климент VII», Себастьяно дель Пйомбо. Фото з вікіпедії.
І дві роботи Пітера Брейгеля-старшого. Обидві роботи під шклом, тому, як бачите сфотографувати добре, вкрай важко. Тут і мене шкло відобразило :).
"Мізантроп", 1568 р. Фото з вікпедії.
Ось яке пояснення дає до картини укр. вікіпедія. Мізантроп» - одна з останніх картин художника, написана за рік до смерті. У ній, як і в багатьох інших своїх творах, Брейгель розмірковує про людські пороки і тлінність людського життя. На картині зображений молодий злостивий карлик, що краде гаманець у похмурого старого. Карлик вписаний в сферу з хрестом - це символічне зображення порочного світу. Старий у низько насунутому на обличчя капюшоні знаходиться у домінуючому становищі. Кисті рук складені у молитовному жесті, який повинен свідчити про благочестивий характер персонажа. Однак благочестя виявляється облудним: позаду з-під довгого чорного плаща висовується туго набитий гаманець червоного кольору у формі серця. Можливо, тут Брейгель спирається на сентенцію «Де гаманець, там і серце», висхідну до Євангельського тексту.
Фраза нідерландською мовою, розміщена у нижній частині картини, говорить:
Om dat de werelt is soe ongetru / Daer om gha ic in den ru
("Так як світ настільки підступний, я ношу жалобу").
Друга картина "Брейгеля" - "Сліпі", теж 1568 р.
Вважається, що сюжет картини заснований на біблійній притчі про сліпих (Матв. 15:14): «Якщо сліпий веде сліпого, то обидва вони впадуть в яму». Й під сліпими Христос мав на увазі єрусалимських книжників і фарисеїв.
Пояснення картини з вікіпедії мені не дуже сподобалось. Воно, як інтрепретації більшості істориків мистецтва і рядових глядачів 20 ст. сприймає цю картину як твір трагічного мистецтва. Мені ж більше до душі поясненя Александра Степанову у його книзі "Искуство эпохи Вохрождения" в якій говориться , що Христос мав на увазі духовну сліпоту своїх противників, в той час як Брейгель створив жахливо переконливий образ сліпоти буквальної.
«Брейгель сделел их не только слепыми, но и немыми: иначе они могли бы предупредить друг друга хотя бы криком. Немота падающих выражена необычной для Брейгеля приглушенностью тонов ...Картина отнюдь не взывала к состраданию. Перед нами памфлет, направленный против новых «книжников и фарисеев» - кальвинистов, отвращающих христиан от Католической церкви, от призывного звона ее колоколов. Недаром вместе с первым свалившимся в пруд погружается в воду его лира, звучание которой увело с торного пути все вереницу.
Направив дивжение вереницы по диагонали, которая упирается в тонущий музыкальный интструмент, он вызвал эффект непрерывного жвижения и неизбежности его завершения: упавшая поперек пути фигура первого указывает место, где будет лежать последний…. Самый страшный из слепых не тот. Что уже упал, а второй, падающий и увлекающий за собой третьего, котрый теряет равновесие.".
На цьому все, але про Музей Каподімонте ще буде.