Казерта (Caserta) - Пестум (Paestum) - Пагані (Pagani) й зовсім інші Помпеї (Pompei)
Продовжу свою розповідь про мою подорож до Кампанії у березні 2018 р. На черзі два наступних дні подорожі лише без
Монте-Касіно (https://taras-palkov.livejournal.com/22694.html)
і Салерно (https://taras-palkov.livejournal.com/23380.html, https://taras-palkov.livejournal.com/23071.html), які описав раніше.
Казерта (Caserta)
Отже, в неділю на моєму шляху з Монте-Кассіно лежала Казерта, де зовсім неподалік залізничного вокзалу розташовується Палаццо Реале - грандіозний палац із парком, що занесений до списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Бароковий палац в Казерті належить до найбільших королівських резиденцій у Італії та в Західній Європи. Він також більший за розмірами від палацу Гет-Лоо в Голландії, Зимового палацу у Санкт-Петербурзі, Букінгемського палацу в Лондоні, низки королівських палаців у Іспанії. Палац у Казерті навіть мало поступається розмірами велетенському Версальському палацу, велич і гігантоманію котрого наслідував. Однак, як вважають фахівці¸ місцевий палац, на відміну від довготривалого будівництва Версальського палацу, був споруджений за відносно короткий історичний термін (трохи більше ніж 20 років) і має більшу стилістичну цілісність, ніж палац французьких королів.
Впливи Версальського комплексу відобразились і в розплануванні оточення (трипроменеве розпланування під'їздних шляхів ), і в створенні довгої вісі ансамблю, що губилася в далечині на обрії, і в спробі створити велетенський, надлюдського розміру саду бароко з каскадом, фонтанами, садово-парковими скульптурами.
Будівничим палацу і прилягаючого до нього чудового парку був знаменитий Луїджі Ванвітеллі, автор також знаменитого фонтану Треві в Римі (разом з Ніколою Сальві), фасаду палаццо Полі (того, що за фонтаном Треві) і Латеранського собору. Але головним його дітищем все ж була Казерта, якою він займався з 1752 р. до самої смерті в 1773 році. Потім його роботу продовжив його син Карл.
Палац я ще покажу пізніше, а почну з палацового парку. Почав я саме з парку, бо хотів встигнути потрапити в Англійські сади (Giardino all'inglese), які мали закритися через півгодини після того як я купив квиток.
Розташовані Англійські сади наприкінці парку, правіше від вершини пагорба з Великим каскадом.
Розпочав пішки, бо моросив невеличкий дощик. Проте невдовзі дощик перейшов у справжню зливу. На щастя, мене по дорозі підібрав вщент заповнений туристами мікроавтобус, спеціально призначений, щоб катати туристів.
За іронією долі, а можливо через сильний дощ, вхідну браму, яка вела до Англійських садів так ніхто і не закривав :).
В Англійських садах багато цікавих й екзотичних рослин і дерев,
але найцікавіше тут це грот Венери.
Щоб попасти до гроту треба пройти скрізь отаку ущелину.
І майже несподівано Вам відкривається вид на ставок з повернутою спиною :) Венерою.
Венеру я мусів трохи підфотошопити. Виглядає штучно, але без фотошопу ще гірше.
Інший погляд на ставок з озером.
Ну, а зараз оглянемо головну прикрасу парку - Каскад фонтанів (Cascata Grande).
Каскад фонтанів починається з пагорба, звідки вода стікає вниз до палацу, утворюючи кілька басейнів і проходить через 6 фонтанів. Оскільки на згаданому пагорбі джерел води не було, проблема була вирішена шляхом будівництва грандіозного акведуку Ванвітеллі, що доставляє воду з гір. Загальна протяжність каскаду більше 3 кілометрів.
Оскільки до самого пагорба мене підвіз мікроавтобус, тому усі фонтани я мав змогу оглядати не по наростаючій, а по нисхідній.
Вода, що поступала раніше з акведука, падає мальовничим водоспадом з висоти 82 м в обширний басейн, де розгортається сцена з античної міфології.
У басейні знаходиться Фонтан Діани і Актеона відкритий в 1762 р., що складається з двох скульптурних груп, що виконані з каррарського мармуру
В одній скульптурній групі Діана збирається купатися в оточенні німф,
на іншій Актеона, який перетворюється в оленя, готові розтерзати мисливські собаки.
Скульптури розміром в натуральну величину й розташовані таким чином, що створюється відчуття реальності.
Наступний фонтан, Венери і Адоніса, розташований вже на схилі пагорба і складається з шести сходинчастих водойм, виконаний теж з каррарського мармуру. Богиня благає коханого не йти на полювання, поруч з ними стоїть розлючений кабан, центральну групу оточують численні німфи і амури.
Каскади невеликих фонтанів.
Третій великий фонтан зображає сидячу в оточенні наяд, тритонів і дельфінів Цереру, яка тримає в руках медальйон із зображенням трискеліона.
Четвертий за чергою фонтан Еола, що являє собою одну з незавершених композицій парку. Повністю фонтан у кадр не умістився.
Проект Ванвітеллі 1759 р. і дерев'яна модель 1765 р. складалася з фігур Еола і Юнони в колісниці, що була осідлана павичами, в оточенні 54 скульптур вітрів. На жаль, зараз біля підніжжя парапету і балюстради можна побачити лише 28 фігур вітрів, а павичів, що залишися без колісниці, розмістили в галереях палацу.
На стінах центрального гроту знаходяться чотири барельєфи зі сценами з життя богів.
Балюстраду прикрашають фігури рабів, можливо, поставлені в пам'ять про численних рабів - «турках», які будували Казерту.
Вид у протилежний бік - на палац.
Далі слідує Каскад Дельфінів: зі скелястого уступу три колосальних дельфіни вивергають воду.
Вид на Палац зі сторони парку.
Сам же палац, і тут я погоджуся з моїм другом sibeaster швидше величезний, ніж гарний. Апартаменти, куди пускають туристів, витримані в величному, але дуже холодному класичному стилі. Ними можна милуватися, але важко уявити собі життя тут.
Взагалі в палаці 1790 вікон, 94 парадних сходів і більш ніж 1000 розписаних і прикрашених ліпниною залів!
Пройшовши по галереї до Центрального вестибюля з античними скульптурами, праворуч можна побачити величезні Королівські сходи, виконані з мармуру різних сортів, які ведуть до вестибюлю другого поверху.
Фото інтер'єрі у мене багато, але в пості лише обмежуся кількома.
Спальня Йоахима Мюрата.
Стіл в Кімнаті Консиліумі.
От така ще цікава королівська люлька.
Пестум (Paestum)
«Невимовно великий», - писав англійський поет Шеллі про Пестум, найбільш вражаючий і романтичний археологічний ансамбль Південної Італії. В центрі уваги тут знаходяться три прекрасно збережені доричні храми, які багато хто вважає найвеличнішими храмами грецького світу.
Місто Посейдона - Посейдонія (заснований греками в 6 ст. до Р.Х.) - в 273 р. до Р.Х. був захоплений і перейменований римлянами, а в 877 р. від Р.Х., поселення яке було опустошене малярією і руйнівними набігами сарацинів, покинули майже всі його жителі. Сотні років простоявши в запустінні, Пестум відродився лише в 18 ст. В результаті розкопів на світ появились чудовы доричні храми і руїни інших давньоримських споруд.
Найбільший і найкраще збережений храм - це храм Гери-ІІ (раніше неправильно атрибутований, як храм Нептуна чи Аполлона). 5 ст. до Р.Х. Не вистарчає лише даху, вціліли і антаблемент, і фронтони.
Храм Гери, або Базиліка - найдавніший з храмів.
А храм Афіни зведений швидше за все в період між спорудженням двох сусідніх храмів.
Багато в чому чарівності Пестуму надають квітучі луки і красота його умиротворяючих ландшафтів. Ех, якби не дощ…
Справжня римська дорога :).
Гробниця засновника міста: ім'я його до нас не дійшло, але офіційне його звання було "герой". Це не зовсім бог, але щось дуже до богів близьке.
Поруч з храмами розташований музей, який просто обов’язковий для відвідин.
Музей Пестуму славиться своїми пофарбованими гробницями, які в основному належать до періоду луканів.
Найвідоміша із них є розписи Гробниці пірнальника (Тomba del tuffatore) (480 р. до Р.Х.). Зображення - всього їх п’ять - покривали колись стінки саркофага: на чотирьох з них показані сцени поминальнально пиру, музиканти, ігри і бувші соратники померлого, які супроводжють його в загробний світ. На п’ятій найвідомішій панелі, яка, ймовірно, була кришкою саркофага, зображений оголений пірнальник - звідси і назва гробниці - який стрибає в блакитне море. Сцена ця представляти незвичну алегорію переходу з життя в загробний світ.
Цікаво, як наводить вже згаданий sibeaster, що вже в християнську епоху на хрещальній купелі в Гроттаферраті був вирізаний той же мотив: в хрещенні людина впадає в інше життя, залишивши колишню. Така ось спадкоємність сюжетів.
У центрі музею змонтована модель верхньої частини храму Гери-ІІ в натуральну величину, і метопи поміщені на своє місце.
Фото з вікіпдії.
Голови левыв в поліхромованому теракотовому покритті, Храм Гери, друга половина VI ст. до Р.Х. Храми колись були різнокольоовими.
Численні зображення богині Гери, яка сидить на троні.
Фрагмент теракотового бюсту жінки, який прикрашав завершення даху базиліки.
Зверніть увагу на свастики.
Фрагмент фризу базиліки із левами.
Вотивні статуетки богині Гери.
І врешті гарнодекоровані тарілки і вази.
Пагані, Паґані (Pagani)
Мало який турист у Кампанії заїде у маловідоме Пагані, а от паломник - цілком ймовірно (наприклад - http://www.cssr.org.ua/news/?article=1379). І я теж. Бо саме тут колись знаходився (до перенесення у Рим) головний храм ченців-редемптористів - базиліка св. Альфосна з прилягаючим до неї монастирем.
Всередині храму знаходиться поховання засновника Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, інакше Редемптористів (від лат. redemptor - відкупитель) - Єпискоап і Вчителя Церкви святого Альфонсом Ліґуорі.
Сант'Альфонсо є автором багатьох моральних творів. Також був поетом, музикантом, архітектором, живописцем, автором понад 100 книжок. Його твори значною мірою формували тогочасне релігійне мислення.
Орден редемптористів був заснований в 1732 р., а монастир в Пагані в 1742 р. Св. Альфонс прибув сюди у 1751 р. Перший відрізок перебування св.Альфонаса в Пагані характеризувався його великою письменницькою активністю. Залишився св. Альфонс тут до 1762 року, коли був іменований єпископом Сант’Агата деі Готі. До Пагані повернувся знову у 1775 р. як владика-емерит і мешкав тут аж до своєї смерті в 1787 р.
Місією Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, інакше Редемптористів є євангелізація найбільш потребуючих, духовний вишкіл священиків монахів, монахинь та мирян, праця з молоддю, праця у місійних будинках, безплатних їдальнях, налагодження тісного контакту із особливо нужденними людьми.
Українська гілка редемптористів постала стараннями митрополита Андрея Шептицького, який 1913 р. прийняв членів ордену з Бельгії, які прийняли греко-католицький обряд. Визначними піонерами української гілки редемптористів були: А. Деляре, письменник Й. Схрейверс, Й. Девохт. Львівська провінція ЧНІ на сьогоднішній день, має чотирьох блаженних - Кир Миколая Чарнецького, Кир Василія Величковського, Зиновія Ковалика та Івана Зятика.
Помпеї (Pompei)
Ще одним відомим паломницьким місце не лише Кампанії чи Італії, а й усієї Європи, як не дивно, є Помпеї. Так, так сюди їдуть не лише подивитися на руїни давнього міста (https://taras-palkov.livejournal.com/23914.html), але і відвідати місцевий Санктуарій присвячений чудотворному образу Пресвятої Діви Марії Святої Вервиці з Помпеїв.
Щорічно більше чотирьох мільйонів людей відвідують це святилище. Базиліка в Помпеях буао місцем для паломництва папи Івана Павла ІІ 21 жовтня 1979 року та 7 жовтня 2003 року папою Бенедиктом XVI 19 жовтня 2008 року та папою Франциском 21 березня 2015 року.
Історія Чудотоврного образу розпочала 13 листопада 1875 року, коли ікону було перевезено до Помпеїв, й того ж дня у Неаполі сталося перше чудо за заступництвом Пресвятої Богородиці з Помпеїв. Дванадцятилітня дівчинка, визнана невиліковно хворою, повністю зцілилася від жахливих епілептичних приступів. Відтак чутки про чуда, які ставилися біля образу стали залучати в Помпеї тисячі паломників. А 8 травня 1876 р. були розпочаті роботи зі зведення базиліки. Будівництво було завершено 4 травня 1901 р. У той же день Папа Лев XIII звів її в статус папської базиліки.
Всередині саме була Служба Божа і церква була заповнена вщент. Рідко таке побачиш в Західній Європі.
Фото зі святилища.
Інтер'єр швидше багатий, ніж висомистецький (ІМХО).
На самому образі зображено Пресвяту Богородицю на троні з Ісусом на руках, а в її ногах - свв. Домініка та Катерина Сієнську.
Фото з ttps://credo.pro/2015/02/129786
Дуже поширеною до Попейської Божої Матері є дев'ятниця, впродовж, якої треба молитися аж 54 дні (http://apostol.if.ua/products/pompeiska-deviatnytsia). Тобто по суті це вже і не є дев'ятницею. Або швидше шість дев'ятниць.
Крипта фактично є другим святилищем. Тут теж дуже багато людей.
Під головним вівтарем знаходяться мощі засновника Помпейського санктуарію Бартоло Лонґо.
Шлях до Бога у цього блаженного був зовсім непростим. Про це можна прочитати тут https://misionar.in.ua/publish/doslidzhennia-i-povchannia/catanist-shcho-stav-svyatim/ і тут - http://www.karmel.kz/bartolo-longo.html
В коридорі, яка веде до крипти вотивні зобаження.
І картини присвячені Чудотворному образу і Бартоло Лонґо.
Нв цьому все. Дякую за увагу!