Перемога
різне можна почути про цьогорічний фестиваль на Свіржі. у мене ж після нього залишилися виключно позитивні враження і подарунки - як від конкретних людей, так і від долі взагалі.
найціннішим подарунком, мабуть, була участь у фестивалі Анни Русс - російської поетеси, яку давно мріяв послухати вживу.
а ще було дуже приємно безпосередньо відчути на собі шматочок творчого шляху пані Анни, а саме - перемогу у поетичному слемі.
дякую усім, хто мене слухав, оцінював, ну і звісно ж тим, хто "скинувся" мені на приз (до речі, на грошову його частину було придбано футболку "Останньої барикади"). а також щиро дякую усім, хто будь-коли надихав мене на вірші, усім, у кого я вчився і вчуся, а також усім, хто не заважає мені писати.
на численні прохання слухачів викладаю тут дещо з читаного на слемі.
ПРИЗНАННЯ В ПАЛКОМУ КОХАННІ
Без кого не можу прожити і дня,
Кому найсолодшу пісню співаю?
Це не такий вже великий секрет -
Вінницькому трамваю.
Не можу діждатись, мов ночі тарган,
Коли ж його знову побачу?
Нестримну мелодію передчуття
Вистукує серце гаряче.
"Прийди, мій жаданий, мій любий, прийди!" -
До нього я тихо шепочу;
Мене він почує, я знаю - ще мить -
Вогнем заблищать мої очі.
О, радість безмежна! Твою глибину
Не здатна вмістить жодна мова:
Струнке його тіло, мов ніж, розтина
Прозорий туман ранковий.
Тривожить уяву важкий його крок,
Збивається подих нервово;
Від щастя до неба злітає мій дух,
Щоб потім вернутися знову.
Пригортаю так ніжно перило твоє -
Серце сповнює радість без краю...
Скільки було до мене у тебе таких -
Не хвилюйся, цього не спитаю.
І якщо врешті-решт я набридну тобі,
Ти штовхнеш мене боляче в бік,
Смикнеш протягом, вкусиш дверьми, -
Все одно буду твій навік.
Так, ти старший. Та гарний, халєра...
Мчиш назустріч вітрові вчвал;
А усім, хто немилий тобі, - покажи
Задінй напис про техінтервал.
І коли знову скаже твій голос:
"Пасажири, вагон несправний!" -
Вийду. Не втримаюсь - озирнусь
Бо ж такий ти у мене славний!
Енергійний, потужний, могутній,
Елегантний і незабутній,
Неквапливий, задумливий, тихий...
Ти - моя металева втіха.
...Без кого не можу прожити і дня,
Кому найсолодшу пісню співаю?
Це не такий вже великий секрет...
Правильно, друзі, - трамваю.
* * *
БІЛЕ І ЧОРНЕ
Ми всі - маленькі сонечка,
Ми сяєм, коли хмуро.
Зігріти серденько комусь -
Ось наша фізкультура!
* * *
Ми всі - маленькі монстрики,
Відлюдні та похмурі;
Погризти серденько комусь -
Ось наша фізкультура!