.......

Jun 16, 2010 20:46


Попереду мене йшла юна дівчина. Бадьоро, швидко.

Раптом вона зупинилась, так, що я її обійшла. Я озирнулась. Вона зупинилась. Подивилась відсторонено направо, наче вдивлялась у пустоту...

За якусь мить вона розридалась. Знаєте, так непоказово, не голосн: стояла, опустивши руки, зовсім не прикриваючи лице і беззвучно ридала. Її плечики стрясались, а ( Read more... )

життя, біль, суто моє, спостереження, внутрiшнє

Leave a comment

Comments 29

(The comment has been removed)

spam_do_boga June 16 2010, 18:37:41 UTC
це було торік все одно

Reply


major_hartmann June 16 2010, 18:00:49 UTC
За два тижні минеться. І в тебе і в неї

Reply

spam_do_boga June 16 2010, 18:51:55 UTC
ну і щодо "терміну придатності" таких ситуацій - не треба судити лише по своєму досвіду, імхо.

комусь достатньо 2 тижнів, щоб ожити. а комусь і 2 років мало. все індивідуально.

але та дитина досі в мене перед очима.

Reply


out_of_time_man June 16 2010, 18:34:23 UTC
Теперь ты знаешь, как поступить в следующий раз.

Reply

spam_do_boga June 16 2010, 18:38:24 UTC
да. точно.
сопереживание должно быть действеннім, практическим. а не на словах

Reply

spam_do_boga June 16 2010, 18:52:36 UTC
а вообще я искренне надеюсь, что таких ситуаций не будет больше. и будет меньше кому-то больно.

Reply

out_of_time_man June 17 2010, 09:03:30 UTC
Слова тоже помогают, главное - вовремя.

Reply


lagidnyu_olen June 16 2010, 18:36:26 UTC
а я сьогодні плакала в метро, так всі тільки питали "у вас что-то случилось?". краще б проходили і йшли далі, чесне слово

Reply

spam_do_boga June 16 2010, 18:41:07 UTC
у кожного своя ситуація
торік,коли я дуже довго була в такому стані, мені поперемінно хотілось то обнімати перехожих, то лаятись на них же. це
називалось депресивний синдром, так і в лікарняному листку написано було.
але я такий тип людини - схильна до "лікування спілкуванням". на щастя.
маю надію більше ніколи не повертатись у таку діру, і нікому не побажаю.

а ти тримайся.

Reply

lagidnyu_olen June 16 2010, 18:44:23 UTC
мені здається, воно помітно - хто хоче, аби його втішили, а хто просто собі плаче і не хоче втручання. спілкуванням лікують друзі, випадкові "рятувальники" не потрібні.
тримаюся)

Reply

spam_do_boga June 16 2010, 18:50:12 UTC
по-різному буває, імхо
в коментах тут вже десь написала, що не мала наміру бігти обнімати буквально.. і все ти правильно кажеш

роману,до речі, великий респект тут. він був у багатьох ситуаціях на мому боці.

Reply


lytvyn June 16 2010, 18:41:42 UTC
Знаєш, я не впевнена, що було б краще, аби ти підійшла.

є такі моменти, які потрібно проживати відсторонено: їй своє горе, тобі її.

Reply

spam_do_boga June 16 2010, 18:46:52 UTC
можливо, можливо.
але бувають миті,коли необхідлно спробувати, навіть якщо тій стороні здається, що це не потрібно.

+ я не збиралась буквально підходити і обіймати її. я занадто образно висловлююсь

Reply

lytvyn June 16 2010, 18:52:19 UTC
:) я зрозуміла)
Але якщо ти того не зробила, значить, ти вчинила в будь-якому випадку вірно.
бо все одно зараз вже нічого не зміниш.

Reply

spam_do_boga June 16 2010, 18:55:04 UTC
так.
справді)

Reply


Leave a comment

Up