Oct 22, 2010 19:49
"хтось незримий жартома, просто, десь-колись украв моє щастя.
Я дарую тобі мрій простір. Щоби ниточці надій прястись"
...в мене тих ниток надій намотаних на котушки - повні коробки.
А я так і не знаю в лице того, хто вкрав у мене щастя.
зима,
депрес
Leave a comment
Comments 8
Reply
якось так є.
Reply
так є, але все так не буде.
Reply
(The comment has been removed)
треба в жменьки зібрати сили і йти вперед. я вже так робила раніше. розкисла. розкисла. розкисла.
фу(((
я зможу все змінити!
мушу.
дякую за поміч!
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Reply
дякую за вітання! язик мені не повертається казати гидкекаченя_насправділебідь)))
Reply
Reply
Leave a comment