==почему бойцы польской Армии Крайовой, даже стреляя на шорох в кустах, как правило, все же не трогали женщин-детей-стариков
Это не так. "Убийство рассматривалось как доблесть. Парни, которые убивали _целые семьи_, отмечали количество жертв на прикладах своих винтовок. В боях с УПА пленных вообще не брали. Даже захваченные без оружия мужчины не могли рассчитывать на снисхождение... ...Я никогда ранее не встречался с таким остервенением среди солдат АК". И таких воспоминаний куча. Просто в Польше на этом акцент не делают. А "любовь" к полякам объясняется без всякой спорыньи - в межвоенный период поляки на "кресах" отметились куда как похуже немцев после.
Багато люду пішло в українські козаки. Штаб знаходився у Володимирі, де нині офіцерська їдальня, відразу за залізницею по праву руку, як їхати з Ковеля, а навчали козаків на плацу ковельських казарм, що зліва, як їхати на Ковель. Ними були захищені Овадне, Маркостав, Литовеж, в самому місті також порядок дотримувався. Оці козаки й порятували людей від знищення поляками на Чернявці. Виручили село Свійчів, точніше, допомогли відбити банду від села, коли вчасно під’їхали чотири козаки зі станковим кулеметом на санях. Склад зброї був у підвалах, де нині церква Різдва Христового. Ото звідти було обміняно 10 гвинтівок і по 100 набоїв до кожної жителям села Красностава на сало, що і порятувало (і не раз) життя селян села Красностава
( ... )
В цей час з-за хліва вийшло ще три чоловіки. Один з них, нічого не мовивши, ударив обухом сокири по голові Володимира Каляпуха. Цю подію побачила жінка-сусідка (напівукраїнка, напівполька), що саме зайшла до Каляпухів. Вона зуміла через горище втекти до Овадного і про це розповісти. А поляки, вбивши Володю Каляпуха, зайшли в хату і вбили Каляпухів - Надю (35р.), дочку Галю (11 років) - хрещену Боровського, Анатолія (13 років), немовля - три дні від роду
( ... )
Вавринюк (Купич) Міля, Малишева Олена, Матвійчук (Маркитан) Галина, Матвійчук Михайло, Кубишин Володимир, Оліфірович Василь, Грац Іван про події у с. Полум’яному
( ... )
Это не так.
"Убийство рассматривалось как доблесть. Парни, которые убивали _целые семьи_, отмечали количество жертв на прикладах своих винтовок. В боях с УПА пленных вообще не брали. Даже захваченные без оружия мужчины не могли рассчитывать на снисхождение...
...Я никогда ранее не встречался с таким остервенением среди солдат АК".
И таких воспоминаний куча. Просто в Польше на этом акцент не делают. А "любовь" к полякам объясняется без всякой спорыньи - в межвоенный период поляки на "кресах" отметились куда как похуже немцев после.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment