Як трепетно. Як іронічно. Як боляче водночас.
Василь Стус. Зі збірки "Веселий цвинтар".
Біля метро "Хрещатик"
щоранку зупиняється
дитячий візок.
Двірничка вибирає з чавунних урн
накиданий мотлох -
старі газети, ганчір'я,
коробки з-під сірників, недокурки,
навантажить ними візок
і сквером каштанів рушає далі.
А сьогодні, напередодні свята,
вона вбрала найкращу
(
Read more... )