Экзамен по истории религий
в Фоме был в письменном виде (на украинском языке). Я дала два текста - один «какой надо», второй
Що являє собою межрелігійний діалог? Відповідь залежить від того, що розуміти під релігією. Є декілька визначень релігії, але для мене релігія перш за все є окуляри. Через які людина дивиться на світ. І нема жодної людини, що не дивилася б крізь окуляри, їх не можна зняти, їх можна тільки змінити. Навіть агностики дивляться на світ крізь паганенькі окуляри, в яких все розпливається і не зрозуміти, що бачиш, та все одно пагані окуляри - теж окуляри, і не більше того.
При такому розумінні у що перетворюється межрелігійний діалог? От сидять двоє, один у окулярах з рожевими скельцями, другий з блакитними, дивляться на снігову кульку і ведуть межрелігійний діалог - якого вона кольору. І один каже - істина одна і кулька одна, тому колір теж один, а що ми бачимо два, це тому, що ваші скельця з часом зіпсувалися. А другий каже - істина одна і кулька одна, тому колір теж один, а що ми бачимо два, це тому, що через ваші скельця ви тільки вчитесь розрізняти кольори, а як навчитесь, побачите істиний колір цієї кульки. Оце і є межрелігійний діалог.
А цікаво, який все таки справжній колір снігової кульки?
Релігія - окуляри, через які людина не тільки розуміє, а перш за все сприймає світ і живе в ньому, у всьому багатстві і різнобарв’ї унікального світовідчуття і світосприйняття, що ці окуляри забезпечують. І в цій унікальності перш за все унікальна релігійна мета.
Релігійна мета - це те, заради чого згодна жити і страждати і віддати життя людина. Це те, заради чого вона власне все і робить, це те, що буде остаточно потім, у Вічності. Перш за все релігії унікальні за релігійною метою.
Але до мене звертається християнин і каже, що Бог створив світ, щоб я могла вічно бути з Ним у блаженстві. Але я вже була у цій релігії, і пішла з неї. Я не маю нічого проти блаженства, але само по собі блаженство ніяк не є моя релігійна мета.
І от до мене звертається ще християнин і каже, що Бог створив світ, щоб я могла вічно вдосконалюватися. Але я вже була у цій релігії і пішла з неї, бо якщо треба, я зголдна і вдосконалюватися, але само по собі вдосконалення не є моя релігійна мета.
І я їду на свою дачу і йду через поле і по дорозі дивлюся на те, що створив Бог. А що Він створив? А Він визвав з небуття і це поле, і небо, і все навкруги, і мою дачу, і все, що на ній, і мене саму - визвав з небуття, і проявив, розписав для мене усіма кольорами, запахами, дотиком вітру, відчуттям сонячного променя, співом птахів і дзюрчанням комах. Не було нічого цього, і мене не було, все це з небуття визвав і розписав для мене Бог. І в захваті від усього, що Він зробив, і продовжує робити, і зробить ще, я хочу, бажаю, мрію не тільки існувати вічно в усьому цьому, але перш за все брати разом з Ним участь у цій Його справі - визову до буття з небуття світу. Це і тільки це є моя релігійна мета, все інше - побіжні заходи, і блаженство, і вдосконалення, і саме спасіння.
То як мені правадити діалог з людьми, для яких моя мета є тільки «дурна нескінченність», сірі вимушені будні у боротьбі за шматок хліба? Якщо людина відкидає мою мету і бажає мети іншої - що можу я заперечити їх у цьому її праві, яке їх подарував Сам Бог? Що її мета ніколи не стане моєю метою, як і моя мета її метою? І що з того? Хіба вона не в такому ж праві, як і я, вільно мріяти і вільно вибирати окуляри, щоб не чекаючи, почати жити у цій своїй меті вже тут і зараз - і в Вічності?
Релігійна мета - відзеркалення мрії частини людства. Діалог релігій - діалог мрій. Тож схилимося в шанобливому мовчанні перед великою таїною існування різних релігій. І спробуємо одне - показати своїм життям, який прекрасний світ, коли дивишся на нього кріз християнські окуляри, тільки для тих, хто помилково вибрав не свої, не окуляри своєї мрії, тільки для них.
Як неможливо штучно створити мову, а лише еспіранто, як неможливо штучно створити націю, а лише радянський народ, так неможливо штучно створити велику світову релігію. Її як націю, як рідну мову - дає Бог.
А цікаво, який все таки істиний колір снігової кульки? Чи істина полягає в тому, що відповідь на це запитання Бог чекає від нас?
Що являє собою межрелігійний діалог? Відповідь залежить від того, що розуміти під релігією. Є декілька визначень релігії, але для мене релігія перш за все є окуляри. Через які людина дивиться на світ. І нема жодної людини, що не дивилася б крізь окуляри, їх не можна зняти, їх можна тільки змінити. Навіть агностики дивляться на світ крізь паганенькі окуляри, в яких все розпливається і не зрозуміти, що бачиш, та все одно пагані окуляри - теж окуляри, і не більше того.
При такому розумінні у що перетворюється межрелігійний діалог? От сидять двоє, один у окулярах з рожевими скельцями, другий з блакитними, дивляться на снігову кульку і ведуть межрелігійний діалог - якого вона кольору. І один каже - істина одна і кулька одна, тому колір теж один, а що ми бачимо два, це тому, що ваші скельця з часом зіпсувалися. А другий каже - істина одна і кулька одна, тому колір теж один, а що ми бачимо два, це тому, що через ваші скельця ви тільки вчитесь розрізняти кольори, а як навчитесь, побачите істиний колір цієї кульки. Оце і є межрелігійний діалог.
А цікаво, який все таки справжній колір снігової кульки?
Релігія - окуляри, через які людина не тільки розуміє, а перш за все сприймає світ і живе в ньому, у всьому багатстві і різнобарв’ї унікального світовідчуття і світосприйняття, що ці окуляри забезпечують. І в цій унікальності перш за все унікальна релігійна мета.
Релігійна мета - це те, заради чого згодна жити і страждати і віддати життя людина. Це те, заради чого вона власне все і робить, це те, що буде остаточно потім, у Вічності. Перш за все релігії унікальні за релігійною метою.
Але до мене звертається християнин і каже, що Бог створив світ, щоб я могла вічно бути з Ним у блаженстві. Але я вже була у цій релігії, і пішла з неї. Я не маю нічого проти блаженства, але само по собі блаженство ніяк не є моя релігійна мета.
І от до мене звертається ще християнин і каже, що Бог створив світ, щоб я могла вічно вдосконалюватися. Але я вже була у цій релігії і пішла з неї, бо якщо треба, я зголдна і вдосконалюватися, але само по собі вдосконалення не є моя релігійна мета.
І я їду на свою дачу і йду через поле і по дорозі дивлюся на те, що створив Бог. А що Він створив? А Він визвав з небуття і це поле, і небо, і все навкруги, і мою дачу, і все, що на ній, і мене саму - визвав з небуття, і проявив, розписав для мене усіма кольорами, запахами, дотиком вітру, відчуттям сонячного променя, співом птахів і дзюрчанням комах. Не було нічого цього, і мене не було, все це з небуття визвав і розписав для мене Бог. І в захваті від усього, що Він зробив, і продовжує робити, і зробить ще, я хочу, бажаю, мрію не тільки існувати вічно в усьому цьому, але перш за все брати разом з Ним участь у цій Його справі - визову до буття з небуття світу. Це і тільки це є моя релігійна мета, все інше - побіжні заходи, і блаженство, і вдосконалення, і саме спасіння.
То як мені правадити діалог з людьми, для яких моя мета є тільки «дурна нескінченність», сірі вимушені будні у боротьбі за шматок хліба? Якщо людина відкидає мою мету і бажає мети іншої - що можу я заперечити їх у цьому її праві, яке їх подарував Сам Бог? Що її мета ніколи не стане моєю метою, як і моя мета її метою? І що з того? Хіба вона не в такому ж праві, як і я, вільно мріяти і вільно вибирати окуляри, щоб не чекаючи, почати жити у цій своїй меті вже тут і зараз - і в Вічності?
Релігійна мета - відзеркалення мрії частини людства. Діалог релігій - діалог мрій. Тож схилимося в шанобливому мовчанні перед великою таїною існування різних релігій. І спробуємо одне - показати своїм життям, який прекрасний світ, коли дивишся на нього кріз християнські окуляри, тільки для тих, хто помилково вибрав не свої, не окуляри своєї мрії, тільки для них.
Як неможливо штучно створити мову, а лише еспіранто, як неможливо штучно створити націю, а лише радянський народ, так неможливо штучно створити велику світову релігію. Її як націю, як рідну мову - дає Бог.
А цікаво, який все таки істиний колір снігової кульки? Чи істина полягає в тому, що відповідь на це запитання Бог чекає від нас?