Останнім часом багато хто остригає волосся - а я ніяк. Знову відросло за копчик - закручую: ні краси, ні втіхи, але рідне. А тут почула: "Чим довше волосся - тим більше смутку" - замислилась.)

Вікторія Черняхівська:

Чим довше волосся - тим більше смутку,
різкіше кидає від щастя до щастя,
надворі вже сніг - а ти досі не взута,
а ти все та сама - наївна ( Read more... )

Позавчорашнє. Виросло з мене, хоча думаю зовсім про інше тепер. Відлуння?

Дощ зриває останнє з дерев.
Помирають дерева в столиці,
Бо бракує повітря - теплиця,
А не місто магічне й старе.

Засинає земля, і птахи
Сперечаються за крихти хліба.
Хто тебе з рівноваги знов вибив,
Що біжиш, боже мій, на дахи?

Потримай у долонях тепло…
Вітер зимний залазить під одяг,
І ( Read more... )

Дописала на днях стиш - наивный, чуть идиллический. Но такие чувства вызывают у меня идущие в школу малыши…

Мамы и папы в школы детей ведут.
За руку, на машинах, метро, трамваях… 
Яркие ранцы руки им обрывают,
До поцелуя несколько есть минут.

Брючки поправь, рубашку - под пиджачок.
Паре косичек - бантики вяжут наспех.
Мир говорит каштанами детям: " ( Read more... )

( Read more... )

Такі насичені й яскраві ці дні… Час ніби стискається, у душі перетворення, світло:) Тренінги, зустрічі, усміхи, осяяння, круговерть… Уранці ще римувалося - й весь день чекало, щоб дописала. А за ним пригадався й один із непоказаних (то й покажу). А це - настроєве:

Прапори на тлі сірого неба.
Побіліли химери в снігу.
Місто сонне лежить, як амеба,
( Read more... )

Вчора була на лекції з японських віял і ляльок Свята дівчаток. Завтра сподіваюся піти на концерт бардеси. Сьогодні трохи шурхотіла листям у Маріїнському парку. Навіть збирати його не хотілося, тільки двійко каштанів взяла. І фотографувати не було бажання - але дещо заохотило:


( Read more... )

…Днями відпоювала квіти, що прив'яли на роботі без мене. Спершу здавалося, що декотрі не відійдуть уже - такі понурі. А наступного ранку прийшла - полити, доки не пече - а вони ожили! Листя піднялося, стебла випросталися, квіти заясніли… І м’ята, і меліса, і чабрець, і бальзамін із хризантемкою… Подумалося: так і люди - підживи їх (морально) - і ( Read more... )

…Нудота - від спеки чи від думок. Нічого не хотілося. Повело до води. Вперше за дуже довгий час нікуди не поспішала. На самоті із тінню. І тіні чужі йшли по мені... Так дивно, ніби переплетіння шляхів на мить. Я часто гуляю містом, йдучи додому. А тут просто стояла, сиділа над Дніпром - і всотувала. Якщо заплющити очі у центрі міста і слухати ( Read more... )

Фаєрники на фесті чудові. Підіть сьогодні, хто в Києві може. Стільки вогненних штуковин там, яких я й не уявляла! Використали, мабуть, усі можливості вогню. Хоча коли його багато, все ж трохи лячно мені... Смолоскип на канатику (довгім мотузку) заворожив і викликав асоціацію "відпустити себе"… А ще по фаєрниках добре видно, хто любить свою справу ( ( Read more... )

…Така краса с-ні-і-іжна:) Сніг падає повільно, щомиті змінюючи напрямок. І я завмираю, дивлячись на нього - і світ призупиняється. Починаю ловити сніжинки губами, як колись, вони вивертаються, а на смак невагомі і теплі:) Це схоже на медитацію, бо за декілька хвилин ловлення непомітно перестає боліти коліно (хоча потім знов почало), і я продовжую ( Read more... )