…Днями відпоювала квіти, що прив'яли на роботі без мене. Спершу здавалося, що декотрі не відійдуть уже - такі понурі. А наступного ранку прийшла - полити, доки не пече - а вони ожили! Листя піднялося, стебла випросталися, квіти заясніли… І м’ята, і меліса, і чабрець, і бальзамін із хризантемкою… Подумалося: так і люди - підживи їх (морально) - і оживуть. Як соняхи, що на заході сонця не мають вже сили дивитись на небо, а вранці знов підіймають голівки до сонця, до світла…
Сьогодні (вчора) йшла, мов балерина, - навшпиньках душі - так легко було…
І побачила три нових картини Дмитра Каштанова… (може, потім покажу).
А на "робочому столі" в офісі в мене оселилося це диво від
liella
- на диво. Спершу хотіла інше, те не підходило, а це творіння спробувала останнім, бо воно ніби там недоречне було - але ці істоти так затишно одразу лягли… /Раніше була веселка над морем на робочому екрані, й норвезьке озеро - на домашньому. А тепер у мене живе диво:) І вони мене гріють:)
А ще днями отримала "передбачення": "Ваші добрі справи приведуть до щастя", - і усміхнулася. Хочеться вірити…