Кудринці: Замок над Збручем
Стоїмо на межі-позаду Хмельницька область і село Жванець,попереду село Атаки Чернівецької області.Розмежовує дві області ріка Дністер.У планах-відвідати Хотин,погуляти по Чернівцях та виїхати звідти на Львів.Стоїмо,чекаємо автобуса.На горизонті показується якесь нещастя.Куди?Кудринці.В голові запрацювали мікропроцесори,освіжаючи пам*ять..Ага,згадав,там замок,там ще не були...
Між Хмельниччиною і Буковиною ми обираємо..Тернопілля!)
На гору дерлись навпростець,місцями на четвереньках!)
Завантажились,розрахувались(10грн/чол.),їдемо. Їдемо,їдемо...Нарешті,ніби Кудринці,а куди ж до замку.Запитуєм дорогу і час зворотнього відправлення на Жванець,і тут бабульки вводять нас у ступор своєю відповіддю: "Назад маршрутка їхатиме десь близько 13.45год. Але ви(тобто ми) на неї ніяк не встигните( було біля 11.30 год.),може встигните на останню-о 16год.А ні-то заночуєте в селі,хтось прийме кватирантів.А до замку..Та далеченько,десь 2 год.займе дорога туди-назад,а ще підйом..Ніяк не встигнете!"
Ночувати у Кудринцях у нас небуло ніякого бажання.Цього не передбачалось навіть у плані "Г",не кажучи вже про запасні варіанти "Б" і "В". Візит до замку взагалі мав бути бонусом до запланованих планів(вибачте за товтологію)..
Одна з веж замку-руїни
Шипшина
Вибігаємо немов навіжені,ще й двері транспорту толком не відкрились.Готуємо організм та налаштовуємо себе морально на мінімум 45-50-ти хвилинну пішу прогулянку з підйомом до замку.Забігаємо у магазинчик,який знаходиться одразу біля зупинки,запитуємо дозволу на залишення рюкзаків і отримавши позитивну відповідь швиряємо їх у вказане місце,купляємо воду і вперьооод!
У роках і в бур*янах..
Північно-східна надбрамна вежа
Село Кудринці знаходиться в 25-28 км від Кам‘янця, розкинуте по обох берегах р.Збруч. Лівий берег - територія Хмельницької обл., правий вже Тернопільської.Варто зауважити,що річка довго ділила не лише дві області,- це був кордон двох імперій: Російської (пізніше - Радянської) та Австро-Угорської. На Захід - володіння Габсбургів, на Схід - Романових.Так от!
Вежа над Збручем
Панорама села на правому березі Збруча
Городище з невідомою назвою на цьому місці існувало ще за часів Київської Русі. Неподалік від села проходить Троянів вал. Поселення з назвою Кудринці відоме з кін. XV ст. У 1518 р. польський король Сигізмунд на прохання власника М. Гербурта надав Кудринцям право на дві щорічні ярмарки та щотижневі торги.
Оскільки місце було небезпечним,-неподалік проходив Грецький шлях і кордон із Молдавією, власник села Ян Щенсний Гербурт на поч. XVI ст. вирішив побудувати замок для захисту поселення.
Церква Здвиження (18ст.)
Північна замкова стіна
У 1615 р. на г. Стрілка на північний схід від сучасного села звели чотирикутний замок. Місце для твердині вибрали вдале: з одного боку р.Збруч, з іншого - яр.Єдиний підхід до фортеці був з півночі,звідки стіни захищались лише сухим ровом і земляним валом.
Кудринецький замок,розміром 70х25м.,був зведений із місцевого пісковику з пізнішою добудовою з цегли.Мав по кутах 3 триярусні вежі.
Північно-західна вежа
Небо вписане у шестикутник..
Лише північна стіна Кудринецького замку мала бійниці, а по її кутах стояли вежі.Північно-східна квадратна вежа була надбрамною;північно-західна шестикутна кутова вежа із трьома ярусами бійниць мала як оборонні, так і складські функції. Її бійниці були пристосовані для ведення перехресного та флангового вогню.
Житловий комплекс розташовувався біля східної, найбільш захищеної, замкової стіни, яка виходила до стрімкого берега Збруча. У ній знаходилася невелика хвіртка, через яку захисники робили вилазки під час облоги.
Вежа опалювалась каміном
Арочка
П’ятикутна вежа над яром слугувала другим в’їздом до фортеці у вигляді аркових воріт. Ворота фланкували дві артилерійські амбразури, а в глибоких її нішах були влаштовані бійниці. У вежі починався підземний хід який зараз засипаний.
Фото
Південна вежа та частина стіни з проходом
Влітку 1648 р. під час Визвольної війни замок узяли загони М. Кривоноса з допомогою місцевих жителів, вигнавши польський гарнізон. У 1672 р. турки, захопивши Поділля, розмістили в замку свою охорону, та незабаром польські війська відбили твердиню,яку повторно османи захопили в 1694 р.
Незабаром після звільнення Поділля від турків у 1699 р. власниками Кудринців стали магнати Гуменецькі ( Гунецькі, Гумецькі ?), які перебудували замок у свою резиденцію. Житлові будівлі мали 6 кімнат і були пристосовані під палац,який до наших днів не дожив..
Невеличка печерка на схилі гори
Фото
Нові власники Козебродські, що володіли Кудринцями з 1786 р., перетворили свою резиденцію на справжній музей. В інтер’єрах зберігалися цінні картини, старовинні меблі. Частину із цієї колекції можна сьогодні побачити в краєзнавчому музеї в Тернополі.
Пізніше фортецею володіли Пжибиславскі. Зять одного з них, офіцер Ю. Модзелевський, брав участь у польському повстанні 1831 р. Через нього поширилися історії про підземні ходи, у яких повстанці, начебто, переховували зброю та документи. У 1834 р. австрійці оточивши Кудринецьку фортецю, примушували місцевих селян перекопувати двір, шукаючи компромат на польських повстанців. Ніякого таємного ходу так і не знайшли. Та легенди про підземелля та скарби продовжували ходити серед селян..
Кудринецький замок
Фортеця з південного боку
У сер. XIX ст. замок спорожнів. Тодішній його власник ,- єврей М. Бартфельд, дозволив розбирати камені з замкових стін для будівництва..
Стежина до твердині
Мармуровий кар*єр -єдине родовище мармуру на Поділлі
А ми..а що ми! Сполохавшись перспективи ночівлі в незапланованому місці ми поперли так,що через 25хв(!!!) ми були на горі біля фортечних мурів,а "прогулянка" туди-назад з оглядинами залишків твердині та миттям ніг біля криниці нам зайняла бл.1,5 год. Ха-ха, ,- " 2 години одна дорога..",-от вже ці бабульки!)
Каплиця-кар*єр-замок
Фото
Місце реально сподобалось,вид від замку шикарний,-на каньйон Збруча,на село,наВколо.. При підйомі на гору під ногами попадались яскраві камінці мармуру,поблискуючи на сонці немов самоцвіти..Гарно тут!
Покровська церква (18ст.)
Храм
Між Хмельниччиною і Буковиною ми обираємо..Тернопілля!)
На гору дерлись навпростець,місцями на четвереньках!)
Завантажились,розрахувались(10грн/чол.),їдемо. Їдемо,їдемо...Нарешті,ніби Кудринці,а куди ж до замку.Запитуєм дорогу і час зворотнього відправлення на Жванець,і тут бабульки вводять нас у ступор своєю відповіддю: "Назад маршрутка їхатиме десь близько 13.45год. Але ви(тобто ми) на неї ніяк не встигните( було біля 11.30 год.),може встигните на останню-о 16год.А ні-то заночуєте в селі,хтось прийме кватирантів.А до замку..Та далеченько,десь 2 год.займе дорога туди-назад,а ще підйом..Ніяк не встигнете!"
Ночувати у Кудринцях у нас небуло ніякого бажання.Цього не передбачалось навіть у плані "Г",не кажучи вже про запасні варіанти "Б" і "В". Візит до замку взагалі мав бути бонусом до запланованих планів(вибачте за товтологію)..
Одна з веж замку-руїни
Шипшина
Вибігаємо немов навіжені,ще й двері транспорту толком не відкрились.Готуємо організм та налаштовуємо себе морально на мінімум 45-50-ти хвилинну пішу прогулянку з підйомом до замку.Забігаємо у магазинчик,який знаходиться одразу біля зупинки,запитуємо дозволу на залишення рюкзаків і отримавши позитивну відповідь швиряємо їх у вказане місце,купляємо воду і вперьооод!
У роках і в бур*янах..
Північно-східна надбрамна вежа
Село Кудринці знаходиться в 25-28 км від Кам‘янця, розкинуте по обох берегах р.Збруч. Лівий берег - територія Хмельницької обл., правий вже Тернопільської.Варто зауважити,що річка довго ділила не лише дві області,- це був кордон двох імперій: Російської (пізніше - Радянської) та Австро-Угорської. На Захід - володіння Габсбургів, на Схід - Романових.Так от!
Вежа над Збручем
Панорама села на правому березі Збруча
Городище з невідомою назвою на цьому місці існувало ще за часів Київської Русі. Неподалік від села проходить Троянів вал. Поселення з назвою Кудринці відоме з кін. XV ст. У 1518 р. польський король Сигізмунд на прохання власника М. Гербурта надав Кудринцям право на дві щорічні ярмарки та щотижневі торги.
Оскільки місце було небезпечним,-неподалік проходив Грецький шлях і кордон із Молдавією, власник села Ян Щенсний Гербурт на поч. XVI ст. вирішив побудувати замок для захисту поселення.
Церква Здвиження (18ст.)
Північна замкова стіна
У 1615 р. на г. Стрілка на північний схід від сучасного села звели чотирикутний замок. Місце для твердині вибрали вдале: з одного боку р.Збруч, з іншого - яр.Єдиний підхід до фортеці був з півночі,звідки стіни захищались лише сухим ровом і земляним валом.
Кудринецький замок,розміром 70х25м.,був зведений із місцевого пісковику з пізнішою добудовою з цегли.Мав по кутах 3 триярусні вежі.
Північно-західна вежа
Небо вписане у шестикутник..
Лише північна стіна Кудринецького замку мала бійниці, а по її кутах стояли вежі.Північно-східна квадратна вежа була надбрамною;північно-західна шестикутна кутова вежа із трьома ярусами бійниць мала як оборонні, так і складські функції. Її бійниці були пристосовані для ведення перехресного та флангового вогню.
Житловий комплекс розташовувався біля східної, найбільш захищеної, замкової стіни, яка виходила до стрімкого берега Збруча. У ній знаходилася невелика хвіртка, через яку захисники робили вилазки під час облоги.
Вежа опалювалась каміном
Арочка
П’ятикутна вежа над яром слугувала другим в’їздом до фортеці у вигляді аркових воріт. Ворота фланкували дві артилерійські амбразури, а в глибоких її нішах були влаштовані бійниці. У вежі починався підземний хід який зараз засипаний.
Фото
Південна вежа та частина стіни з проходом
Влітку 1648 р. під час Визвольної війни замок узяли загони М. Кривоноса з допомогою місцевих жителів, вигнавши польський гарнізон. У 1672 р. турки, захопивши Поділля, розмістили в замку свою охорону, та незабаром польські війська відбили твердиню,яку повторно османи захопили в 1694 р.
Незабаром після звільнення Поділля від турків у 1699 р. власниками Кудринців стали магнати Гуменецькі ( Гунецькі, Гумецькі ?), які перебудували замок у свою резиденцію. Житлові будівлі мали 6 кімнат і були пристосовані під палац,який до наших днів не дожив..
Невеличка печерка на схилі гори
Фото
Нові власники Козебродські, що володіли Кудринцями з 1786 р., перетворили свою резиденцію на справжній музей. В інтер’єрах зберігалися цінні картини, старовинні меблі. Частину із цієї колекції можна сьогодні побачити в краєзнавчому музеї в Тернополі.
Пізніше фортецею володіли Пжибиславскі. Зять одного з них, офіцер Ю. Модзелевський, брав участь у польському повстанні 1831 р. Через нього поширилися історії про підземні ходи, у яких повстанці, начебто, переховували зброю та документи. У 1834 р. австрійці оточивши Кудринецьку фортецю, примушували місцевих селян перекопувати двір, шукаючи компромат на польських повстанців. Ніякого таємного ходу так і не знайшли. Та легенди про підземелля та скарби продовжували ходити серед селян..
Кудринецький замок
Фортеця з південного боку
У сер. XIX ст. замок спорожнів. Тодішній його власник ,- єврей М. Бартфельд, дозволив розбирати камені з замкових стін для будівництва..
Стежина до твердині
Мармуровий кар*єр -єдине родовище мармуру на Поділлі
А ми..а що ми! Сполохавшись перспективи ночівлі в незапланованому місці ми поперли так,що через 25хв(!!!) ми були на горі біля фортечних мурів,а "прогулянка" туди-назад з оглядинами залишків твердині та миттям ніг біля криниці нам зайняла бл.1,5 год. Ха-ха, ,- " 2 години одна дорога..",-от вже ці бабульки!)
Каплиця-кар*єр-замок
Фото
Місце реально сподобалось,вид від замку шикарний,-на каньйон Збруча,на село,наВколо.. При підйомі на гору під ногами попадались яскраві камінці мармуру,поблискуючи на сонці немов самоцвіти..Гарно тут!
Покровська церква (18ст.)
Храм