Жовква-"ідеальне місто" під Львовом.
Жовква розташована за 25 кілометрів на північ від Львова. Дістатись сюди можна маршруткою із львівської автостанції №2(якщо їхати зі Львова),чи маршруткою що їде на Львів із сторони Сокаля(і трішки пройтися до центру). Дорога на Жовкву проходить недалеко від мальовничої гряди Розточчя.
Жовква(1951-92рр-Нестеров) заснована у 1368р.У 17ст.була резиденцією польского короля Яна III Собеського.
Планування міста вражає не тільки своєю практичністю, а й творчим задумом. Розташування усіх головних будівель відповідає розташуванню органів людського тіла. Замок - це голова міста, ринок - легені. Ратуша відповідала шлункові. Міські брами служили кінцівками. Костел та православна (з кінця XVII століття - греко-католицька) церква утворюють дві половинки серця, а синагога відтворює частину тіла, яку побожні євреї зазвичай обрізають. Вражає також пристосованість міста і для війни, і для миру: вулиці прямі та широкі, майже всі сходяться на центральній площі, отже, заблукати важко. Усі храми (в тому числі й синагога) розмістилися біля міських мурів, щоб у разі облоги служити додатковими вежами з бойовими галереями. Таке планування - водночас практичне і художнє - називалося в ті часи «ідеальним містом».
камяна фігура біля замку
У середині XVIII століття Жовква занепадає - тут вже не жили ані гетьман, ані король. Та й сама Річ Посполита доживала останні роки. У 1740 році місто купує Михайло Радзивілл на прізвисько «Рибонька». Нові господарі поступово вивозять з Жовкви усі скарби Собеських, а з переходом міста до складу Австрійської імперії колишня королівська резиденція остаточно перетворюється на провінційне містечко.
камяна фігура біля замку
Тихе й мирне життя тривало до початку Першої світової війни. У 1914 році в Жовкву входять російські війська.
Та росіяни в Жовкві довго не забарились, і у 1915-му відступили. Життя в місті знов стало тихим, і трохи заворушилося лише в ніч на 1 листопада 1918 року - коли українські озброєні частини роззброїли австрійських та польських вояків та проголосили Західноукраїнську Народну Республіку.
Від німців постраждали передусім євреї.А ось із поверненням «совєтів» у 1944 році почалась найсумніша сторінка в історії Жовкви. Храми (крім одного) були зачинені, НКВС повернулось до своєї улюбленої справи (репресій та катування). Місто було перейменовано на Нестерів (на честь російського героя) та перетворено на військову базу ракетних військ.
Стан речей змінився у 1989 році: тоді на Західній Україні фактично впала радянська влада, відродилась Греко-Католицька Церква. Костел св. Лаврентія віддали римо-католикам і почали реставрувати. Почалось відновлення міських мурів і брам. З перервами це відродження міста триває й досі.
Замок
Замок - перша будівля в місті, з якого і почалося життя Жовкви. Збудований за останнім словом тогочасної фортифікації, замок міг витримати облогу великого війська.
"Лицем"до площі. Північний бік замку.
За часів Жолкевського замок був суворою фортецею, і лише король Ян Собеський - перетворює його на розкішний палац. Тут король зберігав військові трофеї, здобуті в численних походах, а також цінні картини та скульптури. На жаль, у ХІХ столітті замок занепадає, а російська армія у 1915 році взагалі його спалює.
тильна сторона визиває жаль...
Південна сторона
Південно-східна башта
До речі, перед тим у замку квартирував російський штаб. У 1939 році тут розташувався НКВС, у 1941 році - гестапо, у 1944 році були квартири для солдатських родин. У 2003 році почалася реставрація замку, яка триває й досі...
Погляд в сторону площі
Площа Ринок
Як у будь-якому старовинному місті, центральне місце займає тут ринкова площа. Тут відбуваються ярмарки, збираються купці та ремісники, проходять публічні страти чи покарання - ратуша та лобне місце теж на площі. На площі ж стоїть і головний костел міста. Сюди ж виходять головний фасад замку та дві з чотирьох міських брам - щоб купцям та заїжджим не треба було довго шукати ринок. До наших днів збереглися майже всі ринкові кам'яниці. Лише один квартал був чомусь розібраний совєтами. Ну, і ратуша тепер трошки не там, де колись: після пожежі у ХІХ столітті її розібрали, а уряд перенесли у старовинні каземати, добудувавши до них вежу з годинником та балкончик.
залишки мурів на площі
фасад замку
Костел св.Лаврентія
(Лицарський костел)
У 1606 році Жолкевський починає будівництво костелу св.Лаврентія. Воно тривало 12 років. Костел був зведений в ренесансному стилі та вирізнявся вишуканістю форм. Після героїчної загибелі Жолкевського в битві під Цецорою тіло лицаря було поховано в крипті храму. Згодом там упокоїлася вся родина Жолкевських. Правнук Жолкевського Ян Собеський, прикрасив костел лицарською символікою та величними батальними картинами на честь власних перемог. Костел був своєрідним пантеоном лицарської слави, аж поки радянська влада не перетворила його на склад. Після сорока з половиною років панування «визволителів» костел перетворився на руїну. Реставрація його зайняла майже 20 років.
Костьол Святого Лаврентія вважається однією з кращих ренесансних архітектурних споруд України.
Домініканський монастир
У 1653 році в битві під Батогом гине Марко Собеський, брат майбутнього короля. Мати вирішує побудувати храм на честь молодого сина. В костелі був надгробок на честь Марка, а згодом - і надгробок самої Теофілії. Храм від початку віддали ченцям домініканського ордену, і навколо костелу виріс чималий монастир. У ньому зберігався старовинний образ Божої Матері. Тепер у монастирі греко-католицька церква.
Основу Домініканського монастиря становить церква Святого Йосафата. Її збудували у 1653-1655 рр. за моделлю неаполітанських храмів Італії (такі храми у 17 столітті модно було зводити і у Львові).Костьол Святого Йосафата, а згодом монастир Отців Домініканців, входив до складу міських укріплень. До нашого часу збереглися монастирські мури, та одна з потужних наріжних башт.
Келії монастиря були збудовані у другій половині 18 століття, тоді ж набув сучасного вигляду.
Розкопки на території
Інтерєр храму
Звіринецька та Глинська брами
Колись місто мало чотири брами- Львівську, Жидівську, Глинську та Звіринецьку. Перші дві наприкінці XVIII ст. розібрали за наказом австрійської влади.
Глинська брама, колись Краківська, побудована вкінці 16 століття. У 1964 була розібрана радянськими військами, оскільки заважала проїзду військової техніки. Відновлена у 1990 стараннями Товариства пам'яток культури. Брама завершена фронтонами, на яких зображено із заходу герб Станіслава Жолкєвського - «Любич», із сходу герб короля Яна ІІІ Собєського - «Яніна», та акротеріями у вигляді кам'яних погрудь лицарів у шоломах.
Поряд із костьолом Святого Лаврентія стоїть висока вежа, яка колись була оборонною, а нині виконує функції дзвіниці. За невеликий нахил її називають „малою Пізанською вежею”.
Звіринецька брама отримала свою назву від звіринця, закладеного поблизу замку Жолкєвськими. Єдина збережена брама. У верхньому її ярусі знаходилося приміщення для сторожі. Брама зведена разом із міськими укріпленнями, що будувалися у 1913-26рр.
Зараз тут Туристичний інформаційний центр
Ратуша
Поряд із замком стоїть міська ратуша. Ця будівля гармонійно вписується в архітектурний комплекс Вічевої площі, але будувалася вона значно пізніше за замок - аж у 1939 році. Із 1687 року посеред площі Ринок стояла інша ратуша. Її збудував архітектор Павло Бебер. Але у 1832 році будівлю розібрали через аварійний стан. Понад сто років Жовква була без ратуші. Сучасну будівлю звів місцевий архітектор Броніслав Віктор на місці військових казарм.
Монастир отців Василіян (Храм серця Христового)
Василіанський монастир бере свій початок у 1612 році - тоді почали будувати церкву Серця Христового. Храмом опікувався польський король Ян ІІІ Собєський. У 1691 році він привіз сюди мощі Святого Івана Сучавського. Тоді ж храм „заселили” представники греко-католицького ордену Василіан. Вони заснували монастир і почали його розбудову, але більшість будівель монастиря мають молодший вік. Так дзвіницю звели у 18 столітті, друкарню - у 19-му, решту корпусів - вже у 20-му. На початку 20 століття за проектом професора Львівської політехніки Едгара Ковача докорінно перебудували головний храм монастиря. Від старого тоді залишився лише портал бічного входу. У 1932-1934 рр. церкву вкрили новим розписом, але в радянські часи він був частково затертий. Монастир закрили, в його приміщеннях розмістили господарські установи.
У 1990 році храм Серця Христового та частину монастирських приміщень повернули вірянам.
інтерєр
Синагога
В північній частині міста-фортеці збереглася ще одна визначна пам’ятка - синагога. Збудували її у 1692-1698 роках за проектом Петра Бебера. Будівля також увійшла в систему міських укріплень, адже мала товстелезні, укріплені контрфорсами мури. Як і більшість будівель Жовкви 17 століття, синагогу звели у стилі ренесансу.
Оригінальністю форм храм не відрізнявся - квадратна зала, невеличка прибудова для жінок, на даху - бойова галерея з бійницями. Проте жовківська божниця була більшою і краще оздобленою за своїх колег зі Львова, Бродів, Гусятина чи Сатанова.
У 18-19 століттях синагога була культовим і культурним центром єврейського кварталу. З приходом радянської влади іудейську святиню було закрито. А у період німецької окупації в ній сталася значна пожежа, після якої вціліли лише потужні мури.
Жовківська синагога стала своєрідним еталоном ренесансної синагоги. Її архітектуру часто використовували як прототип для будівництва синагог у інших містах. Вона є дуже цінною пам’яткою для євреїв й відома у всьому світі. Її навіть занесено до списку „100 пам’яток світу, що перебувають у загрозливому стані”. Цей список ведеться Нью-Йоркським фондом світових пам’яток. Частково на кошти фонду у 2000 році розпочалася реставрація святині, але зовнішніх ознак цієї реставрації не помітно ще й досі..
Лише торгівля процвітає..
.....На цьому на сьогодні все,дякую за увагу.
(Текстова інформація взята з
http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/zhovkva
http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/r_maps/regions/lvivska/zhovkva/43933/)
Жовква(1951-92рр-Нестеров) заснована у 1368р.У 17ст.була резиденцією польского короля Яна III Собеського.
Планування міста вражає не тільки своєю практичністю, а й творчим задумом. Розташування усіх головних будівель відповідає розташуванню органів людського тіла. Замок - це голова міста, ринок - легені. Ратуша відповідала шлункові. Міські брами служили кінцівками. Костел та православна (з кінця XVII століття - греко-католицька) церква утворюють дві половинки серця, а синагога відтворює частину тіла, яку побожні євреї зазвичай обрізають. Вражає також пристосованість міста і для війни, і для миру: вулиці прямі та широкі, майже всі сходяться на центральній площі, отже, заблукати важко. Усі храми (в тому числі й синагога) розмістилися біля міських мурів, щоб у разі облоги служити додатковими вежами з бойовими галереями. Таке планування - водночас практичне і художнє - називалося в ті часи «ідеальним містом».
камяна фігура біля замку
У середині XVIII століття Жовква занепадає - тут вже не жили ані гетьман, ані король. Та й сама Річ Посполита доживала останні роки. У 1740 році місто купує Михайло Радзивілл на прізвисько «Рибонька». Нові господарі поступово вивозять з Жовкви усі скарби Собеських, а з переходом міста до складу Австрійської імперії колишня королівська резиденція остаточно перетворюється на провінційне містечко.
камяна фігура біля замку
Тихе й мирне життя тривало до початку Першої світової війни. У 1914 році в Жовкву входять російські війська.
Та росіяни в Жовкві довго не забарились, і у 1915-му відступили. Життя в місті знов стало тихим, і трохи заворушилося лише в ніч на 1 листопада 1918 року - коли українські озброєні частини роззброїли австрійських та польських вояків та проголосили Західноукраїнську Народну Республіку.
Від німців постраждали передусім євреї.А ось із поверненням «совєтів» у 1944 році почалась найсумніша сторінка в історії Жовкви. Храми (крім одного) були зачинені, НКВС повернулось до своєї улюбленої справи (репресій та катування). Місто було перейменовано на Нестерів (на честь російського героя) та перетворено на військову базу ракетних військ.
Стан речей змінився у 1989 році: тоді на Західній Україні фактично впала радянська влада, відродилась Греко-Католицька Церква. Костел св. Лаврентія віддали римо-католикам і почали реставрувати. Почалось відновлення міських мурів і брам. З перервами це відродження міста триває й досі.
Замок
Замок - перша будівля в місті, з якого і почалося життя Жовкви. Збудований за останнім словом тогочасної фортифікації, замок міг витримати облогу великого війська.
"Лицем"до площі. Північний бік замку.
За часів Жолкевського замок був суворою фортецею, і лише король Ян Собеський - перетворює його на розкішний палац. Тут король зберігав військові трофеї, здобуті в численних походах, а також цінні картини та скульптури. На жаль, у ХІХ столітті замок занепадає, а російська армія у 1915 році взагалі його спалює.
тильна сторона визиває жаль...
Південна сторона
Південно-східна башта
До речі, перед тим у замку квартирував російський штаб. У 1939 році тут розташувався НКВС, у 1941 році - гестапо, у 1944 році були квартири для солдатських родин. У 2003 році почалася реставрація замку, яка триває й досі...
Погляд в сторону площі
Площа Ринок
Як у будь-якому старовинному місті, центральне місце займає тут ринкова площа. Тут відбуваються ярмарки, збираються купці та ремісники, проходять публічні страти чи покарання - ратуша та лобне місце теж на площі. На площі ж стоїть і головний костел міста. Сюди ж виходять головний фасад замку та дві з чотирьох міських брам - щоб купцям та заїжджим не треба було довго шукати ринок. До наших днів збереглися майже всі ринкові кам'яниці. Лише один квартал був чомусь розібраний совєтами. Ну, і ратуша тепер трошки не там, де колись: після пожежі у ХІХ столітті її розібрали, а уряд перенесли у старовинні каземати, добудувавши до них вежу з годинником та балкончик.
залишки мурів на площі
фасад замку
Костел св.Лаврентія
(Лицарський костел)
У 1606 році Жолкевський починає будівництво костелу св.Лаврентія. Воно тривало 12 років. Костел був зведений в ренесансному стилі та вирізнявся вишуканістю форм. Після героїчної загибелі Жолкевського в битві під Цецорою тіло лицаря було поховано в крипті храму. Згодом там упокоїлася вся родина Жолкевських. Правнук Жолкевського Ян Собеський, прикрасив костел лицарською символікою та величними батальними картинами на честь власних перемог. Костел був своєрідним пантеоном лицарської слави, аж поки радянська влада не перетворила його на склад. Після сорока з половиною років панування «визволителів» костел перетворився на руїну. Реставрація його зайняла майже 20 років.
Костьол Святого Лаврентія вважається однією з кращих ренесансних архітектурних споруд України.
Домініканський монастир
У 1653 році в битві під Батогом гине Марко Собеський, брат майбутнього короля. Мати вирішує побудувати храм на честь молодого сина. В костелі був надгробок на честь Марка, а згодом - і надгробок самої Теофілії. Храм від початку віддали ченцям домініканського ордену, і навколо костелу виріс чималий монастир. У ньому зберігався старовинний образ Божої Матері. Тепер у монастирі греко-католицька церква.
Основу Домініканського монастиря становить церква Святого Йосафата. Її збудували у 1653-1655 рр. за моделлю неаполітанських храмів Італії (такі храми у 17 столітті модно було зводити і у Львові).Костьол Святого Йосафата, а згодом монастир Отців Домініканців, входив до складу міських укріплень. До нашого часу збереглися монастирські мури, та одна з потужних наріжних башт.
Келії монастиря були збудовані у другій половині 18 століття, тоді ж набув сучасного вигляду.
Розкопки на території
Інтерєр храму
Звіринецька та Глинська брами
Колись місто мало чотири брами- Львівську, Жидівську, Глинську та Звіринецьку. Перші дві наприкінці XVIII ст. розібрали за наказом австрійської влади.
Глинська брама, колись Краківська, побудована вкінці 16 століття. У 1964 була розібрана радянськими військами, оскільки заважала проїзду військової техніки. Відновлена у 1990 стараннями Товариства пам'яток культури. Брама завершена фронтонами, на яких зображено із заходу герб Станіслава Жолкєвського - «Любич», із сходу герб короля Яна ІІІ Собєського - «Яніна», та акротеріями у вигляді кам'яних погрудь лицарів у шоломах.
Поряд із костьолом Святого Лаврентія стоїть висока вежа, яка колись була оборонною, а нині виконує функції дзвіниці. За невеликий нахил її називають „малою Пізанською вежею”.
Звіринецька брама отримала свою назву від звіринця, закладеного поблизу замку Жолкєвськими. Єдина збережена брама. У верхньому її ярусі знаходилося приміщення для сторожі. Брама зведена разом із міськими укріпленнями, що будувалися у 1913-26рр.
Зараз тут Туристичний інформаційний центр
Ратуша
Поряд із замком стоїть міська ратуша. Ця будівля гармонійно вписується в архітектурний комплекс Вічевої площі, але будувалася вона значно пізніше за замок - аж у 1939 році. Із 1687 року посеред площі Ринок стояла інша ратуша. Її збудував архітектор Павло Бебер. Але у 1832 році будівлю розібрали через аварійний стан. Понад сто років Жовква була без ратуші. Сучасну будівлю звів місцевий архітектор Броніслав Віктор на місці військових казарм.
Монастир отців Василіян (Храм серця Христового)
Василіанський монастир бере свій початок у 1612 році - тоді почали будувати церкву Серця Христового. Храмом опікувався польський король Ян ІІІ Собєський. У 1691 році він привіз сюди мощі Святого Івана Сучавського. Тоді ж храм „заселили” представники греко-католицького ордену Василіан. Вони заснували монастир і почали його розбудову, але більшість будівель монастиря мають молодший вік. Так дзвіницю звели у 18 столітті, друкарню - у 19-му, решту корпусів - вже у 20-му. На початку 20 століття за проектом професора Львівської політехніки Едгара Ковача докорінно перебудували головний храм монастиря. Від старого тоді залишився лише портал бічного входу. У 1932-1934 рр. церкву вкрили новим розписом, але в радянські часи він був частково затертий. Монастир закрили, в його приміщеннях розмістили господарські установи.
У 1990 році храм Серця Христового та частину монастирських приміщень повернули вірянам.
інтерєр
Синагога
В північній частині міста-фортеці збереглася ще одна визначна пам’ятка - синагога. Збудували її у 1692-1698 роках за проектом Петра Бебера. Будівля також увійшла в систему міських укріплень, адже мала товстелезні, укріплені контрфорсами мури. Як і більшість будівель Жовкви 17 століття, синагогу звели у стилі ренесансу.
Оригінальністю форм храм не відрізнявся - квадратна зала, невеличка прибудова для жінок, на даху - бойова галерея з бійницями. Проте жовківська божниця була більшою і краще оздобленою за своїх колег зі Львова, Бродів, Гусятина чи Сатанова.
У 18-19 століттях синагога була культовим і культурним центром єврейського кварталу. З приходом радянської влади іудейську святиню було закрито. А у період німецької окупації в ній сталася значна пожежа, після якої вціліли лише потужні мури.
Жовківська синагога стала своєрідним еталоном ренесансної синагоги. Її архітектуру часто використовували як прототип для будівництва синагог у інших містах. Вона є дуже цінною пам’яткою для євреїв й відома у всьому світі. Її навіть занесено до списку „100 пам’яток світу, що перебувають у загрозливому стані”. Цей список ведеться Нью-Йоркським фондом світових пам’яток. Частково на кошти фонду у 2000 році розпочалася реставрація святині, але зовнішніх ознак цієї реставрації не помітно ще й досі..
Лише торгівля процвітає..
.....На цьому на сьогодні все,дякую за увагу.
(Текстова інформація взята з
http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/zhovkva
http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/r_maps/regions/lvivska/zhovkva/43933/)