Княже місто Володимир
Вперше Володимир-Волинський згадується в лiтописах пiд 988 роком, коли київський князь Володимир Святославич, прозваний за свої діла “Великим” здійснив похід на Захід. Тут на землях волинян та бужан, на правому березі річки Луги підпорядкував язичне місто під назвою Ладомир. І у 988році нарік його своїм іменем - Володимир.
В хроніках раннього середньовіччя Володимир згадується як столиця значних слов'янських племенних об'єднань. Варто згадати про ранньо-слов'янське поселення 6-9 століть,- Зимнівське городище,- що в 5 кілометрах від міста. Це поселення на початку 9 століття було повністю знищене варварами. Ймовірно, що частина жителів, після руйнування поселення вибрала новим своїм осідком місцевість, на котрій тепер знаходиться місто. Тобто цілком можливо, що в історії Володимира маємо один з найбільш ранніх випадків так званого “перенесення міста”. Бурхливий розвиток Володимира в Х-ХІ столітті привів до того, що в його міську територію було внесено і Зимне, де споруджено монастир відомий з 1054 року(http://neo7777vitaha.livejournal.com/5675.html) і виник один з міських некрополів що нараховував майже 500 курганів. Місто мало дуже міцні, досконалі укріплення. На високих земляних валах були збудовані стіни з кількома воротами.
Пізніше князь Володимир вiддає мiсто в удiльне володiння своєму сину Всеволодовi. Вiдтодi Володимир стає столицею Волинського, а з 1199 року Волинсько-Галицького князiвства - державним, адмiнiстративним, торгoвельним i культурним центром не тiльки Волинi, але i сусiднiх князiвств та земель.У 1199 роцi володимирський князь Роман Мстиславович об'єднав галицькi i волинськi землi в одну велику державу.
Після 1341 року, коли столиця під брязкіт мечів переходить до східного міста Луцька, Володимир стає центром удільного Волинського князівства .
Памятники князям в міському парку
Вiд 1939 року i по сьогоднiшнiй час Володимир-Волинський є адмiнiстративним центром однойменного району, а з 1975 року- мiстом обласного пiдпорядкування.
Сучасний Володимир-Волинський місто обласного значення, районний центр Волинської області.
Розташований на південному заході в межах північно-західної окраїни Волинської лесової височини на правому березі річки Луга. Загальна площа міста 16,05 км2. Розташоване воно за 550 кілометрів від м.Києва, 150 - від м.Львова, 76 - від обласного центру м.Луцька, 50 - від залізничного вузла, інтерпорту Ковеля, 15 - від кордону з Республікою Польща, 100 - від кордону з Республікою Білорусь, 800 кілометрів від морського порту Одеса.
Памятники князям в міському парку
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці
Храм, збудований волинським князем Мстиславом Ізяславичем у 1160р за вироблений типом шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму.Стіни храму гармонійно розчленовані арками на півколонках;перебудований у 18ст.
Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському - єдина пам’ятка на Волині,що дійшла до нас із часів Київської Русі.
На честь 1000-ліття Волинської єпархії поблизу собору у1992 році встановлено пам’ятний хрест.
Собор був усипальницею князів, бояр і єпископів. Під храмом є 6 великокнязівських, 2 єпископські і багато гробниць знатних осіб.
Під час пожежі 1683році, яка спустошила все місто, собор дуже постраждав і був відновлений лише в 1753році. Уніати переробили візантійську архітектуру храму на латинський зразок. У 1772 році собор прийшов у запустіння. Використовувався як «казенний магазин» (склад). На 1829 році він перетворився на суцільну руїну - обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням собор завдячує турботам відкритого в грудні 1887 року Свято-Володимирського братства, яке поставило перед собою релігійно-просвітницькі і церковно-упоряджувальні завдання.
У 1896-1900рр собор відновлений у формах 12ст
Успенський собор є пам’яткою давньоруського зодчества. Кам’яний, шестистовпний, хрестокупольний, трьохнавний, трьохапсидний, однокупольний. Його архітектурні форми прості і лаконічні. Фасади розчленовані пілястрами і напівколонами, прикрашені аркатурним поясом.Поряд єпископський дім з дзвіницею(15ст)
і тут князі...
Головна вїзна брама
один з бокових арочних входів
велич собору соромязливо ховається та водночас гармонійно поєднується з навколишніми пейзажами
Василівська ротонда
Самобутній пам'ятник волинської архітектури кінця 12 - початку 13 віку в місті Володимирі в місцевості Василівщині на передмісті Засмочю. Первісна будівля храму відрізнялася від нинішньої, являла собою суміш місцевої архітектурної традиції з елементами готмки. Нинішній абрис з початку 20ст.
Перша документальна згадка про храм походить з 1523р.Під 1558 роком вперше згадується про те, що храм був кам'яним.
За мiсцевими переказами князь Володимир, повертаючись з походу проти бiлих хорватiв в 992 р., зупинився в м.Володимир-Волинському, i тут в подяку Богу за вдалий похiд, наказав кожному iз своєї дружини принести по однiй цеглинi i таким чином за один день спорудив храм, який в честь його християнського iменi був освячений в iм'я святого Василiя. Коли i ким побудована нинiшня церква, невiдомо. На шифернiй дошцi, вмонтованiй в стiну з пiвнiчної сторони уцiлiв слов'янський напис, настiльки незрозумiлий, що з нього можна розiбрати тiльки три слова " Помози Боже... княж" i число "670г", що вiдповiдає 1194року. Ця дошка була втрачена в 1914 роцi, пiд час першої свiтової вiйни.
Фундаменти церкви побудовані в вигляді восьмипелюсткової квітки, аналоги цієї архітектурної скульптури в Празькому граді. Бiльшi конхи ( заокругленi виступи) чергуються з меншими, складається враження, що стiни хвилястi. До реконструкцiї та прибудови тамбура церква мала шоломоподiбну покрiвлю. Невеличку за розмiрами будiвлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений бiлокам'яною рiзьбою. Археологiчнi знахiдки бiля церкви - цегла, фрагменти рожевого цементу, шматки каменя з орнаментом, вказують на те, що на мiсцi Василiвської церкви iснувала бiльш рання споруда, деякi її частки ймовiрно були використанi при побудовi iснуючої церкви.
Церква Священномученика Йосафата
Єдиним греко-католицьким храмом у Володимирі-Волинському є церква Священномученика Йосафата. Збудована у 1890 р, вона згадується у довідковій та науковій літературі під назвою «кірха», оскільки до 40-х рр. минулого століття її використовувала німецька громада християн-лютеран.
На початку 90-х храм передали греко-католикам у постійне користування. Парафією нині опікуються отці василіани: у колишньому будинку пастора (збудований у 1938-1939 рр.), який прилягає до церкви, тепер знаходиться василіанський монастир Священномученика Йосафата. Покровителем греко-католицького храму та монастиря у Володимирі-Волинському було вибрано уродженця цього міста святого Йосафата (Кунцевича) (1580-1623).
У церкві Священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському знаходяться мощі її святого покровителя.
Кафедральний Собор Різдва Христового
На місці старої дерев‘яної церкви будується костел , на який у 1718 році фундує гроші пані Ядвіга Загоровська. В 1749 році храм отримав нову фундацію Слонимського старости Гната Садовського , та певні кошти надавали жителі міста .
Тільки в 1770 році храм був освячений під назвою «Серце Ісуса ». Коли в 1773 році орден єзуїтів розігнали , право власності на костел передали ордену Василіан.
Православній церкві Собор повернули лише в 1840 році, але в 1921 році приміщення знову передали римо-католицькій дієцезії . У 1941-1944 роках храм був пошкоджений, під охорону як пам‘ятка архітектури був взятий у післявоєнний час .
Храм є прикладом пізнього бароко, зведений за проектом Міхала Радзимінського в стилі південно-німецьких майстрів. Для споруди характерна хвилеподібна лінія побудови, при цьому використані колони коринфського типу. Костел будували професійні майстри. Центральна площина храму вигнута, частина стін декорована пілястрами, два нижні яруси - едикулами, а верхній ярус з неглибокими нішами. Художній розпис на стінах здійснено майстрами ХХ століття. Христоріздвяним Собор назвали ченці у 1784 році . Нині він називається Собор Різдва Христового. Належить храм УПЦ Київського патріархату.
Костел Iоакiма та Анни (монастир капуцинiв)
Перший костел Iоакiма та Анни побудований у 1554 роцi з дерева на пожертвування княгинi Анни Збаразької в 1751р. костел передано ордену капуцинiв. Кам'яний костел був побудований в 1752 роцi на мiсцi згорiлого дерев'яного. Кiлька разiв вiн горiв i знову вiдбудовувався. Так, наприклад, в 1853 роцi знову перебудовуються куполи веж костелу, сама будiвля була покрита бляхою i пофарбована.
Костел Iоакiма i Анни побудований в стилi провiнцiйного пiзнього барокко ( Вiленське барокко). Це тринефна базилiкальна двовежова споруда з двоярусним центральним i одноярусними бiчними нефами. У 14 столiттi на хорах були розмiщенi невеликий дев'ятиголосний орган, нинi втрачений. За легендою, в 1794р. у монастирi капуцинiв були захованi державнi коштовностi Речi Посполитої.
Церква Святого Миколая
В 1780 роцi у Володимирi-Волинському була побудована каплиця св.Iосафата Кунцевича на кошти унiатського єпископа Порфирiя Скарбки Важинського. Каплиця побудована на мiсцi, де стояв будинок батькiв Iосафата Кунцевича. 15 років каплиця була греко-католицькою, і лише в 1795 році добровільно передана православній церкві і стала називатись Миколаївською церквою. У 1800 роцi до храму була прибудована ризниця. Церква не мала куполів на зразок нинішніх. В 1910р. церква виконувала функцiї цвинтарної каплицi, з 1914 до 1939 рокiв використовувалась, як парафiяльна.
В архiтектурному планi - це типова одноповна безкупольна двокамерна церква, типова для архiтектури України та Польщi XVІІ-XVIІІ ст . За стилем вона є пам’яткою архітектури пізнього бароко XVІІ-XVIІІ ст . Купола в церкві суперечать характеру архітектури тих часів. Дзвінниця спочатку була дерев’яна, згодом мурована. Церковне подвір’я було огороджене кам’яним парканом з брамою та фірткою. Ця брама з парканом є реліктом XVІІ-XVIІІ ст. Приміщення церкви складається з двох частин - невеликої нави та апсиди. За радянських часів у храмі був склад . Нині Свято-Миколаївська церква є храмом УПЦ.
Каплиця св.Володимира(19ст)
Дякую усім хто зацікавився.До наступних звітів.
В хроніках раннього середньовіччя Володимир згадується як столиця значних слов'янських племенних об'єднань. Варто згадати про ранньо-слов'янське поселення 6-9 століть,- Зимнівське городище,- що в 5 кілометрах від міста. Це поселення на початку 9 століття було повністю знищене варварами. Ймовірно, що частина жителів, після руйнування поселення вибрала новим своїм осідком місцевість, на котрій тепер знаходиться місто. Тобто цілком можливо, що в історії Володимира маємо один з найбільш ранніх випадків так званого “перенесення міста”. Бурхливий розвиток Володимира в Х-ХІ столітті привів до того, що в його міську територію було внесено і Зимне, де споруджено монастир відомий з 1054 року(http://neo7777vitaha.livejournal.com/5675.html) і виник один з міських некрополів що нараховував майже 500 курганів. Місто мало дуже міцні, досконалі укріплення. На високих земляних валах були збудовані стіни з кількома воротами.
Пізніше князь Володимир вiддає мiсто в удiльне володiння своєму сину Всеволодовi. Вiдтодi Володимир стає столицею Волинського, а з 1199 року Волинсько-Галицького князiвства - державним, адмiнiстративним, торгoвельним i культурним центром не тiльки Волинi, але i сусiднiх князiвств та земель.У 1199 роцi володимирський князь Роман Мстиславович об'єднав галицькi i волинськi землi в одну велику державу.
Після 1341 року, коли столиця під брязкіт мечів переходить до східного міста Луцька, Володимир стає центром удільного Волинського князівства .
Памятники князям в міському парку
Вiд 1939 року i по сьогоднiшнiй час Володимир-Волинський є адмiнiстративним центром однойменного району, а з 1975 року- мiстом обласного пiдпорядкування.
Сучасний Володимир-Волинський місто обласного значення, районний центр Волинської області.
Розташований на південному заході в межах північно-західної окраїни Волинської лесової височини на правому березі річки Луга. Загальна площа міста 16,05 км2. Розташоване воно за 550 кілометрів від м.Києва, 150 - від м.Львова, 76 - від обласного центру м.Луцька, 50 - від залізничного вузла, інтерпорту Ковеля, 15 - від кордону з Республікою Польща, 100 - від кордону з Республікою Білорусь, 800 кілометрів від морського порту Одеса.
Памятники князям в міському парку
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці
Храм, збудований волинським князем Мстиславом Ізяславичем у 1160р за вироблений типом шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму.Стіни храму гармонійно розчленовані арками на півколонках;перебудований у 18ст.
Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському - єдина пам’ятка на Волині,що дійшла до нас із часів Київської Русі.
На честь 1000-ліття Волинської єпархії поблизу собору у1992 році встановлено пам’ятний хрест.
Собор був усипальницею князів, бояр і єпископів. Під храмом є 6 великокнязівських, 2 єпископські і багато гробниць знатних осіб.
Під час пожежі 1683році, яка спустошила все місто, собор дуже постраждав і був відновлений лише в 1753році. Уніати переробили візантійську архітектуру храму на латинський зразок. У 1772 році собор прийшов у запустіння. Використовувався як «казенний магазин» (склад). На 1829 році він перетворився на суцільну руїну - обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням собор завдячує турботам відкритого в грудні 1887 року Свято-Володимирського братства, яке поставило перед собою релігійно-просвітницькі і церковно-упоряджувальні завдання.
У 1896-1900рр собор відновлений у формах 12ст
Успенський собор є пам’яткою давньоруського зодчества. Кам’яний, шестистовпний, хрестокупольний, трьохнавний, трьохапсидний, однокупольний. Його архітектурні форми прості і лаконічні. Фасади розчленовані пілястрами і напівколонами, прикрашені аркатурним поясом.Поряд єпископський дім з дзвіницею(15ст)
і тут князі...
Головна вїзна брама
один з бокових арочних входів
велич собору соромязливо ховається та водночас гармонійно поєднується з навколишніми пейзажами
Василівська ротонда
Самобутній пам'ятник волинської архітектури кінця 12 - початку 13 віку в місті Володимирі в місцевості Василівщині на передмісті Засмочю. Первісна будівля храму відрізнялася від нинішньої, являла собою суміш місцевої архітектурної традиції з елементами готмки. Нинішній абрис з початку 20ст.
Перша документальна згадка про храм походить з 1523р.Під 1558 роком вперше згадується про те, що храм був кам'яним.
За мiсцевими переказами князь Володимир, повертаючись з походу проти бiлих хорватiв в 992 р., зупинився в м.Володимир-Волинському, i тут в подяку Богу за вдалий похiд, наказав кожному iз своєї дружини принести по однiй цеглинi i таким чином за один день спорудив храм, який в честь його християнського iменi був освячений в iм'я святого Василiя. Коли i ким побудована нинiшня церква, невiдомо. На шифернiй дошцi, вмонтованiй в стiну з пiвнiчної сторони уцiлiв слов'янський напис, настiльки незрозумiлий, що з нього можна розiбрати тiльки три слова " Помози Боже... княж" i число "670г", що вiдповiдає 1194року. Ця дошка була втрачена в 1914 роцi, пiд час першої свiтової вiйни.
Фундаменти церкви побудовані в вигляді восьмипелюсткової квітки, аналоги цієї архітектурної скульптури в Празькому граді. Бiльшi конхи ( заокругленi виступи) чергуються з меншими, складається враження, що стiни хвилястi. До реконструкцiї та прибудови тамбура церква мала шоломоподiбну покрiвлю. Невеличку за розмiрами будiвлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений бiлокам'яною рiзьбою. Археологiчнi знахiдки бiля церкви - цегла, фрагменти рожевого цементу, шматки каменя з орнаментом, вказують на те, що на мiсцi Василiвської церкви iснувала бiльш рання споруда, деякi її частки ймовiрно були використанi при побудовi iснуючої церкви.
Церква Священномученика Йосафата
Єдиним греко-католицьким храмом у Володимирі-Волинському є церква Священномученика Йосафата. Збудована у 1890 р, вона згадується у довідковій та науковій літературі під назвою «кірха», оскільки до 40-х рр. минулого століття її використовувала німецька громада християн-лютеран.
На початку 90-х храм передали греко-католикам у постійне користування. Парафією нині опікуються отці василіани: у колишньому будинку пастора (збудований у 1938-1939 рр.), який прилягає до церкви, тепер знаходиться василіанський монастир Священномученика Йосафата. Покровителем греко-католицького храму та монастиря у Володимирі-Волинському було вибрано уродженця цього міста святого Йосафата (Кунцевича) (1580-1623).
У церкві Священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському знаходяться мощі її святого покровителя.
Кафедральний Собор Різдва Христового
На місці старої дерев‘яної церкви будується костел , на який у 1718 році фундує гроші пані Ядвіга Загоровська. В 1749 році храм отримав нову фундацію Слонимського старости Гната Садовського , та певні кошти надавали жителі міста .
Тільки в 1770 році храм був освячений під назвою «Серце Ісуса ». Коли в 1773 році орден єзуїтів розігнали , право власності на костел передали ордену Василіан.
Православній церкві Собор повернули лише в 1840 році, але в 1921 році приміщення знову передали римо-католицькій дієцезії . У 1941-1944 роках храм був пошкоджений, під охорону як пам‘ятка архітектури був взятий у післявоєнний час .
Храм є прикладом пізнього бароко, зведений за проектом Міхала Радзимінського в стилі південно-німецьких майстрів. Для споруди характерна хвилеподібна лінія побудови, при цьому використані колони коринфського типу. Костел будували професійні майстри. Центральна площина храму вигнута, частина стін декорована пілястрами, два нижні яруси - едикулами, а верхній ярус з неглибокими нішами. Художній розпис на стінах здійснено майстрами ХХ століття. Христоріздвяним Собор назвали ченці у 1784 році . Нині він називається Собор Різдва Христового. Належить храм УПЦ Київського патріархату.
Костел Iоакiма та Анни (монастир капуцинiв)
Перший костел Iоакiма та Анни побудований у 1554 роцi з дерева на пожертвування княгинi Анни Збаразької в 1751р. костел передано ордену капуцинiв. Кам'яний костел був побудований в 1752 роцi на мiсцi згорiлого дерев'яного. Кiлька разiв вiн горiв i знову вiдбудовувався. Так, наприклад, в 1853 роцi знову перебудовуються куполи веж костелу, сама будiвля була покрита бляхою i пофарбована.
Костел Iоакiма i Анни побудований в стилi провiнцiйного пiзнього барокко ( Вiленське барокко). Це тринефна базилiкальна двовежова споруда з двоярусним центральним i одноярусними бiчними нефами. У 14 столiттi на хорах були розмiщенi невеликий дев'ятиголосний орган, нинi втрачений. За легендою, в 1794р. у монастирi капуцинiв були захованi державнi коштовностi Речi Посполитої.
Церква Святого Миколая
В 1780 роцi у Володимирi-Волинському була побудована каплиця св.Iосафата Кунцевича на кошти унiатського єпископа Порфирiя Скарбки Важинського. Каплиця побудована на мiсцi, де стояв будинок батькiв Iосафата Кунцевича. 15 років каплиця була греко-католицькою, і лише в 1795 році добровільно передана православній церкві і стала називатись Миколаївською церквою. У 1800 роцi до храму була прибудована ризниця. Церква не мала куполів на зразок нинішніх. В 1910р. церква виконувала функцiї цвинтарної каплицi, з 1914 до 1939 рокiв використовувалась, як парафiяльна.
В архiтектурному планi - це типова одноповна безкупольна двокамерна церква, типова для архiтектури України та Польщi XVІІ-XVIІІ ст . За стилем вона є пам’яткою архітектури пізнього бароко XVІІ-XVIІІ ст . Купола в церкві суперечать характеру архітектури тих часів. Дзвінниця спочатку була дерев’яна, згодом мурована. Церковне подвір’я було огороджене кам’яним парканом з брамою та фірткою. Ця брама з парканом є реліктом XVІІ-XVIІІ ст. Приміщення церкви складається з двох частин - невеликої нави та апсиди. За радянських часів у храмі був склад . Нині Свято-Миколаївська церква є храмом УПЦ.
Каплиця св.Володимира(19ст)
Дякую усім хто зацікавився.До наступних звітів.