І знову Бистриця - Братківська - Свидовець - Кваси :)
На початку серпня в нас знайшовся тиждень вільного часу для якоїсь мандрівки.
Дітям дуже сподобалася наша минулорічна подорож Свидовецькими озерами, мали бажання повторити.
Ми погодилися на цю ідею, але хотіли змінити місце старту з Бистриці на Усть-Чорну.
Шкода, що від цього варіанту нам довелося відмовитися через надто проблемне добирання з Тячева до Усть-Чорної.
То ж нас знову чекала Бистриця :)
Зі Львова є дуже добрий варіант добирання - з 4:53 до 7:16 поїздом до Франківська, автостанція поруч, звідти о 7:30 автобус до Надвірної, а там недалеко до автобуса на Бистрицю, котрий відправляється о 8:35.
Десь в 10 ми вже снідали в Бистриці і в 10:30 вже вийшли на маршрут.
Минулого року з Ворохти добиралися мабуть довше ніж цього разу зі Львова )
Поїздка автобусом до Бистриці - то суператракціон "веселі ямки", найкращі місця - на задньому сидінні, головне перед поїздкою нічого не їсти ! ))
По дорозі в нас виникла думка може б то піти іншим маршрутом через гору Ґропу, але треба було вже трохи вертатися і ми полінувалися ))
Буде за ідею на наступний раз.
Ми досить швидко і бадьоро дійшли до полонини Вовкани, на котрій минулого року ночували, тоді ми сюди ледве допленталися.
Цього разу ми мали на меті дійти до полонини Братківської, бо пригледіли собі там краєвидне місце під намет і знаєм, де там є вода ))
Відрізок маршруту, котрий нам залишалося пройти, був нудним.
Ми майже впоралися - дійшли до урочища Братковець, до місця, де на карті позначено кемпінг.
До полонини Братківської не дійшли пару сотень метрів.
Далі йти нам не дозволила погода - сильний вітер і хмари віщували швидке наближення дощу.
Ми вчасно встигли розкласти намет і не змокли.
В лісі ночувати нам було дуже затишно - вітер до нас не добрався, лиш заколисуюче гудів у верхівках дерев.
Зранку спали довше ніж треба, зате дуже міцно ))
Ранкове сонце поміж дерев - це дуже красиво.
Підйом на Братківський хребет - справа непроста.
Але і тут, порівняно з минулорічним походом, було легше.
Жереп вже не був таким жорстоким, хтось його трохи "приборкав".
Горганські краєвиди спонукали йти вище, щоб побачити ще більше.
На Братківському хребті недавно волонери прочищали стежку, за що ми дуже їм вдячні, різниця між "було-стало" дуже відчутна.
Лиш, сподіваюсь, що там не їздитимуть всякі ендуро ..
"Вказівник " на стежку в напрямку до Чорної Кливи але нам наразі в інший бік.
Та частина маршруту раніше не була надто непрохідною але тепер стала дуже комфортною - наче доріжка в парку.
До вершини гори Великої Братківської вже близько.
Минулого року ми дуже поспішали і Велику Братківську майже пробігли.
Я так хотіла повернутися...
І от - я тут і ми маємо достатньо часу набутися і роздивитися розкішні краєвиди. Щастя є ))
На вершині відбулись зміни - тепер там сяє золотий хрест.
Ми файно відпочили, пообідали, навіть трохи подрімали але треба йти далі.
Спуск з Великої Братківської - то добряче випробування для нервів і колін.))
Там дуже стрімко і він здається безкінечним.
Рік назад ми вночі з ліхтариками лісом обходили ті повалені дерева...
Мої дівчата дуже зацінили оту сходинку - ніби дрібниця, а в ній стільки турботи про того, хто йтиме ...
Нарешті під ногами рівна земля - можна і полежати ))
Минулого разу ми в цьому місці ставили намет. Ностальгія... ))
Біля витоків Чорної Тиси залишатися в нас навіть не виникло бажання.
Тамтешній фестиваль зовсім не привабливий )
Планували дійти до полонини Ріпти.
Таюся всю дорогу вголос не вірила, що це можливо, бо згори бачила де та полонина. ))
Софія ніколи не нарікає - треба йти, то йде.
На перевалі Околе вже нема торішніх овець, зате збільшився зруб і біля лісництва з"явилися нові стенди про "бережітьприроду".
І сумна картина тієї "збереженої" природи ...
Крок за кроком - і ми вже наближалися до Ріпти Апшинецької.
Таюсі сил додавала наша обіцянка купити на полонині молока і сиру ))
Обіцянки дотрималися - сир був смачнезний, за молоком казали нам прийти зранку )
Гори нас люблять, бо дозволили нам розкласти намет, перед тим, як задощило, а потім до ночі шаленіла злива з потужною звуко- і світлоілюмінацією.
На ранок вже було сухо. Низькі хмари на небі летіли з шаленою швидкістю і в нас не було ніякого бажання підніматися на хребет у вітер, холод і хмари...
Вирішили залишитися на затишній Ріпті поматрасити ))
Там стільки незбираних чорниць було...
Приходила корова, спитатися відгуків про її молоко ))
Ми дуже хвалили, замовили ще на вечір)
Кава на вогні - то особлива кава, а ще з карпатським молокомммммм....
Заради тої кави ходжу в гори ))
Вівсянка на тому ж молоці і з свіжозібраними чорницями - то ще одна причина чому нам не сидиться вдома ))
Минулого року на полонині нижче джерела я бачила викладей камінням "басейн" і таким він мені здався фотогенічним...
але тоді заради знимки ніхто купатися не схотів ))
Цього разу на мою пропозицію зголосилася Таюся,
всього-навсього за "снікерс" і три печива ))
Тепла надворі тоді було градусів на п"ятнадцять але моя модель казала,
що зовсім не змерзла і їй навіть сподобалося - не дуже спішила з тієї купелі входити ))
Може там підігрів є ?.... )
Я не люблю сидіти на одному місці, але день ми тоді провели пречудово.
Ріпта Апшинецька - мій фаворит серед полонин.
Увечері було дуже гарне небо - ми дивилася його, як кіно )
продовження : https://nadiya-v.livejournal.com/66145.html