Исконная Финно- Угорская Россия.
В прошлом году в журнале "Український тиждень" ("Украинская неделя") http://www.ut.net.ua/column/231/0/57/ была напечатана статья.
После Нового года этот сайт почему то перестал открываться.
Так что сама статья здесь:
/ В КОНЦЕ ДОБАВЛЕН ЕЁ ПЕРЕВОД НА РУССКИЙ/
"Ерзянський коллапс"
Олександр Гаврош
Цьогоріч вперше в Україні відзначали День ерзянської мови. Коли про це комусь розповідати, у відповідь завжди перепитують: «Якої-якої мови?». Факт печальний, бо я й сам про ерзян дізнався недавно. На жаль, Росія, яка бореться за права російськомовних по всіх-усюдах, на своїй території знищує десятки корінних народів.
Позірна монолітність
Про ерзян ми трохи відаємо під іменем мордва. І хоча існує навіть Мордовія у складі Російської Федерації, але самого такого народу - мордовського - насправді нема. Є два схожі етноси - ерзяни і мокша, які начебто його творять. Але вони настільки схожі, наскільки і різняться. Натомість російські централізатори вирішили об’єднати їх в одне. (Ясна річ, на папері, бо в житті не вийде: не зробиш же із білорусів та українців щось спільне). І називають їх мордвинами, хоча ні ерзяни, ні мокша так себе не називають. І вже в цьому сповна проявилася зневага до корінних народів, які живуть на споконвічній своїй землі.
Але до чого тут Україна? А до того, що етнічні труднощі нашої країни з її поділом на помаранчеву та біло-синю частину - це дитячі забавки порівняно з тим, які етнічні проблеми існують в Росії. Бо, якщо мешканці Одещини, Харківщини чи Запоріжжя - це ті ж українські селяни, які просто зазнали неймовірного тиску асиміляції, то Росія - це суцільні етнічні уламки. І якщо про Татарстан, Башкортостан чи Північний Кавказ ми ще чули, то про фінно-угорські народи (не угро-фінські!), чия територія розселення тягнеться широкою смугою на півночі від Карелії і на півдні - аж за Урал, майже нічого не знаємо.
І причина цього в тому, що це невигідно самій Росії, яка всіляко старається замовчувати національні проблеми в себе вдома. Отож, назвемо далеких родичів угорців, які нині мешкають в Росії: ерзя та мокша (843 тисячі чоловік), удмурти (636 тисяч), марійці (604 тисячі), комі (понад 418 тисяч), карели (93 тисячі), ненці (41 тисяча), ханти (28 тисяч), мансі (11 тисяч). А є ще вепси, саами, бесерм’яни, нганасани, іжорці, енці, водь. Усі ці фінно-угорські народи, коли потрапили в російські кордони, почали зазнавати неймовірного тиску та асиміляції. Такої потужної, що половина з них уже на межі зникнення.
Ясна річ, можна відмахнутися від проблем ерзян чи карелів, звалюючи все на неспроможність цих народів до якогось «повноцінного» життя, якби не одне «але». Бо чомусь їхні «брати» за походженням та мовою - угорці, фіни чи естонці, мають не тільки свої держави, але й повну повагу у світі. Нікому в голову не прийде назвати їх у чомусь «неповноцінними» чи «неісторичними».
Не пощастило тільки тим фінно-уграм, які опинилися в Росії, а точніше - в самому її осерді. Про небувалий розмір асиміляції останніх років красномовно свідчать цифри: від перепису 1989 року до 2002 року ерзяни і мокша втратили майже четвертину власної кількості. За 13 років - 300-400 тисяч! Це виглядає дуже дивно і підозріло, бо протягом ХХ століття кількість цього народу практично не змінювалася, коливаючись у межах 1 мільйона 200 тисяч чоловік.
Відповідь проста: Росія взяла курс на тотальне нищення усякої національної самобутності і витворення з різних народів, які її населяють, «русского человека». Чи не цим пояснюється той кричущий факт, що на мільйони українців, які там живуть, нема жодної (!) української школи, коли в той же час в Україні працюють сотні російських?
Асиміляція робиться, ясна річ, не відверто, але вміло і цілеспрямовано. Наприклад, у дитячий садок всуціль ерзянського села надішлють російську виховательку, яка спілкується з дітьми виключно російською. Найвідчутніші втрати - в освітній галузі. Присутні на круглому столі в Києві зазначали, що ще самі ходили в ерзянські школи, де всі предмети викладалися рідною мовою. Тепер про таке абсолютна більшість ерзян навіть не може помріяти - дітям пропонують вчити рідну мову… факультативно, після уроків! От би де Табачнику повправлятися у захисті прав національних меншин на освіту рідною мовою. Чомусь державна мова в Росії одна-єдина і вступні іспити всі складають тільки нею, а не рідною.
Нармунь гай
Збірку поезій відомого ерзянського поета Дмитра Тагановарідною мовою видали у Києві (в Росії виникли проблеми з виданням, бо ж не відповідає загальному державному курсу воскрешенню імперії). Щоб дати уявлення про ерзянську мову, зацитую кілька рядків із згаданої збірки «Седейсе тарка» (Місце в серці): «Ушосонть валдо. Нармунь гай. Сась маней чадиковонь лембесь. Кенярксс ваясь седесь - вай! Парос кемемась цецякс вельмесь».
Я навмисно вдався до цитування, аби показати, що ці мови не мають нічого спільного з російською. Як і в угорців, у ерзянській мові нема родів та сполучників чи прийменників. Це зовсім інша культура, зовсім інший світ. До 18 століття у ерзян було навіть своє самобутнє письмо - «тешкс», натуральні ієрогліфи, якими тепер хіба що значать хрести на могилах. У 1930-их роках ерзянська інтелігенція впроваджувала латинське письмо, нею ж написано першу Конституцію Мордовської АРСР. Але вже 1937-го комуністи силою перевели її на кириличне. Але й нині близько сорока письменників творять літературу ерзянською мовою, хоча знають: більшість їх братів по перу була вбита у рік зміни шрифту - 1937 року. Про це подбали органи НКВД - багатомільйонна мордва з латиномовним письмом у якихось 300 км від Москви - це щось дуже неймовірне навіть для експериментаторів-більшовиків.
Нам, які ніколи не бачили російських фінно-угрів, здається, що це якісь відсталі народи. Всі вони ніби на одне лице: що башкири, що татари, що мордва, що удмурти чи комі. А насправді це далеко не так. Бо ерзяни ніколи не були мусульманами, хоча багато століть були західним кордоном Казанського ханства. До входження в Російську імперію (17-18 століття) у них була народна, монотеїстична релігія. Лише у часи Григорія Сковороди їх зробили переважно православними - не без допомоги випускників Києво-Могилянської академії. Православними вони залишаються по сьогодні. Хоча академік Мокшин наполягає, що за віки проникнення Церкви у ерзянське середовище витворився певний симбіоз - «мордовське православ’я», яке помітить кожен, хто відвідує місця Серафіма Саровського - сама пустинь Саров також знаходиться на території Мордовії.
Коли я на круглому столі з нагоди Дня ерзянської мови розглядав цих людей, то був вражений. Бо замість уявлюваних смаглявих облич півдня, бачив світлочубих та світлооких гостей з правильною російською мовою, яких я би ніколи не відрізнив від етнічного росіянина. А поміж тим вони рішуче запевняли: «Мы - не русские. Мы - эрзяне».
Ясна річ, що російську владу це непокоїть. Однак попри все, національна свідомість зростає навіть у нелегких умовах сучасної Росії. Тож нині там можна зустріти не тільки російських націоналістів, але й ерзянських патріотів, які мають власні проекти відтворення Ерзянської Землі у сучасному Поволжі.
Багато що мені прояснив альбом «Мордовський національний костюм», який я переглянув на круглому столі. Коли на мене почали дивитися з фотографій русяві люди в сорочках-косоворотках із заправленими штанами в характерно зав’язані лапті, то я був сконфужений. Адже приблизно так в Україні уявляють російське національне вбрання. А виявляється, що це шати… ерзя-мордвинів.
А коли мені сказали, що Рязань - це перекручене Ерзянь, а Арзамас насправді Ерзямас - Земля ерзян, то я взагалі задумався про етногенез того, що ми називаємо російським народом. За сотні років він перемолов і увібрав у себе десятки різних народів - від Кавказу по Далекий Схід. І скільки в цьому «русскому» власне лишилося від Русі, центр якої був у Києві?
1000-ліття брехні
Невдовзі в Росії відзначатимуть щось на кшталт тисячоліття «возз’єднання» мордви з росіянами. Кумедно про це читати в спеціально виданих кольорових буклетах. Адже тисячу років тому не те що Росії, але й Москви не було. Про яке тисячоліття тоді може йти мова? Ось вона, чергова великодержавна російська історична фальшивка, «промивка мізків», формування потрібного Кремлю стереотипу. Мовляв, ви з нами тисячу років і нікуди вам від нас не дітися. Що скажеш, коли 1000-ліття оголосив «головний історик Росії» - Владімір Путін?
А під 1000-річчя в Мордовії ще з десяток національних шкіл переведуть на російську мову, скоротять видання книжок ерзянською чи мокшанською - із сотні до десятка, упівголоса будуть говорити про цих «чурків» - екстремістів та націоналістів. Ерзяни майже не присутні у владі, не чути ерзянську в столиці Мордовії - місті Саранськ. І тихою сапою викорінюватимуть народи, які живуть на своїй прадідівській землі. Це, здається, в цивілізованому світі називається етноцидом. Тож яке майбутнє російських фінно-угрів? Естонський президент, який відвідав їхнє представницьке зібрання минулого року в Ханти-Мансійську, порадив їм без зайвої дипломатії: хочете зберегтися, беріть приклад з естонців - здобувайте незалежність.
В Україні живе близько десяти тисяч ерзян. Діє кілька їхніх товариств. Хто з українців відає, що Василь Чапаєв - не росіянин, а мордвин? Так само, як і відомий російський боксер Олег Маскаєв або гімнастка Светлана Хоркіна. А ще - співачки Лідія Русланова та Надєжда Кадишева, історик Василь Ключевський та генерал Максим Пуркаєв, льотчики Алєксєй Марєсьєв та Михаїл Девятаєв. Патріарх Московський Кіріл, якого так захоплено вітали екзальтовані вірники в Києві, теж походить із народу ерзя. Гундяєв - типове ерзянське прізвище, і сам Кіріл ніде не заперечував своїх фіно-угорських коренів. Так само, як і його далекий попередник - Патріарх Нікон, який зробив церковну реформу у 17 столітті, наблизивши московську церкву до світового православ’я.
Отож, якщо вам трапиться на життєвій дорозі людина з Росії, не кваптеся називати його «русскім». Навіть, якщо він говорить чистою російською і схожий на білявого Єсеніна.
Бо й сам Єсенін якось легковажно написав: «Затерялась Русь в мордве и чуди»…
------------------------------------------------
Перевод на "общедоступный" :
Эрзянский коллапс
Александр Гаврош
В этом году впервые в Украине отмечали День эрзянского языка. Если об этом кому-то рассказывать, в ответ всегда переспрашивают: «Какого- какого языка?" Факт печальный, я и сам про эрзян узнал недавно. К сожалению, Россия, которая борется за права русскоязычных по всему миру, на своей территории уничтожает десятки коренных народов.
Кажущаяся монолитность
О эрзянах мы немного знаем под именем мордва. И хотя существует даже Мордовия в составе Российской Федерации, но самого такого народа - мордовского самом деле нет. Есть два похожих этноса - эрзяне и мокша, которые якобы его творят. Но они настолько похожи, насколько и различаются. Зато российские централизаторы решили объединить их в один народ. (Разумеется, на бумаге, потому что в жизни не получится: не сделаешь же из белорусов и украинцев нечто общее. И называют их мордвинами, хотя ни эрзяне, ни мокша так себя не называют. И уже в этом вполне проявилась пренебрежение к коренным народам, которые живут на исконной своей земле.
Но причем здесь Украина? А к тому, что этнические трудности нашей страны с ее разделением на оранжевую и бело-синюю часть - это детские игрушки по сравнению с тем, какие этнические проблемы существуют в России. Ибо, если жители Одесской, Харьковщины или Запорожье - это те же украинские крестьяне, которые просто потерпели невероятное давления ассимиляции, то Россия - это сплошные этнические осколки. И если о Татарстан, Башкортостан или Северном Кавказе мы еще слышали, то о финно-угорских народах (не угро-финских!), Чья территория расселения тянется широкой полосой на севере от Карелии и на юге - аж за Урал, почти ничего не знаем.
И причина этого в том, что это невыгодно самой России, которая всячески старается замалчивать национальные проблемы у себя дома. Итак, назовем дальних родственников венгров, которые ныне живут в России: эрзя и мокша (843 тысячи человек), удмурты (636 тысяч), марийцы (604 тысячи), коми (свыше 418 тысяч), карелы (93 тыс.), ненцы (41 тысяча), ханты (28 тысяч), манси (11 тысяч). А есть еще вепсы, саамы, Бесермяне, Нганасаны, ижорцы, энцы, водь. Все эти финно-угорские народы, когда попали в российские границы, начали испытывать невероятное давление и ассимиляцию. Таккю мощную, что половина из них уже на грани исчезновения.
Конечно, можно отмахнуться от проблем эрзян или карел, сваливая все на несоспособность этих народов к некоей «полноценной» жизни, если бы не одно «но». Почему-то их «братья» по происхождению и языку - венгры, финны или эстонцы, имеют не только свои государства, но и полное уважение в мире. Никому в голову не придет назвать их в чем «неполноценными» или «неисторическими».
Не повезло только тем финно-уграм, которые оказались в России, а точнее - в самом ее сердцевине. О небывалом размер ассимиляции последних лет красноречиво свидетельствуют цифры: от переписи 1989 года до 2002 года эрзяне и мокша потеряли почти четверть своего количества. За 13 лет - 300-400 тысяч! Это выглядит очень странно и подозрительно, потому что на протяжении ХХ века количество этого народа практически не менялась, колеблясь в пределах 1 миллиона 200 тысяч человек.
Ответ прост: Россия взяла курс на тотальное уничтожение всякой национальной самобытности и создания из различных народов, ее населяющих, «русского человека». Не этим ли объясняется тот вопиющий факт, что на миллионы украинцев , которые там живут, нет ни одной (!) Украинский школы, когда в то же время в Украине работают сотни российских?
Ассимиляция делается, конечно, не открыто, но умело и целенаправленно. Например, в детский сад полностью эрзянского села пришлют русский воспитательницу, которая общается с детьми исключительно на русском. Самые ощутимые потери - в образовательной сфере. Присутствующие на круглом столе в Киеве отмечали, что еще сами ходили в эрзянский школы, где все предметы преподавались на родном языке. Теперь о таком абсолютное большинство эрзян даже не может помечтать - детям предлагают учить родной язык ... факультативно, после уроков! Вот бы где Табачнику поупражняться в защите прав национальных меньшинств на образование на родном языке. Почему государственный язык в России один-единственный- русский, и вступительные экзамены все сдают только на нем, а не родном.
Нармунь гай
Сборник стихов известного эрзянского поэта Дмитрия Таганова на родном языке издали в Киеве (в России возникли проблемы с изданием, так как это не соответствует общему государственному курсу на Воскрешение империи). Чтобы дать представление о эрзянскои языке, процитирую несколько строк из упомянутого сборника «Седейсе Тарка» (Место в сердце: «Ушосонть Валдо. Нармунь рощу. Сась мане чадиковонь лембесь. Кенярксс ваясь седес - вай! Парос кемемась цецякс вельмесь ».
Я намеренно прибег к цитированию, чтобы показать, что эти языки не имеют ничего общего с русским. Как и у венгров, в эрзянском языке нет родов и союзов или предлогов. Это совсем другая культура, совершенно другой мир. До 18 века в эрзян было даже свое самобытное письмо - «тешкс», натуральные иероглифы, которыми теперь разве что значат кресты на могилах. В 1930-ых годах эрзянский интеллигенция внедряла латинский шрифт, им же написана первая Конституция Мордовской АССР. Но уже в 1937-м коммунисты силой перевели их на кириллический. Но и сейчас около сорока писателей творят литературу эрзянском языке, хотя знают: большинство их братьев по перу были убиты в год изменения шрифта - 1937 год. Об этом позаботились органы НКВД - многомиллионная мордва с латиноязычным письмом в каких-то 300 км от Москвы - это нечто очень невероятное даже для экспериментаторов-большевиков.
Нам, которые никогда не видели российских финно-угров, кажется, что это какие отсталые народы. Все они будто на одно лицо: что башкиры, что татары, мордва, что удмурты или коми. А в действительности это далеко не так. Потому что эрзяне никогда не были мусульманами, хотя многие века были западной границей Казанского ханства. До вхождения в Российскую империю (17-18 века) у них была народная, монотеистическая религия. Лишь во времена Григория Сковороды их сделали преимущественно православными - не без помощи выпускников Киево-Могилянской академии. Православными они остаются по сей день. Хотя академик Мокшин настаивает, что за века проникновения Церкви в эрзянский среду выработался определенный симбиоз - «мордовское православия», которое заметит каждый, кто посещает места Серафима Саровского - самая пустынь Саров также находится на территории Мордовии.
Когда я на круглом столе по случаю Дня эрзянского языка рассматривал этих людей, то был поражен. Но вместо воображаемых смуглых лиц юга, видел свитловолосых и светлоглазых гостей с правильным русским языком, которых я бы никогда не отличил от этнического россиянина. А между тем они решительно уверяли: «Мы - не русские. Мы - эрзяне ».
Понятное дело, что российские власти это беспокоит. Однако вопреки всему, национальное сознание растет даже в нелегких условиях современной России. Поэтому сейчас там можно встретить не только русских националистов, но и эрзянских патриотов, которые имеют собственные проекты воссоздания эрзянской Земли в современном Поволжье.
Многое мне прояснил альбом «Мордовский народный костюм», который я посмотрел на круглом столе. Когда на меня стали смотреть с фотографий русые люди в рубашках-косоворотках с штанами заправленными в характерно завязаны лапти, то я был сконфужен. Ведь примерно так в Украине представляют русский национальный костюм. А оказывается, что это одеяние ... эрзя-мордвинов.
А когда мне сказали, что Рязань - это искаженное Эрзянь, а Арзамас действительности Эрзямас - Земля эрзян, то я вообще задумался об этногенезе того, что мы называем русским народом. За сотни лет он перемолол и вобрал в себя десятки различных народов - от Кавказа по Дальний Восток. И сколько в этом «русском» собственно осталось от Руси, центр которой был в Киеве?
1000-летие лжи
Вскоре в России будут отмечать что то вроде тысячелетия «воссоединения» мордвы с русскими. Забавно об этом читать в специально изданных цветных буклетах. Ведь тысячу лет назад не то что России, но и Москвы не было. О каком тысячелетия тогда может идти речь? Вот она, очередная великодержавная русская историческая фальшивка, «промывка мозгов», формирование нужного Кремлю стереотипа. Мол, вы с нами тысячу лет и никуда вам от нас не деться. Что скажешь, когда 1000-летие объявил «главный историк России» - Владимир Путин?
А под 1000-летие в Мордовии еще с десяток национальных школ переведут на русский язык, сократят издание книг на эрзянском или мокшанском - из сотни до десятка, вполголоса будут говорить об этих «чурки» - экстремистах и националистах. Эрзяне почти не присутствуют во власти, не услышать эрзянский и в столице Мордовии - городе Саранске. И тихой сапой искореняются народы, живущие на своей прадедовской земли. Это, кажется, в цивилизованном мире называется этноцидом. Но какое будущее российских финно-угров? Эстонский президент, который посетил их представительное собрание прошлого года в Ханты-Мансийске, посоветовал им без лишней дипломатии: хотите сохраниться, берите пример с эстонцев - добивайтесь независимости.
В Украине живет около десяти тысяч эрзян. Действует несколько их обществ. Кто из украинцев знает, что Василий Чапаев - не русский, а мордвин? Так же, как и известный российский боксер Олег Маскаев или гимнастка Светлана Хоркина. А еще - певицы Лидия Русланова и Надежда Кадышева, историк Василий Ключевский и генерал Максим Пуркаев, летчики Алексей Маресьев и Михаил Девятаев. Патриарх Московский Кирилл, которого так восторженно приветствовали экзальтированные верующие в Киеве, тоже происходит из народа эрзя. Гундяев - типично эрзянская фамилия, и сам Кирилл не отрицает своих финно-угорских корней. Как и его далекий предшественник - Патриарх Никон, который сделал церковную реформу в 17 веке, приблизив московскую церковь к мировому православию.
Поэтому, если вам попадется на жизненном пути человек из России, не торопитесь называть его «русским». Даже если он говорит на чистом русском и похож на белокурого Есенина.
Ибо и сам Есенин однажды легкомысленно написал: «Затерялась Русь в мордве и чуди» ...
* * *
Ни мордвины, ни мордва. Их настоящее имя - эрзя и мокша.
