ще трохи занепадницької поезії...

[murasz]

ЕВДЖЕНІО МОНТАЛЕ

Може одного ранку, прозорого, наче шкло...

Може одного ранку, прозорого, наче шкло,

Я випадком обернуся й уздрію, як сталось чудо:

За мною розверзнеться раптом чорне німе ніщо,

І п’яний страх замлоїть в грудях.

І тут знов упаде завіса: з’являться, мов не зникали,

Звичні буденні омани: дерева, будинки, проспект,

Та

Comments

[stogarov]

"i побачу" - так якось більш по-людському

[murasz]

я теж думав на цим... може, й ваша правда