(Untitled)

[maria_rosil]

Герої романів Джейн Остен, щоразу коли їм ставало забагато почуттів і думок - виходили у парк на прогулянку. І таким чином, з кожним відміреним кроком, вдихаючи чисте повітря і перебуваючи на самоті, у голові прояснювалося, думки переставали метушитися, і хоч у ті часи звісно не було такого зараз поширеного явища як стрес, думаю саме від нього це

Comments

[kryxitka_j]

пункт №1 - я би дуже хотіла щоб ти вчила моїх дітей (якщо у мене такі колись будуть )) ). ти молодець

[maria_rosil]

дякую за підтримку :)
я пробувала питати поради в окремих вчителів - і даремно. бо я забула найголовніше: вчителі - страшенні пліткарі, і мої проблеми з Б класом так роздулись/перекрутились на їхніх батьківських зборах, що тепер я вже не знаю куди діватись. і перед дітьми соромно, бо до них дійшло від батьків зовсім не те, що я казала їхньому класному керівнику... отаке...

ну нічого, на вихідних я переважно відновлююсь, знов налаштовуюсь на позитив і буду пробувати знову до них достукатись, правда цього разу буду просто дуже строгою, раз вони не розуміють доброго ставлення.

а на картинці - Оксфорд, хоча таки схоже на Вірменську вулицю :)

[kryxitka_j]

Оксфорд... От куди треба було вступати :) треба буде покопирсатись у фото, мабуть, там дуже гарно

[sofka_jazz]

я з приводу пункту №2. Була на практиці в школі і там 2 місяці мала лише старші класи, всі і А і Б і В. Я вела історію. Пам'ятаю, коли зайшла в клас, згадала собі слова одного відомого педмислителя, прізвища, на жаль не пам'ятаю: читати клас як книжку. І я намагалася не говорити і не навантажувати їх програмою з перших днів, а дати можливість їм, розказати мені про себе. Це дуже важливо в становлення доброго зв'язку з класом. Вони розказували мені про свої проблеми з вивченням історії, про попереднього вчителя, що їх не розуміє, про те, чому їм не цікаво вчити історію і таке інше. Звичайно їх тягнуло поговорити про все на світі, але я намагалася вести бесіду і спрямовувала її в площину вивчення історії. Самі проблемні хлопці, що було дуже дивно - найбільше включалися в розмову і трохи поспілкувавшись з ними, я зрозуміла що рівень підручників для них складний і вони просто нічого не розуміють. Тоді я провела перші уроки розуміння історії як процесу, навчання як суті і їм почали подобатися наші уроки і навіть я. Часом мене чекали букети

[maria_rosil]

я пробувала їх теж питати, що би вони хотіли бачити на уроках англійської - відповіді ніякої не отримала. проблема в тому, що з попереднім вчителем вони нічого не робили, більшість з них має дуже низенький рівень англійської, тому їх не цікаво і вони вже "забили" що не будь змінити. а оскільки вони 9й клас і мені потрібно якщо не весь урок, то хоча би 3/4 вести англ мовою, для них це просто сигнал, щоб відключитися і займатися своїми справами. і оскільки рівень в окремих дуже слабкий, а в інших - помірний, а програма йде і йде, то нема мови, щоб пояснювати для кожного те, що він не розуміє

[sofka_jazz]

Шкода, що ви пробуєте тримати дистанцію, то є власне метод 30-40 років. Вчитель має вести дітей за собою, а не тягнути за вуха. Щоб вести, треба щоб в них був інтерес, а щоб був інтерес - треба зацікавити. Як 9-ти класники, після провального досвіду вивчення мови можуть сказати що вони хочуть, якщо вони не знають і не розуміють для чого їм англійська. Принесіть їм на урок біографії відомих музикантів, телеакторів англійською, але простенькі, нехай спробують перекласти, грайте в рольові ігри, ніби вони випадково потрапили в англомовну країну і їм треба щось знайти. Розігруйте різні ситуації. Зацікавте. Поставте чітку ціль на один урок, і пообіцяйте гарні оцінки в кінці уроку за виконання кількох завдань (до прикладу

[maria_rosil]

Згідна, буду пробувати, бо що мені ще лишається. а програми треба притримуватися, бо тоді вони мені заявлять, навіщо вони книжки по 350 грн купляли, якщо ми їх не використовуємо? словом, щоби я не пробувала, вони вже налаштовані негативно і я ніц не вдію. в них таке ставлення вже з першого уроку. у нас зараз на такій стадії стосунки, що вони ведуть відкриту і неприховану війну зі мною, підриваючи все, що я намагаюся зробити. дороги назад нема, я пробувала почати все спочатку з другого тижня - не вийшло. діти, складається таке прикре враження, розуміють лише страждання, лиш тоді вони щось роблять. як тільки я починаю ставитись до них "по-дружньому", бути розуміючим вчителем - вони вилазать на голову і ніякої науки.
але я буду пробувати, і рольові ігри і все інше. потім скажу, чи щось спрацювало.

[sofka_jazz]

вилазять на голову, бо не мають досвіду нормальних стосунків вчителя з учнями. Треба просто скерувати їхнє "вилаження" на свою користь непомітно для них. Діти в такому віці хочуть посиленої уваги до своєї персони, і завойовують її в будь-який спосіб. Чи то негативний, чи то позитивний. Ваше завдання - навчити їх вести здорову дискусію-урок, де і їхні інтереси враховані і програма виконана. Це називається - вершина педагогічного мистецтва. Вона з першого уроку не приходить. Головне - намагання йти і впевненість в обраному шляху. Успіхів!

[olya_verbytska]

думаю, це все питання досвіду) це звичайна ситуація, учні люблять випробовувати молодого вчителя на міцність) відчула на своєму досвіді - мала справу з студентами.
насамперед треба мотивувати учнів. Важливо вміти спілкуватися з ними з почуттям гумору. Для того, щоб зрозуміти їх - варто вияснити цінності, чим вони живуть, знайти і зацікавити лідерів навчальної групи і показати, чому англійська - це насправді круто і без неї в сучасному житті складно стати успішним. Багато візуальної інформації, посилання на сучасне життя, методики змагання між підгрупами та ін. ігрові методики.

[maria_rosil]

дякую, буду старатися :) дуже надіюся, що якийсь підхід та й спрацює.

[hudozhnytsya]

твій опис вечірньої осені - такий затишний-затишний.
а стосовно викладання - ти справді молодець! а дисципліна... з хуліганів виростають прекрасні люди. а своєю добротою ти таки їх здолаєш, я в це вірю!
приємного!!! робочого тижня :-)

[maria_rosil]

дуже дякую!! тобі теж гарного тижня :)