(Untitled)

[litavycia]

А насправді життя триває.
Час, напевно, найвищий суддя.. Він забирає з собою купу усього зайвого й не дуже.. В тенетах минулого заплутались й залишились веселі й не дуже дні Вертепу; перше знайомство й кохання з першого погляду зі славним містом Івано-Франківськом; мобільний (втім, то була скоріш плата за чудовий подарунок моєї персональної

Comments

[inaya_ua]

Ого!!!
хай все буде добре з твоїм здоров'ячком!!!

[litavycia]

Дяка :)
насправді все не настільки погано, просто настрій після того випадку був кепський. А життя дійсно триває, що не може не тішити :)

[atevs_s]

Ого.ти в лікарню ходила, сподіваюсь?

[litavycia]

звісно, навіть у дві: студполіклініку й районну. в першій обробили рану, зробили якесь заплановане щеплення й послали в другу. Перед тим усі залякали що тре робити 40 уколів в живіт інакше захворювання смертельне. А дохтор рабінобіолог чи як його повідомив що по Києву немає епідемію сказу і що уколів поки не тре, головне постежити за покусавшими 10 днів. Ходила сьогодні до них знайомитись. Такі гарні песики. :)

дяка за турботу :)

[nastuska_nehaj]

Блін, я шось завіялась зовсім і забула тебе перепитати про мобільний. Невже загубився???

[litavycia]

ага... залишилась лише одна гіпотеза - підозра на тих хто сидів ззаду...
а ще наступного дня загубилиь окуляри... а сьогодні була вбита остання надія на те, що знайдеться загублений під час розвертепування вістл- зелена сопілка на шість дірочок.... :'(
сподіваюсь, якщо доля відібрала навіть настільки близьку душі річ... то щось дасть натомість... сподіваюсь таке ж близьке серцю....

[nastuska_nehaj]

Так і має відбутися. Це закон компенсаторики :)
Блін, з біса прикро що це трапилось в той день коли я тебе вітала...