знаєте, бувають такі навіженобагатоднівні дні?.. та певно що знаєте, думаю кожен з нас принаймні по одному такому дню "кілька в одному" мусив проживати...
Так от. Головний з сьогоднішніх - я знову, вдруге за цей рік бачила богів. Своїх Богів. І знову це дивне відчуття... коли стоїш/сидиш, дивишся на них, насолоджуєшся просто тим що ти тут нині і ( Read more... )

А насправді життя триває.
Час, напевно, найвищий суддя.. Він забирає з собою купу усього зайвого й не дуже.. В тенетах минулого заплутались й залишились веселі й не дуже дні Вертепу; перше знайомство й кохання з першого погляду зі славним містом Івано-Франківськом; мобільний (втім, то була скоріш плата за чудовий подарунок моєї персональної ( Read more... )

Дивно знаходитись в іншому місті, в іншій країні, але зовсім того не відчувати. Не зважаючи на те, що у тієї країни інша мова, інша культура, інша ментальність... Але коли привозиш з собою шматочок твого основного київського життя... свій дух, свій настрій, свою культуру, свою мову, своїх друзів, невеличку спільноту що не здатна і не хоче втратити ( Read more... )