Боги.
знаєте, бувають такі навіженобагатоднівні дні?.. та певно що знаєте, думаю кожен з нас принаймні по одному такому дню "кілька в одному" мусив проживати...
Так от. Головний з сьогоднішніх - я знову, вдруге за цей рік бачила богів. Своїх Богів. І знову це дивне відчуття... коли стоїш/сидиш, дивишся на них, насолоджуєшся просто тим що ти тут нині і вони тут нині і то один з неюагатьох абсолютно правильних виборів в твоєму житті, бо якби не ці люди свого часу, тебе б отут, в цьому залі, в цьому місті, з цим досвідом і з цією тобою якою ти є нині, просто не було.
Бо в ті скрутні часи коли до нашого південного містечка з усього спектру українського, що розквітало ближче до центру й заходу, ледь-ледь інколи пробивались промені хіба якоїсь махрової попси або Океанів (одна з причин чому я їх так не любила), Літеня росло на чому? На Плачі та Терції. Але не Чубай бог мій, а саме ті, хто крім любові до українського привив це шалене захоплення різнобарв`ям багатоголосся. Ті, що показали що так можна, і так надзвичайно добре, тож так навіть треба як маєш хист чи бажання спробувати розмалювати життя музики більш насиченими кольорами) Я ж навіть тоді збираючи з сестричкою черешні на городі вже намагалась витягувать другі партії десь там знизу (що для мене було досить таки незвичним явищем бо я ж мале сопранятко в хорі була, а що там ті верхні знаходити, з низом же завше важче було достроювать).
Але сьогодні... я вдруге за рік бачила Богів, і мав рацію Гудімов чи хто там... Вітати треба їх з тим, що 20 років вони ЖИВУТЬ на сцені... Живуть одним спільним організмом, і злагодженості й зіграності їх можуть позаздрити інші гурти. Всі інші гурти. Тепер от цікаво коли в них альбомом вийдуть усі ті чудові новинки які вони сьогодні виспівали (а їх там десь 7-8 було)
з.ю. а на франко фесті для богів зробила величезний виняток з правила "не беру автографи в музикантів - для себе" (якщо колись й брала то винятково для того щоб когось потім потішити цим як подарунком). а тут на хвилі емоцій після їх виступу знайшла в торбі аркуш з текстом Трамваю і виловила усіх-усіх) тепер буде що онукам передавати у спадок, як тоді жартувала. а після сьогодні вже з`явилось бажання взяти той аркуш та в рамочку, та й на стінку. бо ж Боги...) (може ще й надихне втілити мрію 10го класу підібрати Талісман))
Так от. Головний з сьогоднішніх - я знову, вдруге за цей рік бачила богів. Своїх Богів. І знову це дивне відчуття... коли стоїш/сидиш, дивишся на них, насолоджуєшся просто тим що ти тут нині і вони тут нині і то один з неюагатьох абсолютно правильних виборів в твоєму житті, бо якби не ці люди свого часу, тебе б отут, в цьому залі, в цьому місті, з цим досвідом і з цією тобою якою ти є нині, просто не було.
Бо в ті скрутні часи коли до нашого південного містечка з усього спектру українського, що розквітало ближче до центру й заходу, ледь-ледь інколи пробивались промені хіба якоїсь махрової попси або Океанів (одна з причин чому я їх так не любила), Літеня росло на чому? На Плачі та Терції. Але не Чубай бог мій, а саме ті, хто крім любові до українського привив це шалене захоплення різнобарв`ям багатоголосся. Ті, що показали що так можна, і так надзвичайно добре, тож так навіть треба як маєш хист чи бажання спробувати розмалювати життя музики більш насиченими кольорами) Я ж навіть тоді збираючи з сестричкою черешні на городі вже намагалась витягувать другі партії десь там знизу (що для мене було досить таки незвичним явищем бо я ж мале сопранятко в хорі була, а що там ті верхні знаходити, з низом же завше важче було достроювать).
Але сьогодні... я вдруге за рік бачила Богів, і мав рацію Гудімов чи хто там... Вітати треба їх з тим, що 20 років вони ЖИВУТЬ на сцені... Живуть одним спільним організмом, і злагодженості й зіграності їх можуть позаздрити інші гурти. Всі інші гурти. Тепер от цікаво коли в них альбомом вийдуть усі ті чудові новинки які вони сьогодні виспівали (а їх там десь 7-8 було)
з.ю. а на франко фесті для богів зробила величезний виняток з правила "не беру автографи в музикантів - для себе" (якщо колись й брала то винятково для того щоб когось потім потішити цим як подарунком). а тут на хвилі емоцій після їх виступу знайшла в торбі аркуш з текстом Трамваю і виловила усіх-усіх) тепер буде що онукам передавати у спадок, як тоді жартувала. а після сьогодні вже з`явилось бажання взяти той аркуш та в рамочку, та й на стінку. бо ж Боги...) (може ще й надихне втілити мрію 10го класу підібрати Талісман))