ще раз про...)
Шаааалено перепрошую. Але завжди приємніше ділитись позитивом аніж сумними думками)
Втретє за цей рік бачила своїх Богів, і цього разу боги помітили мене.) Прямо зі сцени. То було вражаюче мило.
На могилянському концерті було якось.. душевніше й щиріше ніж на франкофесті та в палаці україна... душевніше з публікою, може... Капраль прозрівав від того як наша громада може вдало повторювать (хоча прикро що часто фрази які зі сцени пропонують співати залу надто високі або занизькі аби їх кричати (ну чи голосно співати, хоча від того менший ефект), але сьогодні якось на диво добре впорались з таким кричащим співанням...)
Вразили бурхливі оплески після кожної пісні. Настільки бурхливі, ніби власне після виступу. Звісно це періодично заважало доспівати якісь рітенутнуті місця, але! Взагалі склалось таке враження що публіка боялась що "це все.", що будь-яка пісня може виявитись останньою, тому й робили все можливе аби наростаючими оплесками втримати співаків на сцені. тому з кожним разом овацій було все більше й більше, а коли можливості рук були вичерпані в хід пішли ноги - давненько не бачила аби підсилювали ефект оплесків тупотінням) думаю тут навіть сама зала дивувалась :)
Певно такий неймовірно теплий прийом - найкраще що могла подарувати Могилянка на ювілей гурту :)
з.ю. шкода, що не встигла тоді сказати головного - лише казали мені а потім бігли до викладацького столу. та оскільки це головне був сенс казати лише зараз, в цьому місці в цей час й за таких обставин, навряд в найближчі п`ять років я ще колись наважусь.. що ж, сподіваюсь раз на п`ять років кликати терцію в могилянку стане доброю традицією - і тоді наступного разу в мене вже вийде :)
з.з.ю. збулась давня мрія - підібрала Етюди. і навіть одразу вийшло повноцінно їх співати під фно, що для мене рідкість. уііі! :)
Втретє за цей рік бачила своїх Богів, і цього разу боги помітили мене.) Прямо зі сцени. То було вражаюче мило.
На могилянському концерті було якось.. душевніше й щиріше ніж на франкофесті та в палаці україна... душевніше з публікою, може... Капраль прозрівав від того як наша громада може вдало повторювать (хоча прикро що часто фрази які зі сцени пропонують співати залу надто високі або занизькі аби їх кричати (ну чи голосно співати, хоча від того менший ефект), але сьогодні якось на диво добре впорались з таким кричащим співанням...)
Вразили бурхливі оплески після кожної пісні. Настільки бурхливі, ніби власне після виступу. Звісно це періодично заважало доспівати якісь рітенутнуті місця, але! Взагалі склалось таке враження що публіка боялась що "це все.", що будь-яка пісня може виявитись останньою, тому й робили все можливе аби наростаючими оплесками втримати співаків на сцені. тому з кожним разом овацій було все більше й більше, а коли можливості рук були вичерпані в хід пішли ноги - давненько не бачила аби підсилювали ефект оплесків тупотінням) думаю тут навіть сама зала дивувалась :)
Певно такий неймовірно теплий прийом - найкраще що могла подарувати Могилянка на ювілей гурту :)
з.ю. шкода, що не встигла тоді сказати головного - лише казали мені а потім бігли до викладацького столу. та оскільки це головне був сенс казати лише зараз, в цьому місці в цей час й за таких обставин, навряд в найближчі п`ять років я ще колись наважусь.. що ж, сподіваюсь раз на п`ять років кликати терцію в могилянку стане доброю традицією - і тоді наступного разу в мене вже вийде :)
з.з.ю. збулась давня мрія - підібрала Етюди. і навіть одразу вийшло повноцінно їх співати під фно, що для мене рідкість. уііі! :)