Вихідні в Лондоні. День третій, музейний
...Мікеланджело, діаманти, рідкісні кристали, динозаври, модуль космічного корабля, дизайнерські меблі - де все це можна побачити за один день? Тільки в Лондоні!...
Продовжую розповідати про наші вихідні в січні.
Я вже писала, в якому захваті була від лондонських музеїв. Сьогодні спробую зробити коротенький огляд ще 3 (!) музеїв та одного майже-музея.
Британці - великі майстри музейної справи. Вважаються найкращими. Всі відвідані музеї надзвичайно цікаві, і всі вони мають колосально широкі експозиції, для перегляду яких, між іншим, не завадить бути в гарній фізичній формі :-)
Перевантажувати себе не дуже хотілось, бо список був чималий, тож метою стало не повне детальне обстеження, а скоріше розвідка для з'ясування своєї зацікавленості в наступних відвідинах.
Люстра у вестибюлі музею Вікторії та Альберта
На що схожа ця чепурненька люстра? Мені здається, на пучок дитячих кульок, що летять у небо. І така вона вся легесенька-легесенька, а між тим цей витвір американського скульптора Дейла Чихулі важить 4 тони, і для неї спеціально укріплювали стелю музею...
Музей Вікторії та Альберта (V&A Museum) схожий на свою люстру. Він складається з безлічі речей тендітних та крихких, іноді, правда, чималеньких, а в комплексі - ця справжнє громаддя! А й справді, яким повинен бути музей, якщо його мета показати всі досягнення людства за 5000 років в декоративно-прикладному мистецтві Європи, Азії, Північної Америки та Африки?! Ну звичайно ж, велетенським. Таким він і є: 51 000 квадратних метрів (так пише вікіпедія), 145 галерей, 4.5 міліонів об'єктів! Цікаво, за скільки днів все це можна обійти?
Невеличка частина неосяжної, але елегантної будівлі музею
та чудовий сучасний внутрішній сад з овальним басейном та фонтанами
Музей заснований в 1852 році, через рік після першої всесвітньої виставки в Лондоні. Сам музей названо на честь королеви Вікторії, тодішньої королеви Великої Британії, та принца Альберта, її чоловіка, який власне дуже багато зробив для заснування та проведення всесвітньої виставки.
Уявіть собі, тисячі предметів декоративного мистецтва та дизайну було звезено майже з усього світу, і всі вони після виставки залишаються в Британії, бо ніхто не повертає експонатів виставки країнам-учасницям. Ось вам і готова колекція, яку тепер можна тільки поповнювати! Що британці й робили успішно наступні 150 з лишнім років...
Сьогодні музей володіє багатющими колекціями кераміки, скла, текстилю, костюмів, вироби з металів, срібла, художнього лиття, коштовностей, меблів, вітражів, середньовічних предметів, скульптури, живопису, малюнку, графіки, фотографій, книжок, архітектурних фрагментів, гіпсових копій, моделей будевіль... Чого тут тільки немає!
Звичайно ж, ми оглянули тільки невелику частину музею. І розпочали з колекції скульптури.
Вона включає найпрекрасніші роботи італійських, французьких та англійських майстрів 17-19 ст.:
Є досить багата колекція робіт мого улюбленого Огюста Родена:
Але не зали оригінальної скульптури вражають найсильніше, а зали скульптурних та архітектурних гіпсових копій. Як не дивно, але це дійсно щось неперевершене! По-перше, це просто навчальний посібник для вивчення історії скульптури та архітектури, по-друге, тут є все най-най-найвидатніше, і по-третє, всі копії виконані в повний розмір з надзвичайно детальною точністю.
Найбільше копій скульптурних робіт, звичайно ж, найвидатнішого з видатніших - Мікеланджело Буанаротті.
Давид і ..., коротше, два Давида :-)))
Вже готуючи цей звіт, дізналась цікаву історію, пов'язану саме з цієї копією Давида (скульптура має найбільше в світі копій). Виявляється там, із заднього боку постаменту, прикріплений гіпсовий фіговий листок, величиною з півметра. Яка шкода, що я сама його не помітила!... А навіщо він там, не здогадуєтесь? :-) Неймовірно, але так! - для того самого місця :-)
Історія була така: в 1857 році великий герцог Тоскани особисто дарує копію відомої статуї королеві Вікторії для одного з її палаців. Але, як тільки королева побачила ту статую, то веліла негайно відправити її ... до музею. Невже голизна юнака так її вразила? Ага, саме так! хі-хі :-))) Між нами, дівчинками, у королеви було 9 (!) дітей, і що вже такого неабиякого вона там побачила, гадки не маю :-))) А в музеї не придумали нічого кращого, як виготовити фіговий листочок і тримати його коло статуї, щоб під час візитів королеви сором'язливо прикривати Давидові те місце, яке так збентежило королеву :-)) Ще й особливі якісь гачки потаємні для цього придумали :-))
Можу побожитися, що розповідаю чисту правду! :-) Така вона, справжня сила мистецтва!!! :-)))
Подивимось, одначе, і на інші роботи Мікеланджело. На фото внизу (зліва направо): "Джуліано Медічі", "Раб, що повстав", "Лоренцо Медічі", "Раб, що вмирає", "Мойсей".
Бачте, копії зараз хворіють, і їх так прикольно в музеї лікують :-)
Зал архітектурних копій частин найвизнатніших споруд просто захоплює -
можна не їздити світом, а приходити сюди і все найцікавіше побачити відразу в одному місті:
Внизу тільки два приклади:
ліворуч - точна копія (бронза з позолотою) в повний розмір дверей баптистерію Св.Джовані у Флоренції, відомих як "Врата Раю" (автор - італієць епохи Відродження Л.Гіберті);
праворуч - точна копія "Колони Траяна", що прикрашає форум Траяна в Римі (невідомий автор 1-2 ст. нашої ери). Колона повністю не влізла в зал, так вони її розрізали навпіл :-)) Ну, як вам таке? :-)
Пішли далі: галереї декоративних виробів з золота та срібла, портретної мініатюри, чудових маленьких скриньок, інструктацій, срібного та скляного посуду (звісно, що далі мова буде йти тільки про оригінали):
Прекрасна фруктовниця
Гуляю я цими чудовими залами, гуляю, чоловік мій вже далеко, ну ясно, предмети декоративного мистецтва - це насолода виключно для жіночих очей, і раптом бачу:
Kiev monastery gates
Нажаль, там не вказане точне місце, коли і в якій церкві стояла ця вівтарна брама. Але, це не важливо, тут інше: я так розхвилювалась... ну, аякже, побачити щось таке звичне для тебе, але неймовірно прекрасне в порівнянні з іншими експонатами ТАКОГО музею! і воно твоє, рідне, з Батьківщини, стоїть тут, всі підходять, цікавляться, милуються... я була дуже щаслива в той момент! :-) і побігла наздоганяти чоловіка, щоб поділитися, бо мене просто розпирало від щастя! :-)
А тепер, дівчата, тримайтесь по-справжньому! Бо нам прийдеться пройти галерею коштовностей! Це, взагалі, щось! повірте... З маніакальною методичністю та хрестоматійною послідовністю вам тут розповідають ВСЕ про коштовні ювелірні прикраси.
Це двоповерхова галерея. На стінах у вітринах з чорним фоном - історія розвитку коштовностей на протязі 2 тисяч років, послідовно, останні 4 століття - дуже детально. Посередині залу в прозорих вітринах - найцікавіші роботи ювелірного мистецтва. На столах з лампами - каталоги для кропіткої роботи спеціалістів та зацікавлених. З усіх боків - блиск діамантів, сяючі каміння, прекрасна ювелірна робота, м-м-м-м...знайдеться хто байдужий? та ніколи! навіть, чоловіки вмирали від задоволення, я впевнена! :-)
Нажаль, знімати там було суворо заборонено, трохи кадрів є, звичайно, але такі собі...вибачайте, бо підходили декілька разів, просили вимкнути камеру, але ж хіба можна було втриматись? хоч на фотокадрах, а щось та й вкрасти :-)))
На спіралі внизу - обручки зі зразками коштовних та напівкоштовних камінів з різними окрасами та вагою. Стрілочками (там ще номер на них є) позначений початок нової групи каменів, всередині спіралі - найкоштовніші, звичайно ж, діаманти, потім йдуть рубіни та сапфіри, хрізоберіли, беріли, перідоти, турмаліни, топази, гранати, циркони, там ще є опали, кварци, малахіти, ..., і закінчується спіраль перлинами.
Два цікавих спостереження щодо історії розвитку коштовностей:
По-перше, всім прихильницям Анжеліки приношу розчарування - не було таких коштовностей в 17 столітті, тоді (див. ліворуч) все було набагато скромніше, а ті, які одягають нашій славній героїні в кіно - це вже 19 століття (праворуч):
Фото з музейного сайту
І по-друге, так організована галерея, що вітрина з стародавніми прикрасами висить на стіні якраз навпроти вітрини з сучасними прикрасами. Так я скажу, що сучасні мало чим відрізняються від своїх прапрапрадавніх зразків :-)
На закуску - корона прекрасної ювелірної роботи
На цьому я завершую розповідь про дивний музей Вікторії та Альберта. Особисто я буду відвідувати його стільки разів, скільки буду приїжджати в Лондон. Він того вартий!
Наступний музей - це Національний Музей Історії Природи (Natural History Museum), а по-нашому, природознавчий музей, тільки от масштаби не ті :-) Він розташований поряд, і ноги самі ведуть вас туди, бо голова вже знає - лондонський музей природи не може бути не цікавим.
Ну що сказати, цей музей теж величезний та неосяжний, його фішка - це динозаври, і скелет одного з них міститься прямо в холі. Скелет такий зворовецький, що не влазе в жодну фотку, на фото внизу видно тільки хвіст :-)
Центральний хол, точніше, його половина.
Як розміри музею? Нічого так, ага :-)
Щоб не гаяти час, я відразу пішла туди, де мені було цікаво найбільше - у відділ мінералів. Ця галерея (фото внизу), якій кінця краю не видно, розповідає ВСЕ про мінерали та кристали, їх походження, види, форми, обробку та вироби з них!
Я провела там майже годину й пройшла, ну може, 3-4 секції, і мене звідти треба було виривати з корінням! :-)
Я такого в своєму житті ще не бачила, хоч колекцію мінералів Київського природничого музею знаю. Спочатку, набагато раніше, я думала, що найбільше природа проявляє свою буйну фантазію на землі серед квітів, потім моя думка змінилась, коли, завдяки фото та видео, перед нами відкрилось все різномаїття підводного світу, а от тепер я думаю, що підземний світ нічим не поступається іншим світам в буйстві форм та кольорів!... я бігала там, як ненормальна, від вітрини до вітрини, і все клацала й клацала затвором... уф! ну і дива! ну і краса!
Цей колажик не в змозі, звичайно ж, передати навіть десяту частину баченого,
але... хай буде, на згадку про красу підземного світу
А в кінці цієї галереї, виявляється, ще є кімната зі справжніми скарбами - рідкісними діамантами, золотими самородками та уламками справжнього метеорита! ... ну туди я вже потраплю іншим разом! це точно!
Наступний музей ... так-так, був ще й третій :-) - ці хитрі лондонці навмисно розташували поряд три прекрасні музеї так, що як ти вже потрапив у перший, то незчувся, як знайшов себе у третьому :-) Третій музей, до речі, мені дуже рекомендували, - це Музей Науки (Science Museum).
Дуже цікавий музей, так всього багато - очі розбігаються... Ні, сюди треба ходити окремо і свідомо. Втома і перевантаження враженнями дались в знаки, тож ми просто пробіглися залами:
Відділ космосу (я вже нічому не дивуюсь у цих англійців) просто демонструє дві СПРАВЖНІ ракети, що висять під стелею, репліку спускового апарату, що довіз астронавтів Армстронга та Олдріна до Місяця, справжній (!) командний модуль космічного корабля "Аpollo 10" (фото внизу), що виконував передостанній політ на Місяць для підготовки висадки астронавтів в наступному польоті, багато чого ще. Я не дуже знаюся на космічній техниці, але думаю, що для тих, хто цікавиться, - тут справжній рай для досліджень!
Які б ми не були втомлені, але не змогли не зазирнути в математичний та комп'ютерний відділи :-)
Математичний відділ демонструє різні математичні інструменти та моделі, починаючи від 17 ст. до сьогодні: механічні калькуляри, логарифмічні лінійки, інструменти для креслення, багатогранники.
Кості Непера, шотландського математика (John Napier, 1550-1617), - прообраз логаріфмічної лінійки.
Зразки з 17 та 18 століть:
А компьютерний відділ, як і очікувалось, демонструє історію розвитку обчислювальних машин від перших примітивних калькуляторів та арифмометрів через найстаріший працюючий компьютер Ferranti Pegasus (1956 р.) та перший мінікомпьютер PDP-8 (1965 р.) до Діференціальної та Аналітичної Машин англійського математика Джона Беббіджа (Charles Babbage, 1791-1871), які вважаються прообразами сучасної ЕОМ. Перші програми для Аналітичної Машини писала Ада Лавлейс, дочка Джорджа Байрона, і вона була першим програмістом в світі, а на її честь названо мову програмування АДА.
Перші в світі перфокарти (1882 р.) з програмою для Аналітичної Машини Беббіджа
Ще багато цікавого ми побачили в музеї: 3D-кінотеатри з пропозиціями полетіти на Місяць або переглянути 4-вимірне кіно, безліч інтерактивних розваг для малечі та дорослих (я, наприклад, спробувала бути енергетиком майбутнього на спеціальному тренажері :-)), але, коли чоловік запрононував завітати ще й до відділу телекомунікацій, то останні сили вже залишили мене - таке буває з людиною після 3 музеїв в один день! :-)))
На цьому наша музейна програма, можна було б сказати, що й закінчилась, якби не плани завітати в ще одне видатне лондонське місце, яке я назвала майже-музей, - це найбільший універмаг Великої Британії славнозвісний Harrods:
Ми багато чули про нього, навіть дивились фільм, знали, що ціни там позахмарні, що cкуповуються там люди багаті та впливові, а нам просто радили туди завітати та подивитись на взірець торгівлі та асортимент, який він пропонує, - кажуть, що в Harrods можна купити все і, навіть, слона :-) Це правда, і ми в цьому переконались на 100 відсотків!
Після коротенького відпочинку та перекусу пішли ми туди, чесно кажучи, зовсім не для оглядин екзотичного краму, бо від стількох вражень вже отримали стан "повного емоційного виснаження", коли ноги ще ходять, голова працює, а емоційна реакція на те, що ти бачиш, відсутня повністю...
Пішли ми туди, щоб перевірити одну штуку: чи дійсно ми зможемо тут знайти те, чого не знайшли за два попередні дні в десятці лондонських магазинів - останню модель медіа-плеєру фірми Sony. Дивно було те, що навіть у фірмових магазинах про неї ніхто нічого не чув, хоч в Києва вона вже пару місяців, як була у продажі! В якомусь з магазинів на питання: "Не підкажете, де ж в Лондоні це можна купити?", відповідь була: "Хіба що в Харродз".
Ну, думаємо, навіть якщо тут дійсно є ця штука, то ціна, мабуть, буде така, що вигідніше купувати в Києві: хіба прості українські програмісти можуть щось купити в лондонському універмазі для міліонерів? А вийшло все зовсім не так, як ми думали, - і плеєр був (звісно ж був, це ж Харродз!), і ціна ні на фунт не відрізнялась від ціни англійських інтернет-магазинів, і обслуговування було таке, наче ми арабські шейхи, - навіть дзвонили в фірму SONY, щоб уточнити, чи підтримує плеєр формат, потрібний моєму чоловікові.
І була це нам добра наука...Ми ще раз переконались у великій істини, - виявляється, ніхто, крім нас самих, не виставляє ніяких рамок чи кордонів у нашому житті. Ми всі вільні, за високим рахунком, і все, що нас обмежує чи принижує, ми самі собі й придумуємо на свою голову! от так-то!
Оновлений внутрішній стан та піднята до небес самооцінка повернули на своє місце гарний настрій та позитивні емоції :-) І пішли ми оглядати цей дивний універмаг. А поряд з електронним відділом був відділ меблів, і не просто меблів, а дизайнерських меблів, а кожному популярному сучасномуго дизайнеру виділили окрему залу! оце дійсно музей, я вам скажу: що експонати, що ціни! але воно того коштує! бо краса :-)
Дизайнерські меблі в універмазі Харродз:
А такий вигляд мають швейцари славного універмагу (фото фнизу). За хвилину до цього він допомагав якійсь леді завантажити коробки та пакети з покупками в "Ролс-ройс" :-) - я ж казала, що цей магазин для міліонерів, але ми пам'ятаємо, що іноді, все-таки, для простих програмістів теж:-)
На пропозицію сфотографуватись, відповів з чисто англійським юмором: "Це буде коштувати вам недорого", а коли мій чоловік, як завжди роблячи знімки в різних режимах, попросив: "Хвилинку! Ще раз!", швейцар миттєто відреагував: "А тепер це вже буде набагато дорожче" :-)
Щасливі та горді, з дісконтною карткою постійних покупців славетного універмагу, пішли ми гуляти далі одним з найпрестижніших районів Лондона - South Kensington.
Крім музеїв, дорогих магазинів, шикарних готелів та ресторанів, цей район славний ще тим, що примикає він до Гайд-парку. Крокуючи дорогою вздовж парку і милуючись на розкішні віли, що там стоять, підійшли ми до двох визначних місць Лондона - концертному залу Альберт-Хол та меморіалу принцу Альберту.
Королева Вікторія (1819-1901) правила Великою Британією найдовше в історії, аж 63 роки, з них тільки 23 роки вона була заміжньої за принцем Альбертом, а 40 років залишилася вдовою. У них був дуже щасливий брак, вони народили 9 дітей, і після смерті від тифу коханого чоловіка королева не скидала траур до кінця своїх днів. Вона поставила йому багато величних пам'ятників, але ось цей меморіал - просто вражаючий!
Меморіал принцу Альберту (1875 р.)
Прямо навпроти нього міститься Лондонський королівський Альберт-Хол - найпрестижніший концертний зал Великої Британії. Це теж шана коханому чоловіку, відкритий на його честь королевою в 1871 році. Тут виступають видатні виконавці, проходять визначні концерти та опери, в свій час тут виступали The Beatles, Led Zeppelin та The Who.
Завершити розповідь про цей насичений такими різними враженнями день я хочу не красивою вечірньою панорамою Альберт-Холу, яка у нас звісно ж є, а ось цієї фоткою, що точніше передає наш тодішній настрій та самовідчуття - легкого, яскравого та вільного польоту! :-)
Вечірній Альберт-Хол
Бажаю всім ніколи не обмежувати себе ні в чому, не принижувати себе ні перед ким, бути завжди вільними та прекрасними в своїх думках! :-)
Початок розповіді про вихідні в Лондоні: день перший, день другий
Продовження: день четвертий ч.1, день четвертий ч.2 і підсумок з порадами
Продовжую розповідати про наші вихідні в січні.
Я вже писала, в якому захваті була від лондонських музеїв. Сьогодні спробую зробити коротенький огляд ще 3 (!) музеїв та одного майже-музея.
Британці - великі майстри музейної справи. Вважаються найкращими. Всі відвідані музеї надзвичайно цікаві, і всі вони мають колосально широкі експозиції, для перегляду яких, між іншим, не завадить бути в гарній фізичній формі :-)
Перевантажувати себе не дуже хотілось, бо список був чималий, тож метою стало не повне детальне обстеження, а скоріше розвідка для з'ясування своєї зацікавленості в наступних відвідинах.
Люстра у вестибюлі музею Вікторії та Альберта
На що схожа ця чепурненька люстра? Мені здається, на пучок дитячих кульок, що летять у небо. І така вона вся легесенька-легесенька, а між тим цей витвір американського скульптора Дейла Чихулі важить 4 тони, і для неї спеціально укріплювали стелю музею...
Музей Вікторії та Альберта (V&A Museum) схожий на свою люстру. Він складається з безлічі речей тендітних та крихких, іноді, правда, чималеньких, а в комплексі - ця справжнє громаддя! А й справді, яким повинен бути музей, якщо його мета показати всі досягнення людства за 5000 років в декоративно-прикладному мистецтві Європи, Азії, Північної Америки та Африки?! Ну звичайно ж, велетенським. Таким він і є: 51 000 квадратних метрів (так пише вікіпедія), 145 галерей, 4.5 міліонів об'єктів! Цікаво, за скільки днів все це можна обійти?
Невеличка частина неосяжної, але елегантної будівлі музею
та чудовий сучасний внутрішній сад з овальним басейном та фонтанами
Музей заснований в 1852 році, через рік після першої всесвітньої виставки в Лондоні. Сам музей названо на честь королеви Вікторії, тодішньої королеви Великої Британії, та принца Альберта, її чоловіка, який власне дуже багато зробив для заснування та проведення всесвітньої виставки.
Уявіть собі, тисячі предметів декоративного мистецтва та дизайну було звезено майже з усього світу, і всі вони після виставки залишаються в Британії, бо ніхто не повертає експонатів виставки країнам-учасницям. Ось вам і готова колекція, яку тепер можна тільки поповнювати! Що британці й робили успішно наступні 150 з лишнім років...
Сьогодні музей володіє багатющими колекціями кераміки, скла, текстилю, костюмів, вироби з металів, срібла, художнього лиття, коштовностей, меблів, вітражів, середньовічних предметів, скульптури, живопису, малюнку, графіки, фотографій, книжок, архітектурних фрагментів, гіпсових копій, моделей будевіль... Чого тут тільки немає!
Звичайно ж, ми оглянули тільки невелику частину музею. І розпочали з колекції скульптури.
Вона включає найпрекрасніші роботи італійських, французьких та англійських майстрів 17-19 ст.:
Є досить багата колекція робіт мого улюбленого Огюста Родена:
Але не зали оригінальної скульптури вражають найсильніше, а зали скульптурних та архітектурних гіпсових копій. Як не дивно, але це дійсно щось неперевершене! По-перше, це просто навчальний посібник для вивчення історії скульптури та архітектури, по-друге, тут є все най-най-найвидатніше, і по-третє, всі копії виконані в повний розмір з надзвичайно детальною точністю.
Найбільше копій скульптурних робіт, звичайно ж, найвидатнішого з видатніших - Мікеланджело Буанаротті.
Давид і ..., коротше, два Давида :-)))
Вже готуючи цей звіт, дізналась цікаву історію, пов'язану саме з цієї копією Давида (скульптура має найбільше в світі копій). Виявляється там, із заднього боку постаменту, прикріплений гіпсовий фіговий листок, величиною з півметра. Яка шкода, що я сама його не помітила!... А навіщо він там, не здогадуєтесь? :-) Неймовірно, але так! - для того самого місця :-)
Історія була така: в 1857 році великий герцог Тоскани особисто дарує копію відомої статуї королеві Вікторії для одного з її палаців. Але, як тільки королева побачила ту статую, то веліла негайно відправити її ... до музею. Невже голизна юнака так її вразила? Ага, саме так! хі-хі :-))) Між нами, дівчинками, у королеви було 9 (!) дітей, і що вже такого неабиякого вона там побачила, гадки не маю :-))) А в музеї не придумали нічого кращого, як виготовити фіговий листочок і тримати його коло статуї, щоб під час візитів королеви сором'язливо прикривати Давидові те місце, яке так збентежило королеву :-)) Ще й особливі якісь гачки потаємні для цього придумали :-))
Можу побожитися, що розповідаю чисту правду! :-) Така вона, справжня сила мистецтва!!! :-)))
Подивимось, одначе, і на інші роботи Мікеланджело. На фото внизу (зліва направо): "Джуліано Медічі", "Раб, що повстав", "Лоренцо Медічі", "Раб, що вмирає", "Мойсей".
Бачте, копії зараз хворіють, і їх так прикольно в музеї лікують :-)
Зал архітектурних копій частин найвизнатніших споруд просто захоплює -
можна не їздити світом, а приходити сюди і все найцікавіше побачити відразу в одному місті:
Внизу тільки два приклади:
ліворуч - точна копія (бронза з позолотою) в повний розмір дверей баптистерію Св.Джовані у Флоренції, відомих як "Врата Раю" (автор - італієць епохи Відродження Л.Гіберті);
праворуч - точна копія "Колони Траяна", що прикрашає форум Траяна в Римі (невідомий автор 1-2 ст. нашої ери). Колона повністю не влізла в зал, так вони її розрізали навпіл :-)) Ну, як вам таке? :-)
Пішли далі: галереї декоративних виробів з золота та срібла, портретної мініатюри, чудових маленьких скриньок, інструктацій, срібного та скляного посуду (звісно, що далі мова буде йти тільки про оригінали):
Прекрасна фруктовниця
Гуляю я цими чудовими залами, гуляю, чоловік мій вже далеко, ну ясно, предмети декоративного мистецтва - це насолода виключно для жіночих очей, і раптом бачу:
Kiev monastery gates
Нажаль, там не вказане точне місце, коли і в якій церкві стояла ця вівтарна брама. Але, це не важливо, тут інше: я так розхвилювалась... ну, аякже, побачити щось таке звичне для тебе, але неймовірно прекрасне в порівнянні з іншими експонатами ТАКОГО музею! і воно твоє, рідне, з Батьківщини, стоїть тут, всі підходять, цікавляться, милуються... я була дуже щаслива в той момент! :-) і побігла наздоганяти чоловіка, щоб поділитися, бо мене просто розпирало від щастя! :-)
А тепер, дівчата, тримайтесь по-справжньому! Бо нам прийдеться пройти галерею коштовностей! Це, взагалі, щось! повірте... З маніакальною методичністю та хрестоматійною послідовністю вам тут розповідають ВСЕ про коштовні ювелірні прикраси.
Це двоповерхова галерея. На стінах у вітринах з чорним фоном - історія розвитку коштовностей на протязі 2 тисяч років, послідовно, останні 4 століття - дуже детально. Посередині залу в прозорих вітринах - найцікавіші роботи ювелірного мистецтва. На столах з лампами - каталоги для кропіткої роботи спеціалістів та зацікавлених. З усіх боків - блиск діамантів, сяючі каміння, прекрасна ювелірна робота, м-м-м-м...знайдеться хто байдужий? та ніколи! навіть, чоловіки вмирали від задоволення, я впевнена! :-)
Нажаль, знімати там було суворо заборонено, трохи кадрів є, звичайно, але такі собі...вибачайте, бо підходили декілька разів, просили вимкнути камеру, але ж хіба можна було втриматись? хоч на фотокадрах, а щось та й вкрасти :-)))
На спіралі внизу - обручки зі зразками коштовних та напівкоштовних камінів з різними окрасами та вагою. Стрілочками (там ще номер на них є) позначений початок нової групи каменів, всередині спіралі - найкоштовніші, звичайно ж, діаманти, потім йдуть рубіни та сапфіри, хрізоберіли, беріли, перідоти, турмаліни, топази, гранати, циркони, там ще є опали, кварци, малахіти, ..., і закінчується спіраль перлинами.
Два цікавих спостереження щодо історії розвитку коштовностей:
По-перше, всім прихильницям Анжеліки приношу розчарування - не було таких коштовностей в 17 столітті, тоді (див. ліворуч) все було набагато скромніше, а ті, які одягають нашій славній героїні в кіно - це вже 19 століття (праворуч):
Фото з музейного сайту
І по-друге, так організована галерея, що вітрина з стародавніми прикрасами висить на стіні якраз навпроти вітрини з сучасними прикрасами. Так я скажу, що сучасні мало чим відрізняються від своїх прапрапрадавніх зразків :-)
На закуску - корона прекрасної ювелірної роботи
На цьому я завершую розповідь про дивний музей Вікторії та Альберта. Особисто я буду відвідувати його стільки разів, скільки буду приїжджати в Лондон. Він того вартий!
Наступний музей - це Національний Музей Історії Природи (Natural History Museum), а по-нашому, природознавчий музей, тільки от масштаби не ті :-) Він розташований поряд, і ноги самі ведуть вас туди, бо голова вже знає - лондонський музей природи не може бути не цікавим.
Ну що сказати, цей музей теж величезний та неосяжний, його фішка - це динозаври, і скелет одного з них міститься прямо в холі. Скелет такий зворовецький, що не влазе в жодну фотку, на фото внизу видно тільки хвіст :-)
Центральний хол, точніше, його половина.
Як розміри музею? Нічого так, ага :-)
Щоб не гаяти час, я відразу пішла туди, де мені було цікаво найбільше - у відділ мінералів. Ця галерея (фото внизу), якій кінця краю не видно, розповідає ВСЕ про мінерали та кристали, їх походження, види, форми, обробку та вироби з них!
Я провела там майже годину й пройшла, ну може, 3-4 секції, і мене звідти треба було виривати з корінням! :-)
Я такого в своєму житті ще не бачила, хоч колекцію мінералів Київського природничого музею знаю. Спочатку, набагато раніше, я думала, що найбільше природа проявляє свою буйну фантазію на землі серед квітів, потім моя думка змінилась, коли, завдяки фото та видео, перед нами відкрилось все різномаїття підводного світу, а от тепер я думаю, що підземний світ нічим не поступається іншим світам в буйстві форм та кольорів!... я бігала там, як ненормальна, від вітрини до вітрини, і все клацала й клацала затвором... уф! ну і дива! ну і краса!
Цей колажик не в змозі, звичайно ж, передати навіть десяту частину баченого,
але... хай буде, на згадку про красу підземного світу
А в кінці цієї галереї, виявляється, ще є кімната зі справжніми скарбами - рідкісними діамантами, золотими самородками та уламками справжнього метеорита! ... ну туди я вже потраплю іншим разом! це точно!
Наступний музей ... так-так, був ще й третій :-) - ці хитрі лондонці навмисно розташували поряд три прекрасні музеї так, що як ти вже потрапив у перший, то незчувся, як знайшов себе у третьому :-) Третій музей, до речі, мені дуже рекомендували, - це Музей Науки (Science Museum).
Дуже цікавий музей, так всього багато - очі розбігаються... Ні, сюди треба ходити окремо і свідомо. Втома і перевантаження враженнями дались в знаки, тож ми просто пробіглися залами:
Відділ космосу (я вже нічому не дивуюсь у цих англійців) просто демонструє дві СПРАВЖНІ ракети, що висять під стелею, репліку спускового апарату, що довіз астронавтів Армстронга та Олдріна до Місяця, справжній (!) командний модуль космічного корабля "Аpollo 10" (фото внизу), що виконував передостанній політ на Місяць для підготовки висадки астронавтів в наступному польоті, багато чого ще. Я не дуже знаюся на космічній техниці, але думаю, що для тих, хто цікавиться, - тут справжній рай для досліджень!
Які б ми не були втомлені, але не змогли не зазирнути в математичний та комп'ютерний відділи :-)
Математичний відділ демонструє різні математичні інструменти та моделі, починаючи від 17 ст. до сьогодні: механічні калькуляри, логарифмічні лінійки, інструменти для креслення, багатогранники.
Кості Непера, шотландського математика (John Napier, 1550-1617), - прообраз логаріфмічної лінійки.
Зразки з 17 та 18 століть:
А компьютерний відділ, як і очікувалось, демонструє історію розвитку обчислювальних машин від перших примітивних калькуляторів та арифмометрів через найстаріший працюючий компьютер Ferranti Pegasus (1956 р.) та перший мінікомпьютер PDP-8 (1965 р.) до Діференціальної та Аналітичної Машин англійського математика Джона Беббіджа (Charles Babbage, 1791-1871), які вважаються прообразами сучасної ЕОМ. Перші програми для Аналітичної Машини писала Ада Лавлейс, дочка Джорджа Байрона, і вона була першим програмістом в світі, а на її честь названо мову програмування АДА.
Перші в світі перфокарти (1882 р.) з програмою для Аналітичної Машини Беббіджа
Ще багато цікавого ми побачили в музеї: 3D-кінотеатри з пропозиціями полетіти на Місяць або переглянути 4-вимірне кіно, безліч інтерактивних розваг для малечі та дорослих (я, наприклад, спробувала бути енергетиком майбутнього на спеціальному тренажері :-)), але, коли чоловік запрононував завітати ще й до відділу телекомунікацій, то останні сили вже залишили мене - таке буває з людиною після 3 музеїв в один день! :-)))
На цьому наша музейна програма, можна було б сказати, що й закінчилась, якби не плани завітати в ще одне видатне лондонське місце, яке я назвала майже-музей, - це найбільший універмаг Великої Британії славнозвісний Harrods:
Ми багато чули про нього, навіть дивились фільм, знали, що ціни там позахмарні, що cкуповуються там люди багаті та впливові, а нам просто радили туди завітати та подивитись на взірець торгівлі та асортимент, який він пропонує, - кажуть, що в Harrods можна купити все і, навіть, слона :-) Це правда, і ми в цьому переконались на 100 відсотків!
Після коротенького відпочинку та перекусу пішли ми туди, чесно кажучи, зовсім не для оглядин екзотичного краму, бо від стількох вражень вже отримали стан "повного емоційного виснаження", коли ноги ще ходять, голова працює, а емоційна реакція на те, що ти бачиш, відсутня повністю...
Пішли ми туди, щоб перевірити одну штуку: чи дійсно ми зможемо тут знайти те, чого не знайшли за два попередні дні в десятці лондонських магазинів - останню модель медіа-плеєру фірми Sony. Дивно було те, що навіть у фірмових магазинах про неї ніхто нічого не чув, хоч в Києва вона вже пару місяців, як була у продажі! В якомусь з магазинів на питання: "Не підкажете, де ж в Лондоні це можна купити?", відповідь була: "Хіба що в Харродз".
Ну, думаємо, навіть якщо тут дійсно є ця штука, то ціна, мабуть, буде така, що вигідніше купувати в Києві: хіба прості українські програмісти можуть щось купити в лондонському універмазі для міліонерів? А вийшло все зовсім не так, як ми думали, - і плеєр був (звісно ж був, це ж Харродз!), і ціна ні на фунт не відрізнялась від ціни англійських інтернет-магазинів, і обслуговування було таке, наче ми арабські шейхи, - навіть дзвонили в фірму SONY, щоб уточнити, чи підтримує плеєр формат, потрібний моєму чоловікові.
І була це нам добра наука...Ми ще раз переконались у великій істини, - виявляється, ніхто, крім нас самих, не виставляє ніяких рамок чи кордонів у нашому житті. Ми всі вільні, за високим рахунком, і все, що нас обмежує чи принижує, ми самі собі й придумуємо на свою голову! от так-то!
Оновлений внутрішній стан та піднята до небес самооцінка повернули на своє місце гарний настрій та позитивні емоції :-) І пішли ми оглядати цей дивний універмаг. А поряд з електронним відділом був відділ меблів, і не просто меблів, а дизайнерських меблів, а кожному популярному сучасномуго дизайнеру виділили окрему залу! оце дійсно музей, я вам скажу: що експонати, що ціни! але воно того коштує! бо краса :-)
Дизайнерські меблі в універмазі Харродз:
А такий вигляд мають швейцари славного універмагу (фото фнизу). За хвилину до цього він допомагав якійсь леді завантажити коробки та пакети з покупками в "Ролс-ройс" :-) - я ж казала, що цей магазин для міліонерів, але ми пам'ятаємо, що іноді, все-таки, для простих програмістів теж:-)
На пропозицію сфотографуватись, відповів з чисто англійським юмором: "Це буде коштувати вам недорого", а коли мій чоловік, як завжди роблячи знімки в різних режимах, попросив: "Хвилинку! Ще раз!", швейцар миттєто відреагував: "А тепер це вже буде набагато дорожче" :-)
Щасливі та горді, з дісконтною карткою постійних покупців славетного універмагу, пішли ми гуляти далі одним з найпрестижніших районів Лондона - South Kensington.
Крім музеїв, дорогих магазинів, шикарних готелів та ресторанів, цей район славний ще тим, що примикає він до Гайд-парку. Крокуючи дорогою вздовж парку і милуючись на розкішні віли, що там стоять, підійшли ми до двох визначних місць Лондона - концертному залу Альберт-Хол та меморіалу принцу Альберту.
Королева Вікторія (1819-1901) правила Великою Британією найдовше в історії, аж 63 роки, з них тільки 23 роки вона була заміжньої за принцем Альбертом, а 40 років залишилася вдовою. У них був дуже щасливий брак, вони народили 9 дітей, і після смерті від тифу коханого чоловіка королева не скидала траур до кінця своїх днів. Вона поставила йому багато величних пам'ятників, але ось цей меморіал - просто вражаючий!
Меморіал принцу Альберту (1875 р.)
Прямо навпроти нього міститься Лондонський королівський Альберт-Хол - найпрестижніший концертний зал Великої Британії. Це теж шана коханому чоловіку, відкритий на його честь королевою в 1871 році. Тут виступають видатні виконавці, проходять визначні концерти та опери, в свій час тут виступали The Beatles, Led Zeppelin та The Who.
Завершити розповідь про цей насичений такими різними враженнями день я хочу не красивою вечірньою панорамою Альберт-Холу, яка у нас звісно ж є, а ось цієї фоткою, що точніше передає наш тодішній настрій та самовідчуття - легкого, яскравого та вільного польоту! :-)
Вечірній Альберт-Хол
Бажаю всім ніколи не обмежувати себе ні в чому, не принижувати себе ні перед ким, бути завжди вільними та прекрасними в своїх думках! :-)
Початок розповіді про вихідні в Лондоні: день перший, день другий
Продовження: день четвертий ч.1, день четвертий ч.2 і підсумок з порадами