Про музей Шерлока Холмса в Лондоні
В Лондоні з нами трапилось багато пригод та цікавих історій, але найцікавіша, мабуть, історія, пов'язана з музеєм Шерлока Холмса. Вона була майже містичною.
Все почалось у наш перший приїзд до Лондону (я вже писала, що не вистачило часу його відчути та гідно оцінити). У мене тоді була просто нав'язлива ідея (звісно, начиталась інету) - потрапити в музей Шерлока Холмса.
Дитячі спогади малювали атмосферу таємниць та пригод, тільки-но я побачу той будинок або навіть вулицю. А якщо ще й зайду в середину, то буде, взагалі, щось нереальне!
В останній день, коли знайшовся час, поїхали ми нарешті шукати найвідомішу в світі адресу: 221б, Бейкер-стріт (221b Baker street).
Музей Шерлока Холмса:
Дощ тюжив в той день такий, що видно не було нічого. Та ще й сутінки почалися. Вийшли з автобусу, тільки приблизно знаючи потрібний напрямок та згадуючи карту напам'ять (можливості роздивитись - нуль!) почимчикували ми під парасольками шукати. Коли нарешті знайшли Бейкер-стріт, то пройшли майже всю її - від початку до кінця, не дійшовши, ну може, пару будинків. Але номери підказували, що далі потрібної нам адреси вже не може бути.
Якжеж так? В путівнику сказано - "поряд з метро Бейкер-стріт". Ми покружляли ще трохи навколо метро "Бейкер-стріт", квартал туди-квартал сюди, - ні, немає! Ну, примаймні, ми не знайшли музею Шерлока Холмса на Бейкер-стріт. Все, крапка. Промокли наскрізь (дощ і не думав вщухати) та поїхали в готель...
Другий раз ми прилетіли в Лондон пізно ввечері. Автобус, що віз нас так гладенько від аеропорту до міста, що ми навіть задрімали, десь у місті раптом зупинився і так якось надовго - що за корка може бути опівночі? Виглядаємо зорієнтуватись, і що ми бачимо? Прямо навпроти нашого автобусного вікна вивіска - "The Sherlock Holmes Museum". І номер на дверях - 221b. Вулиця, звісно, Бейкер-стріт. Самий початок, ну або самий кінець, куди ми не дійшли пару будинків. Як тільки ми все це побачили та зрозуміли, автобус відразу продовжив свій рух.
Ми перезирнулись. "Лондон показує нам, що він нас любить, і на цей раз все буде добре" - сказав мій чоловік :-)) Я теж думаю, що то був знак, із серії особливих, майже містичних, які досвідчені мандрівники не повинні залишати без уваги!
Отже, відвідинам музею Шерлока Холмса гріх було тепер не відбутися, тож ми їх запланували на останній день, так би мовити, на закуску:)) Гарно орієнтуючись і вже знаючи основний прикол, ми швидко знайшли на цей раз потрібну нам адресу і сам музей.
Поряд з музеєм є такий славний ресторанчик. Напевне, без місіс Хадсон тут не обійшлось:)
Звернемо увагу на табличку на дверях будинку, де міститься ресторанчик: "241-243 Baker Street". Це ще пригодиться.
Коли ми підходили до музею, то помітили, як від місіс Хадсон вийшов колоритний чоловічок у казанку і, о, диво! - встав на дверях музею, щоб нас привітати, розпитати, звідки ми, та зробити знімок напам'ять.
Виявляється, нас зустрічав сам доктор Ватсон!, доглядач музею:
Після відвідин ми трохи затримались на вулиці біля музея для фотосесії, і помітили, як доктор Ватсон знову зник ненадовго за дверима ресторанчику місіс Хадсон. І помітно порозовішав, коли повернувся невдовзі назад. А шо - класна робота! :))
Тепер про прикол з адресою. Тут без дедуктивного методу Шерлока Холмса не обійтися:)
Згідно з лондонської нумерації вулиць, будинок з музеєм має номер 239, тому що сусідній будинкок (де ресторанчик) має номери 241-243. Але на дверях музею позначно все-таки 221б (перша фотка). Саме за таким номером по Бейкер-стріт проживали Шерлок Холмс та доктор Ватсон у Конан Дойля. Саме цю адресу ми шукали в перший наш приїзд у Лондон.
Так де ж тут правда? А правда в тому, що 221б, що красується на дверях музею, це не номер будинку (номер все-таки 239, і інший вивішувати не можна), а назва кампании, під якою офіційно зареєстрований музей Шерлока Холмса. Це яскравий приклад того, як обдуруюють нас, легковірних туристів:))
А тепер відкрию страшну таємницю!:) Шерлок Холмс ніколи не жив за адресою 221б Бейкер-стріт. І не тому, що його не існувало, в принципі, а тому що не існувало такої адреси: ні тоді, ні зараз! В ті часи вулиця Бейкер-стріт закінчувась номером 110.
Достеменно невідомо, в якому з будинків по Бейкер-стріт міг би жити відомий детектив (спеціалісти більше за все схиляються до 109 номеру, але самого будинку тих часів там не зберіглося). Тому для музею підібрали найбільш схожий на описи Конан Дойля вікторіанський будинок початку 19 століття, в якому і відкрили музей в 1990. Ну і щоб нас туди заманити, придумали прикол з адресою:))
На першому поверсі чотириповерхового музею розташувалась
крамничка з сувенірами, - завітаємо спочатку туди:
Сама крамничка більше схожа на вітальню.
Там можна довго роздивятись оздоблення та меблі давньої епохи, не кажучи вже про сувеніри:
А ще можна вибрати та придбати, ну, або просто поміряти чисто англійський капелюх:
Від магазину через передпокій, долаючи точно 17 сходинок, як у Конан Дойля,
потрапляємо до славнозвісного кабінету:
Сказати, що кабінет та й сам музей мене вразив, - не сказати нічого. Мої очікування та дитячі фантазії повністю підтвердились, - я потрапила на сторінки улюблених книжок.
Тут з такою точністю відтворили місце проживання героїв Конан Дойля, з такою любов'ю зібрали не тільки речі та меблі тієї епохи, а саме те, чим насправді могли користуватись великий детектив та його друг, що віриш усьому на 200 відсотків і дуже легко переносишся в улюблений книжковий світ та уявляєш уже сам себе тим героєм:)
До того ж всі умови для цього тут є:)
Славнозвісний кабінет є невеликим приміщенням, так десь не більше 16-17 м2, але кількість всього, що там міститься, зашкалює за будь-яку уяву.
Я нарахувала тільки 7 (!) столиків різних розмірів та призначень, кілька крісел та стільців, диван, якісь шафки, бюро та полички з безліччю речей, які могли належати детективу та лікарю: ось відкритий портфель з медичними інструментами, а там скрипка, а поряд цілий куточок для занять хімією.
Обідній стіл сервірований так, наче ось-ось зайдуть двоє нерозлучних друзів:
Колекція люльок.
Як же без них міг обійтися хазяїн цього кабінету?
Поряд з кабінетом - кімната Шерлока Холмса.
В цьому немає ніяких сумнівів, адже славнозвісна картотека тут, на місці:
На третьому поверсі: кімната доктора Ватсона з колекцією метеликів на стіні:
та кімната місіс Хадсон.
Обидві кімнати заповнені речами побуту передминулого століття:
На столику біля вікна - журнал для відвідувачів,
де ми неодмінно відмітились, а ще пошукали співвітчизників:)
А це доказ того, про що я писала раніше
( 10 причин подорожувати в січні), - в Лондоні в січні квітнуть троянди!!!!
Четвертий поверх - найцікавіше! Театр воскових фігур за оповіданнями Конан Дойля:
Можна б було влаштувати цікавий фест для добре обізнаних шерлокоманів, якби ж були б кращі фотки (соррі:)). А так тільки коротенько занотую, про які оповідання на верхньому колажі йдеться мова: "Спілка рудих", "Людина з розсіченою губою", "Строката стрічка", "Зникнення леді Френсіс Карфекс", "Скандал в Богемії", "Остання справа Шерлока Холмса"
І щоб зберегти інтригу, я зовсім не збираюсь розкривати, чия голова відтворена ось тут:))
Пам'ятник Шерлоку Холмсу в Лондоні біля метро "Бейкер-стріт":
А так виглядає сама станція метрополітену "Бейкер-стріт",
яка до речі була відкрита вже в 1863 році,
і наш детектив цілком міг би нею користуватись, а то все "кеб, кеб...":)
Наостанок, розкрию ще одну таємницю. Ось цей одяг, по якому ми безпомилково вгадаємо Шерлока Холмса, де б він не був зображений, - крилатку та шапку в клітинку з двома козирками, - ніколи б не вдягнув жоден поважаючий себе лондонець, бо в ті часи так вдягались тільки селюки. А до славнозвісного детектива воно приросло відразу (з 1891 року в журналі "Стренд") і назавжди, не завадивши шаленій популярності, яка мабуть ніколи не зникне. Висновок: все-таки не одяг прикрашає людину...:)))
Інші розповіді про Лондон:
"Лондон, я люблю тебе", або як ми провели вихідні в січні (день перший),
"Лондон, я люблю тебе" за твої прекрасні музеї (день другий)
Вихідні в Лондоні. День третій, музейний
Все почалось у наш перший приїзд до Лондону (я вже писала, що не вистачило часу його відчути та гідно оцінити). У мене тоді була просто нав'язлива ідея (звісно, начиталась інету) - потрапити в музей Шерлока Холмса.
Дитячі спогади малювали атмосферу таємниць та пригод, тільки-но я побачу той будинок або навіть вулицю. А якщо ще й зайду в середину, то буде, взагалі, щось нереальне!
В останній день, коли знайшовся час, поїхали ми нарешті шукати найвідомішу в світі адресу: 221б, Бейкер-стріт (221b Baker street).
Музей Шерлока Холмса:
Дощ тюжив в той день такий, що видно не було нічого. Та ще й сутінки почалися. Вийшли з автобусу, тільки приблизно знаючи потрібний напрямок та згадуючи карту напам'ять (можливості роздивитись - нуль!) почимчикували ми під парасольками шукати. Коли нарешті знайшли Бейкер-стріт, то пройшли майже всю її - від початку до кінця, не дійшовши, ну може, пару будинків. Але номери підказували, що далі потрібної нам адреси вже не може бути.
Якжеж так? В путівнику сказано - "поряд з метро Бейкер-стріт". Ми покружляли ще трохи навколо метро "Бейкер-стріт", квартал туди-квартал сюди, - ні, немає! Ну, примаймні, ми не знайшли музею Шерлока Холмса на Бейкер-стріт. Все, крапка. Промокли наскрізь (дощ і не думав вщухати) та поїхали в готель...
Другий раз ми прилетіли в Лондон пізно ввечері. Автобус, що віз нас так гладенько від аеропорту до міста, що ми навіть задрімали, десь у місті раптом зупинився і так якось надовго - що за корка може бути опівночі? Виглядаємо зорієнтуватись, і що ми бачимо? Прямо навпроти нашого автобусного вікна вивіска - "The Sherlock Holmes Museum". І номер на дверях - 221b. Вулиця, звісно, Бейкер-стріт. Самий початок, ну або самий кінець, куди ми не дійшли пару будинків. Як тільки ми все це побачили та зрозуміли, автобус відразу продовжив свій рух.
Ми перезирнулись. "Лондон показує нам, що він нас любить, і на цей раз все буде добре" - сказав мій чоловік :-)) Я теж думаю, що то був знак, із серії особливих, майже містичних, які досвідчені мандрівники не повинні залишати без уваги!
Отже, відвідинам музею Шерлока Холмса гріх було тепер не відбутися, тож ми їх запланували на останній день, так би мовити, на закуску:)) Гарно орієнтуючись і вже знаючи основний прикол, ми швидко знайшли на цей раз потрібну нам адресу і сам музей.
Поряд з музеєм є такий славний ресторанчик. Напевне, без місіс Хадсон тут не обійшлось:)
Звернемо увагу на табличку на дверях будинку, де міститься ресторанчик: "241-243 Baker Street". Це ще пригодиться.
Коли ми підходили до музею, то помітили, як від місіс Хадсон вийшов колоритний чоловічок у казанку і, о, диво! - встав на дверях музею, щоб нас привітати, розпитати, звідки ми, та зробити знімок напам'ять.
Виявляється, нас зустрічав сам доктор Ватсон!, доглядач музею:
Після відвідин ми трохи затримались на вулиці біля музея для фотосесії, і помітили, як доктор Ватсон знову зник ненадовго за дверима ресторанчику місіс Хадсон. І помітно порозовішав, коли повернувся невдовзі назад. А шо - класна робота! :))
Тепер про прикол з адресою. Тут без дедуктивного методу Шерлока Холмса не обійтися:)
Згідно з лондонської нумерації вулиць, будинок з музеєм має номер 239, тому що сусідній будинкок (де ресторанчик) має номери 241-243. Але на дверях музею позначно все-таки 221б (перша фотка). Саме за таким номером по Бейкер-стріт проживали Шерлок Холмс та доктор Ватсон у Конан Дойля. Саме цю адресу ми шукали в перший наш приїзд у Лондон.
Так де ж тут правда? А правда в тому, що 221б, що красується на дверях музею, це не номер будинку (номер все-таки 239, і інший вивішувати не можна), а назва кампании, під якою офіційно зареєстрований музей Шерлока Холмса. Це яскравий приклад того, як обдуруюють нас, легковірних туристів:))
А тепер відкрию страшну таємницю!:) Шерлок Холмс ніколи не жив за адресою 221б Бейкер-стріт. І не тому, що його не існувало, в принципі, а тому що не існувало такої адреси: ні тоді, ні зараз! В ті часи вулиця Бейкер-стріт закінчувась номером 110.
Достеменно невідомо, в якому з будинків по Бейкер-стріт міг би жити відомий детектив (спеціалісти більше за все схиляються до 109 номеру, але самого будинку тих часів там не зберіглося). Тому для музею підібрали найбільш схожий на описи Конан Дойля вікторіанський будинок початку 19 століття, в якому і відкрили музей в 1990. Ну і щоб нас туди заманити, придумали прикол з адресою:))
На першому поверсі чотириповерхового музею розташувалась
крамничка з сувенірами, - завітаємо спочатку туди:
Сама крамничка більше схожа на вітальню.
Там можна довго роздивятись оздоблення та меблі давньої епохи, не кажучи вже про сувеніри:
А ще можна вибрати та придбати, ну, або просто поміряти чисто англійський капелюх:
Від магазину через передпокій, долаючи точно 17 сходинок, як у Конан Дойля,
потрапляємо до славнозвісного кабінету:
Сказати, що кабінет та й сам музей мене вразив, - не сказати нічого. Мої очікування та дитячі фантазії повністю підтвердились, - я потрапила на сторінки улюблених книжок.
Тут з такою точністю відтворили місце проживання героїв Конан Дойля, з такою любов'ю зібрали не тільки речі та меблі тієї епохи, а саме те, чим насправді могли користуватись великий детектив та його друг, що віриш усьому на 200 відсотків і дуже легко переносишся в улюблений книжковий світ та уявляєш уже сам себе тим героєм:)
До того ж всі умови для цього тут є:)
Славнозвісний кабінет є невеликим приміщенням, так десь не більше 16-17 м2, але кількість всього, що там міститься, зашкалює за будь-яку уяву.
Я нарахувала тільки 7 (!) столиків різних розмірів та призначень, кілька крісел та стільців, диван, якісь шафки, бюро та полички з безліччю речей, які могли належати детективу та лікарю: ось відкритий портфель з медичними інструментами, а там скрипка, а поряд цілий куточок для занять хімією.
Обідній стіл сервірований так, наче ось-ось зайдуть двоє нерозлучних друзів:
Колекція люльок.
Як же без них міг обійтися хазяїн цього кабінету?
Поряд з кабінетом - кімната Шерлока Холмса.
В цьому немає ніяких сумнівів, адже славнозвісна картотека тут, на місці:
На третьому поверсі: кімната доктора Ватсона з колекцією метеликів на стіні:
та кімната місіс Хадсон.
Обидві кімнати заповнені речами побуту передминулого століття:
На столику біля вікна - журнал для відвідувачів,
де ми неодмінно відмітились, а ще пошукали співвітчизників:)
А це доказ того, про що я писала раніше
( 10 причин подорожувати в січні), - в Лондоні в січні квітнуть троянди!!!!
Четвертий поверх - найцікавіше! Театр воскових фігур за оповіданнями Конан Дойля:
Можна б було влаштувати цікавий фест для добре обізнаних шерлокоманів, якби ж були б кращі фотки (соррі:)). А так тільки коротенько занотую, про які оповідання на верхньому колажі йдеться мова: "Спілка рудих", "Людина з розсіченою губою", "Строката стрічка", "Зникнення леді Френсіс Карфекс", "Скандал в Богемії", "Остання справа Шерлока Холмса"
І щоб зберегти інтригу, я зовсім не збираюсь розкривати, чия голова відтворена ось тут:))
Пам'ятник Шерлоку Холмсу в Лондоні біля метро "Бейкер-стріт":
А так виглядає сама станція метрополітену "Бейкер-стріт",
яка до речі була відкрита вже в 1863 році,
і наш детектив цілком міг би нею користуватись, а то все "кеб, кеб...":)
Наостанок, розкрию ще одну таємницю. Ось цей одяг, по якому ми безпомилково вгадаємо Шерлока Холмса, де б він не був зображений, - крилатку та шапку в клітинку з двома козирками, - ніколи б не вдягнув жоден поважаючий себе лондонець, бо в ті часи так вдягались тільки селюки. А до славнозвісного детектива воно приросло відразу (з 1891 року в журналі "Стренд") і назавжди, не завадивши шаленій популярності, яка мабуть ніколи не зникне. Висновок: все-таки не одяг прикрашає людину...:)))
Інші розповіді про Лондон:
"Лондон, я люблю тебе", або як ми провели вихідні в січні (день перший),
"Лондон, я люблю тебе" за твої прекрасні музеї (день другий)
Вихідні в Лондоні. День третій, музейний