Згадуючи Оберштауфен
Такі маленькі баварські містечка - це просто мімімі.
Як ми вже писали, спогад про відвідування Оберштауфена та полонин навколо нього ( в липні минулого року) залишиться серед найкращих спогадів нашого життя.
І авжеж, якби в нас була купа грошей та можна було б купувати нерухомість у різних куточках світу - то в Оберштауфені ми б купили дачу. Щоб проводити тут Новорічні свята, кататися на лижах, ну й релаксувати в Альпах улітку - також.
Щодо свят, то в Оберштауфені два головні фести.
Перший - Альматріб (нім. Almabtrieb) - щорічне повернення коров'ячих стад з альпійських лук.
Це трапляється кожного вересня і має, судячи з наритого в мережі відео, досить колоритний вигляд, - просто тобі парад.
Пастухи різного віку в традиційного баварському вбранні - шкіряних шортах на підтяжках і важких черевиках - женуть повз юрби глядачів нескінченну "кавалькаду" великої рогатої худоби. У кожної корови та бичка на шиї калатає чималих розмірів дзвоник, тож шумовий супровід такої процесії - ого-го.
В Оберштауфені Альматріб супроводжується ярмарком, святом пива та ін.
Про нашу полонину й корів в Оберштауфені ми вже писали. А місто з коров'ячої луки у липні виглядає отак:
Парад на Альматріб:
Інше помітне щорічне свято тут - Fasnatziestag. Це щось на кшталт Масляної. Воно пройшло в Оберштауфені на початку цього тижня. Шкода, що без нас.
Як і в багатьох баварських та німецьких містах, помітні віхи історії Оберштауфена пов'язані з епідеміями чуми. Найбільшою епідемія була в Pestjahr («рік чуми») 1635, під час Тридцятирічної війни. Тоді за півроку загинуло більше третини міського населення - 706 осіб. Решту пограбувала солдатня. На Faschingsdienstag (Масляну) припало символічне припинення епідемії, граф запросив людей у замок і влаштував карнавал.
Відтоді прапор перемоги над чумою в Оберштауфені носять у ці дні щороку, влаштовують масові народні гуляння. А головним персонажем Fasnatziestag'у є такий собі Бутц (Butz) - арлекін із мітлою, що вимітає з міста чуму та інше лихо.
Зараз статуя Бутца стоїть у центрі міста, на зеленій галявині за кілька кроків від ратуші:
Сама ратуша - ось така:
Міський сайт: www.oberstaufen.de
Міський герб із силуетом замку Турн, руїни якого лежать десь за 2,5 км від центру міста, і наші відображення у вхідних дверях ратуші.
Міськрада - праворуч, ось такий будинок - поруч:
Ясна річ, що ми прибули сюди з Меммінгена, куди літає лоукостовий Wizzair.
З аеропорту до залізничного вокзалу Меммінгена (як там кльово!) дійшли пішки, вкотре насолодившись ароматами й красотами бюргерської Німеччини.
А далі - електричкою. Їхати з однією пересадкою - в Кемптені.
Повна вартість одного квитка - 14.40 євро.
Є сенс придбати «Байєрн-тікет» за 29 євро і хоч удвох, хоч уп'ятьох їздити майже цілу добу по всій Баварії і аж до Австрії в Зальцбург.
А після 18:00 і до 6:00 діє вечірній груповий «Байєрн-тікет» (до п'яти осіб) - Bayern-Ticket Nacht - вартістю 21 євро.
Загалом, містечко це невелике, 7164 людини. Тут усе ніби поруч.
Біля ратуші.
Навпроти ратуші: груша лізе на будинок і плодоносить, як виноград.
Фонтан біля одного з багатьох вуличних кафе в центрі.
Площа, на якій влаштовують базари.
Ще картинки з центру міста:
Але Оберштауфен як комуна (місто плюс навколишні землі й селища) займає не таку й малу площу - 125,84 км².
Комуна Оберштауфен розташована на самому півдні Німеччини, федеральної землі Баварія, округу Швабія та району Верхній Альгой.
Південніше з-поміж нинішніх помітних німецьких місцин - тільки Оберстдорф, де ми теж побували і де похований гетьман Павло Скоропадський із родиною (нагадуємо тим, хто не читав, про крутий пост про гетьмана й Оберстдорф).
Залізничний вокзал Оберштауфена. Тобто - станція, бо квитки тут можна купувати лише в автоматі.
Привокзальна площа. Тут є безплатні туалети (біля автостоянки) і хороше турбюро, в якому продають автобусні екскурсії в різні визначні місця Баварії, сусідні Австрію, Швейцарію та Ліхтенштейн.
Від самого міста Оберштауфен до австрійського кордону - 5-7 км (залежить, чи напряму, чи по дорозі). Комуна як така прилягає до Австрії - потрібно проїхати зовсім небагато через луги й лісосмуги поміж відрогів Альпійських гір.
Навколишні гори й пагорби, перепад висот, ліси, парки й полонини, ідеальна екологія - ось вигоди життя в Оберштауфені.
Саме тут ми долучилися до скандинавської ходьби, про яку писали в ЖЖ і в газеті.
Навколо міста - 100 км трас для піших прогулянок у горах та під горами плюс 70 км лижних трас. Сніг, кажуть, лежить до травня.
Карта лижних трас навколо Штауфена.
Центр міста Оберштауфен розташований на висоті 791 м. Тому тут влітку прохолодно й часто наповзає туман та йде дощ. Як-от:
Але нам пощастило, дощ ішов лише півдня, і ми на полонинах примудрилися навіть обгоріти.
Вікіпедія подає як «фішку» Оберштауфена той факт, що він у 2010 році став першим німецьким містом, представленим у Google Street View. Хоча скільки там тих «стріт», гггг.
Натомість є підстави говорити про «крутість» Оберштауфена в іншій царині. Це столиця шрототерапії - хорошого доважку до оздоровлення через СПА-процедури, альпійське повітря, гірськолижні траси і прогулянки в горах.
В Альгої шрототерапію практикують у багатьох містах і містечках, але єдиним офіційним «шрототерапевничним» курортом визнано саме Оберштауфен.
Такою честю місто завдячує австрійському лікареві Йоганну Шроту (1798-1856).
Статуя Шрота у штауфенському парку + відповідний лікувальний заклад.
Одні досі вважають його шарлатаном, інші - ледве не святим, але факт залишається фактом: винайдений ним спосіб натуропатичного лікування й профілактики захворювань приносить оберштауфенським «пансіонатам» непогані прибутки.
Один із готелів у парку - Lindner - та рустикальні копиці поруч.
Узагалі-то Шрот був конюхом. І доглядав за своїми кониками дуже добре, тож їхні нездужання й травми приймав близько до серця. Коли Йоганнові було 18, він методом проб і помилок переконався, що найкраще кінські травми лікують холодні компреси. Спостерігаючи за тваринами, дійшов висновку: оскільки недужий кінь відмовляється від їжі - значить, вона хворому організму не на користь.
Набивши руку на конях, Шрот вирішив застосувати свої знання і в лікуванні людей. Шрототерапія полягає у поєднанні вологого обгортання зі спеціальною дієтою. В її основі - чергування «питних» днів, упродовж яких пацієнт вживає не менше двох літрів води, фруктові соки та біле сухе вино, із «сухими» - коли пити можна по-мінімуму й лише воду. А харчуватися впродовж лікування можна лише приготовленими на пару овочами, фруктами й сухофруктами.
Калорійність денного раціону - до 800 кКал. Не дивно, що після курсу задоволені пацієнти відчувають «легкість у всьому тілі».
Вважається, що шрототерапія - ідеальний спосіб вивести з організму шлаки. Не в останню чергу завдяки обгортанню, яке відбувається строго з 3-ї до 6-ї ранку. Саме в цей час, за спостереженнями Шрота, здатність організму виводити через шкіру всяку бяку - найбільша.
Фрагмент зі спостережень людини, яка скористалася цим методом (звідси):
«Происходит это так. Приходит человек (у нас это была женщина, по имени Ева), тихонько будит вас, включает ночник и оставляет на ночном столике чашку травяного чая и сухарик. Затем она уходит минут на 15, чтобы вы выпили этот чай, и если хотите в прикуску с сухариком. Честно говоря, это и есть ваш завтрак, следующий прием пищи будет только в обед, так что советую съесть этот сухарик.)) Стакан чая необходим для того, чтобы активизировать процесс обмена веществ.
Затем вас буквально запеленывают в замоченную в ледяной воде простынь и укладывают на спину в постель. Запеленывают человека без одежды, с себя нужно снять абсолютно все. Снизу, вдоль позвоночника, к пяткам и на живот кладутся грелки. Опытная Ева в два счета запеленывала нас, превращая в неподвижные коконы, открытым остается только лицо. В таком положении нужно пролежать от полутора до двух часов. Примерно через 40 минут человек начинает обильно потеть, и таким образом из организма выводятся накопившиеся шлаки.
В первый раз было невыносимо душно и неуютно, так хотелось вырваться из этого кокона и послать всех куда подальше. Эти 2 часа показались мне пыткой, но уже на третий, четвертый раз я просто засыпала и не чувствовала никакого дискомфорта. При обертывании в руку вкладывают небольшой шнур с кнопочкой, и если вы себя плохо почувствуете, нужно нажать на кнопочку, и тут же придет ваша медсестра и развернет вас, если вы попросите. Никакого насилия».
Ми принади шрототерапії на собі не відчули, зате досхочу накайфувалися у своєму гестхауcі «Isolde». У лижний сезон цей пансіон, ясна річ, дорогуватий, а ось улітку - дуже навіть доступний.
Тут для мешканців є безплатна сауна, масажне крісло, велике джакузі, навіть штучний соляний грот. Плюс смачний сніданок, Wi-Fi, строкатий сільський стиль оформлення й господиня-полячка.
Ходили в місцеву церкву - католицьку, Петра й Павла.
Уперше цей храм із монастирем було зведено й освячено 1328 року графом Гуго фон Монфор-Брегенцем, якщо кому цікаво. Після всіляких пертурбацій церква була відбудована 1858 року й відтоді має нинішній вигляд.
За нашими спостереженнями, середній вік мешканців Оберштауфена - серйозний. Ось такі парафіяни в баварських народних строях прийшли до церкви на недільну службу:
Ще в Оберштауфені є відомий водно-оздоровчо-розважальний центр «Акварія» (Aquaria)…
…який нам нафіг здався, бо в нас були свої шарові сауна й джакузі :).
Десь у цій долині розташовується «Акварія»:
Місцева собачня:
У парку Штауфена:
Шипшина. А ще тут є ліщина…
Ставочок із фонтаном і кладкою…
Психоделічна долівка…
Вироби місцевих народних умільців…
…і місцеві мешканки - «справжні» німкені.
Загалом, Оберштауфен умовно ділиться на кілька частин: центр із кафешками й магазинами, вокзалом і церквою; квартали пансіонів; селище; долини.
Умовне «село» починається за якихось 100-200 метрів від центру. Там у дворах гребуться рябі й руді кури, будинки - почорнілі, але все одно симпатичні:
Садові гноми.
Якщо від вокзалу пройти праворуч - буде ось такий тунель у горі:
…і природний парк із туристичними стежками в лісі на схилах гір, вказівниками, лавками та густим-прегустим запахом глиці.
На краю лісопарку:
Ще в Оберштауфені є кілька дрібних музеїв, басейн Thalkirchdorf, 12 тенісних кортів, два гольф-клуби і т. д.
Словом, непогано як для 7-тисячного містечка в глухомані.
Як ми вже писали, спогад про відвідування Оберштауфена та полонин навколо нього ( в липні минулого року) залишиться серед найкращих спогадів нашого життя.
І авжеж, якби в нас була купа грошей та можна було б купувати нерухомість у різних куточках світу - то в Оберштауфені ми б купили дачу. Щоб проводити тут Новорічні свята, кататися на лижах, ну й релаксувати в Альпах улітку - також.
Щодо свят, то в Оберштауфені два головні фести.
Перший - Альматріб (нім. Almabtrieb) - щорічне повернення коров'ячих стад з альпійських лук.
Це трапляється кожного вересня і має, судячи з наритого в мережі відео, досить колоритний вигляд, - просто тобі парад.
Пастухи різного віку в традиційного баварському вбранні - шкіряних шортах на підтяжках і важких черевиках - женуть повз юрби глядачів нескінченну "кавалькаду" великої рогатої худоби. У кожної корови та бичка на шиї калатає чималих розмірів дзвоник, тож шумовий супровід такої процесії - ого-го.
В Оберштауфені Альматріб супроводжується ярмарком, святом пива та ін.
Про нашу полонину й корів в Оберштауфені ми вже писали. А місто з коров'ячої луки у липні виглядає отак:
Парад на Альматріб:
Click to viewІнше помітне щорічне свято тут - Fasnatziestag. Це щось на кшталт Масляної. Воно пройшло в Оберштауфені на початку цього тижня. Шкода, що без нас.
Як і в багатьох баварських та німецьких містах, помітні віхи історії Оберштауфена пов'язані з епідеміями чуми. Найбільшою епідемія була в Pestjahr («рік чуми») 1635, під час Тридцятирічної війни. Тоді за півроку загинуло більше третини міського населення - 706 осіб. Решту пограбувала солдатня. На Faschingsdienstag (Масляну) припало символічне припинення епідемії, граф запросив людей у замок і влаштував карнавал.
Відтоді прапор перемоги над чумою в Оберштауфені носять у ці дні щороку, влаштовують масові народні гуляння. А головним персонажем Fasnatziestag'у є такий собі Бутц (Butz) - арлекін із мітлою, що вимітає з міста чуму та інше лихо.
Зараз статуя Бутца стоїть у центрі міста, на зеленій галявині за кілька кроків від ратуші:
Сама ратуша - ось така:
Міський сайт: www.oberstaufen.de
Міський герб із силуетом замку Турн, руїни якого лежать десь за 2,5 км від центру міста, і наші відображення у вхідних дверях ратуші.
Міськрада - праворуч, ось такий будинок - поруч:
Ясна річ, що ми прибули сюди з Меммінгена, куди літає лоукостовий Wizzair.
З аеропорту до залізничного вокзалу Меммінгена (як там кльово!) дійшли пішки, вкотре насолодившись ароматами й красотами бюргерської Німеччини.
А далі - електричкою. Їхати з однією пересадкою - в Кемптені.
Повна вартість одного квитка - 14.40 євро.
Є сенс придбати «Байєрн-тікет» за 29 євро і хоч удвох, хоч уп'ятьох їздити майже цілу добу по всій Баварії і аж до Австрії в Зальцбург.
А після 18:00 і до 6:00 діє вечірній груповий «Байєрн-тікет» (до п'яти осіб) - Bayern-Ticket Nacht - вартістю 21 євро.
Загалом, містечко це невелике, 7164 людини. Тут усе ніби поруч.
Біля ратуші.
Навпроти ратуші: груша лізе на будинок і плодоносить, як виноград.
Фонтан біля одного з багатьох вуличних кафе в центрі.
Площа, на якій влаштовують базари.
Ще картинки з центру міста:
Але Оберштауфен як комуна (місто плюс навколишні землі й селища) займає не таку й малу площу - 125,84 км².
Комуна Оберштауфен розташована на самому півдні Німеччини, федеральної землі Баварія, округу Швабія та району Верхній Альгой.
Південніше з-поміж нинішніх помітних німецьких місцин - тільки Оберстдорф, де ми теж побували і де похований гетьман Павло Скоропадський із родиною (нагадуємо тим, хто не читав, про крутий пост про гетьмана й Оберстдорф).
Залізничний вокзал Оберштауфена. Тобто - станція, бо квитки тут можна купувати лише в автоматі.
Привокзальна площа. Тут є безплатні туалети (біля автостоянки) і хороше турбюро, в якому продають автобусні екскурсії в різні визначні місця Баварії, сусідні Австрію, Швейцарію та Ліхтенштейн.
Від самого міста Оберштауфен до австрійського кордону - 5-7 км (залежить, чи напряму, чи по дорозі). Комуна як така прилягає до Австрії - потрібно проїхати зовсім небагато через луги й лісосмуги поміж відрогів Альпійських гір.
Навколишні гори й пагорби, перепад висот, ліси, парки й полонини, ідеальна екологія - ось вигоди життя в Оберштауфені.
Саме тут ми долучилися до скандинавської ходьби, про яку писали в ЖЖ і в газеті.
Навколо міста - 100 км трас для піших прогулянок у горах та під горами плюс 70 км лижних трас. Сніг, кажуть, лежить до травня.
Карта лижних трас навколо Штауфена.
Центр міста Оберштауфен розташований на висоті 791 м. Тому тут влітку прохолодно й часто наповзає туман та йде дощ. Як-от:
Але нам пощастило, дощ ішов лише півдня, і ми на полонинах примудрилися навіть обгоріти.
Вікіпедія подає як «фішку» Оберштауфена той факт, що він у 2010 році став першим німецьким містом, представленим у Google Street View. Хоча скільки там тих «стріт», гггг.
Натомість є підстави говорити про «крутість» Оберштауфена в іншій царині. Це столиця шрототерапії - хорошого доважку до оздоровлення через СПА-процедури, альпійське повітря, гірськолижні траси і прогулянки в горах.
В Альгої шрототерапію практикують у багатьох містах і містечках, але єдиним офіційним «шрототерапевничним» курортом визнано саме Оберштауфен.
Такою честю місто завдячує австрійському лікареві Йоганну Шроту (1798-1856).
Статуя Шрота у штауфенському парку + відповідний лікувальний заклад.
Одні досі вважають його шарлатаном, інші - ледве не святим, але факт залишається фактом: винайдений ним спосіб натуропатичного лікування й профілактики захворювань приносить оберштауфенським «пансіонатам» непогані прибутки.
Один із готелів у парку - Lindner - та рустикальні копиці поруч.
Узагалі-то Шрот був конюхом. І доглядав за своїми кониками дуже добре, тож їхні нездужання й травми приймав близько до серця. Коли Йоганнові було 18, він методом проб і помилок переконався, що найкраще кінські травми лікують холодні компреси. Спостерігаючи за тваринами, дійшов висновку: оскільки недужий кінь відмовляється від їжі - значить, вона хворому організму не на користь.
Набивши руку на конях, Шрот вирішив застосувати свої знання і в лікуванні людей. Шрототерапія полягає у поєднанні вологого обгортання зі спеціальною дієтою. В її основі - чергування «питних» днів, упродовж яких пацієнт вживає не менше двох літрів води, фруктові соки та біле сухе вино, із «сухими» - коли пити можна по-мінімуму й лише воду. А харчуватися впродовж лікування можна лише приготовленими на пару овочами, фруктами й сухофруктами.
Калорійність денного раціону - до 800 кКал. Не дивно, що після курсу задоволені пацієнти відчувають «легкість у всьому тілі».
Вважається, що шрототерапія - ідеальний спосіб вивести з організму шлаки. Не в останню чергу завдяки обгортанню, яке відбувається строго з 3-ї до 6-ї ранку. Саме в цей час, за спостереженнями Шрота, здатність організму виводити через шкіру всяку бяку - найбільша.
Фрагмент зі спостережень людини, яка скористалася цим методом (звідси):
«Происходит это так. Приходит человек (у нас это была женщина, по имени Ева), тихонько будит вас, включает ночник и оставляет на ночном столике чашку травяного чая и сухарик. Затем она уходит минут на 15, чтобы вы выпили этот чай, и если хотите в прикуску с сухариком. Честно говоря, это и есть ваш завтрак, следующий прием пищи будет только в обед, так что советую съесть этот сухарик.)) Стакан чая необходим для того, чтобы активизировать процесс обмена веществ.
Затем вас буквально запеленывают в замоченную в ледяной воде простынь и укладывают на спину в постель. Запеленывают человека без одежды, с себя нужно снять абсолютно все. Снизу, вдоль позвоночника, к пяткам и на живот кладутся грелки. Опытная Ева в два счета запеленывала нас, превращая в неподвижные коконы, открытым остается только лицо. В таком положении нужно пролежать от полутора до двух часов. Примерно через 40 минут человек начинает обильно потеть, и таким образом из организма выводятся накопившиеся шлаки.
В первый раз было невыносимо душно и неуютно, так хотелось вырваться из этого кокона и послать всех куда подальше. Эти 2 часа показались мне пыткой, но уже на третий, четвертый раз я просто засыпала и не чувствовала никакого дискомфорта. При обертывании в руку вкладывают небольшой шнур с кнопочкой, и если вы себя плохо почувствуете, нужно нажать на кнопочку, и тут же придет ваша медсестра и развернет вас, если вы попросите. Никакого насилия».
Ми принади шрототерапії на собі не відчули, зате досхочу накайфувалися у своєму гестхауcі «Isolde». У лижний сезон цей пансіон, ясна річ, дорогуватий, а ось улітку - дуже навіть доступний.
Тут для мешканців є безплатна сауна, масажне крісло, велике джакузі, навіть штучний соляний грот. Плюс смачний сніданок, Wi-Fi, строкатий сільський стиль оформлення й господиня-полячка.
Ходили в місцеву церкву - католицьку, Петра й Павла.
Уперше цей храм із монастирем було зведено й освячено 1328 року графом Гуго фон Монфор-Брегенцем, якщо кому цікаво. Після всіляких пертурбацій церква була відбудована 1858 року й відтоді має нинішній вигляд.
За нашими спостереженнями, середній вік мешканців Оберштауфена - серйозний. Ось такі парафіяни в баварських народних строях прийшли до церкви на недільну службу:
Ще в Оберштауфені є відомий водно-оздоровчо-розважальний центр «Акварія» (Aquaria)…
…який нам нафіг здався, бо в нас були свої шарові сауна й джакузі :).
Десь у цій долині розташовується «Акварія»:
Місцева собачня:
У парку Штауфена:
Шипшина. А ще тут є ліщина…
Ставочок із фонтаном і кладкою…
Психоделічна долівка…
Вироби місцевих народних умільців…
…і місцеві мешканки - «справжні» німкені.
Загалом, Оберштауфен умовно ділиться на кілька частин: центр із кафешками й магазинами, вокзалом і церквою; квартали пансіонів; селище; долини.
Умовне «село» починається за якихось 100-200 метрів від центру. Там у дворах гребуться рябі й руді кури, будинки - почорнілі, але все одно симпатичні:
Садові гноми.
Якщо від вокзалу пройти праворуч - буде ось такий тунель у горі:
…і природний парк із туристичними стежками в лісі на схилах гір, вказівниками, лавками та густим-прегустим запахом глиці.
На краю лісопарку:
Ще в Оберштауфені є кілька дрібних музеїв, басейн Thalkirchdorf, 12 тенісних кортів, два гольф-клуби і т. д.
Словом, непогано як для 7-тисячного містечка в глухомані.
