На німецькій полонині. Було супер
Коли настане час і перед фінішною стрічкою треба буде згадати найкращі дні цього життя, ми, мабуть, пригадаємо зокрема й 16 липня 2011 року.
Цей день трапився тиждень тому. Субота. День хорошої погоди і благодатного настрою. День гармонії з собою і з природою. День рівноваги, яку хочуть знайти всі, а знаходять лише деякі. Того дня ми її нарешті знайшли, забувши всі турботи.
Коротше, це було в Оберштауфені. Ми пішли гуляти в гори. Чи, точніше, на пагорби біля цього милого містечка в Баварських Альпах.
Ішли стежками в напрямі такої собі гори Занеберг (Saneberg), але на середині шляху звернули на відлюдну альпійську луку, побродили між соковито-зеленими травами й сюркотливими кониками, відійшли вбік метрів на двісті, сховалися у відрозі лісу від можливих гірських туристів, роззулися, скинули футболки - і так валялися під яскравим сонцем аж до вечора, гасали босоніж по тому великому лугу, де не було нікого, крім нас і шуліки високо над нами.
Хтось любить ходити в інші гори і в інший спосіб, а нам принесло найбільший кайф саме це:
посипані гравієм та добре утрамбовані туристичні стежки, сонячна погода, зворушливі бурі альпійські корови з волохатими вухами, стодоли й будиночки знизу на видноколі, ялини і струмок поруч, пляшка смачного іспанського вина й німецьке пиво, ковбаса, хліб і помідори.
Цей настрій ми зафіксували у фотках. Наприклад, ось такій:
А це корова із дзвоником на шиї, зустрінута на початку шляху:
Вид на крайні хати Оберштауфена з Панорамної алеї, що біля лісу. Пагорби - ліворуч.
Усе для комфорту: на початку лісу - "стежина для босих ніг". Шматок доріжки з різними видами покриття - травою, камінцями, гравієм тощо.
Початок стежок. Заблукати складно - скрізь вказівники.
Гірське джерело.
Ожина.
Ідемо вгору.
Цивілізація: щоб дощова вода не розмивала стежки, через них у потрібних місцях перекинуто ось такі металеві стічні канавки.
Знизу, в яру, - невелика гірська річка.
Якась стодола на галявині.
Виходимо на луг.
Авжеж, дуже схоже на Карпати. Тільки місцями трохи комфортніше :)
Коників у траві - безліч.
Трава тут зелена й без фотошопу. У Баварських Альпах вона не вичахає, не сохне, бо температура з початку літа рідко піднімається вище 22 градусів, висока вологість, часті дощі.
Ну а це такі ми. Сховалися від людей на далекій німецькій полонині :).
Засмагали, єднаючись із природою. Потім виявилося, що згоріли спини :).
Пост проплачений спонсором - вином "Ріоха".
Вино "Ріоха" - найкраще іспанське вино за 1.99 євро для найкращого відпочинку. :)
Політ шуліки.
Зразки навколишньої флори.
Ліщина. Ага, ті самі три горішки для Попелюшки. :)
Як спускалися з горди - бачили чимало грибів. Нікому вони там не потрібні. :)
А це фотка вже з наступних днів, із тієї ж стежки, але нижче.
Увечері накрапав дощ.
Таких лавок у горах навколо Оберштауфена багато, навіть на чималій висоті. "Все для людини, все для блага людини". Причому повернуті лавки не в бік стежки, а в бік кращої панорами. :)
UPD. Відео.
Цей день трапився тиждень тому. Субота. День хорошої погоди і благодатного настрою. День гармонії з собою і з природою. День рівноваги, яку хочуть знайти всі, а знаходять лише деякі. Того дня ми її нарешті знайшли, забувши всі турботи.
Коротше, це було в Оберштауфені. Ми пішли гуляти в гори. Чи, точніше, на пагорби біля цього милого містечка в Баварських Альпах.
Ішли стежками в напрямі такої собі гори Занеберг (Saneberg), але на середині шляху звернули на відлюдну альпійську луку, побродили між соковито-зеленими травами й сюркотливими кониками, відійшли вбік метрів на двісті, сховалися у відрозі лісу від можливих гірських туристів, роззулися, скинули футболки - і так валялися під яскравим сонцем аж до вечора, гасали босоніж по тому великому лугу, де не було нікого, крім нас і шуліки високо над нами.
Хтось любить ходити в інші гори і в інший спосіб, а нам принесло найбільший кайф саме це:
посипані гравієм та добре утрамбовані туристичні стежки, сонячна погода, зворушливі бурі альпійські корови з волохатими вухами, стодоли й будиночки знизу на видноколі, ялини і струмок поруч, пляшка смачного іспанського вина й німецьке пиво, ковбаса, хліб і помідори.
Цей настрій ми зафіксували у фотках. Наприклад, ось такій:
А це корова із дзвоником на шиї, зустрінута на початку шляху:
Вид на крайні хати Оберштауфена з Панорамної алеї, що біля лісу. Пагорби - ліворуч.
Усе для комфорту: на початку лісу - "стежина для босих ніг". Шматок доріжки з різними видами покриття - травою, камінцями, гравієм тощо.
Початок стежок. Заблукати складно - скрізь вказівники.
Гірське джерело.
Ожина.
Ідемо вгору.
Цивілізація: щоб дощова вода не розмивала стежки, через них у потрібних місцях перекинуто ось такі металеві стічні канавки.
Знизу, в яру, - невелика гірська річка.
Якась стодола на галявині.
Виходимо на луг.
Авжеж, дуже схоже на Карпати. Тільки місцями трохи комфортніше :)
Коників у траві - безліч.
Трава тут зелена й без фотошопу. У Баварських Альпах вона не вичахає, не сохне, бо температура з початку літа рідко піднімається вище 22 градусів, висока вологість, часті дощі.
Ну а це такі ми. Сховалися від людей на далекій німецькій полонині :).
Засмагали, єднаючись із природою. Потім виявилося, що згоріли спини :).
Пост проплачений спонсором - вином "Ріоха".
Вино "Ріоха" - найкраще іспанське вино за 1.99 євро для найкращого відпочинку. :)
Політ шуліки.
Зразки навколишньої флори.
Ліщина. Ага, ті самі три горішки для Попелюшки. :)
Як спускалися з горди - бачили чимало грибів. Нікому вони там не потрібні. :)
А це фотка вже з наступних днів, із тієї ж стежки, але нижче.
Увечері накрапав дощ.
Таких лавок у горах навколо Оберштауфена багато, навіть на чималій висоті. "Все для людини, все для блага людини". Причому повернуті лавки не в бік стежки, а в бік кращої панорами. :)
UPD. Відео.
Click to view