Як ми випробовували а/п "Жуляни" на кумедність і міжнародність
Якось так сталося, що восени ми стали фактично першими пасажирами терміналу F в аеропорту "Бориспіль". А вчора - теж цілком випадково - ми потрапили на один із перших рейсів Wizzair'у, що вилетів із так званого "Міжнародного аеропорту "Київ-Жуляни".
Отже, надалі Wizzair літатиме тільки з "Жулян" - нібито через те, що тут дешевше обслуговування, а в "Борисполі" західного лоукостового перевізника пресують усілякі "МАУ" та адмінресурс.
За логікою, переїзд у простіший та дешевший а/п мав би посприяти зниженню цін Wizzair'у на "українські" рейси. Ага, щас. Далебі й фіг вам. Про цю негарну тенденцію днями писала "УМ".
Але хай там як, любителям недорогих польотів на Захід доведеться звикати до цього анекдоту "во плоті" - а/п "Жуляни".
При тому, що за право володіти "Жулянами" б'ються всілякі Вексельберги, аеропорт становить собою кумедне або жалюгідне (потрібне підкреслити) видовище. Це все одно що ви їдете на "Шкоді СуперБ", плануєте заїхати на заправку на АЗС "Шелл", а потрапляєте в естетику фільму "Королева бензоколонки".
Ага, "Жуляни" - це ніби машина часу. Аеропорт ніби затримався в 1960-х роках минулої ери, а рожеві "ейрбаси" Wizzair'у на цьому летовищі - ніби гості з майбутнього у глухій совдепії.
Логічно, що й сайт цього підприємства, заснованого 1924 р., давно й міцно перебуває "на реконструкції".
Дехто хихикає й кривиться з того, що в Європі лоукости прилітають у "сільські" аеропорти-ангари, розташовані чорті-де... Так от, шановні, щоб побачити справді сільський аеропорт, вам - до "Жулян" :) Бо термінали Альгеро чи Пізи, ба навіть натуральний брезентовий намет Любека - це все-таки сучасність, а "Жуляни" з їх оснащенням - це привіт від Хрущова з його кукурудзниками :)
ІОХО, це більше нагадує не аеропорт (тим паче, з претензією на міжнародний статус), а автовокзал обласного центру.
"Куди ми потрапили" - гигикають англійці, завантажуючись паралельно з нашим "меммінгенським" на свій рейс на Лондон.
Утім, амбіції в цього підприємства на чолі з депутатом Київради від партії Литвина присутні, і, ясна річ, тут придумують якісь свої VIP-сектори.
А що зовсім уже неприємно ріже око - це більшість вивісок російською мовою.
Розмір внутрішнього залу "аеропорту" - зовсім невеликий, так званих стійок реєстрації - щось близько трьох, якщо це можна назвати "стійками" :)
Відтак винахідливі дизайнери вирішили розширити простір візуально за допомогою дзеркал, прикріплених до колон.
І ось праворуч від входу ми бачемо - вуаля - буфет!
Пригадуєте? Відбудуться вибори народних депутатів СРСР, "працює буфет"! Іменно що як на автовокзалах часів "королев бензоколонок" :)
Білява буфетниця чомусь почала забороняти фотографування її секретного підприємства :)
Ага, нюанс: судячи з папірців-об'яв усередині, колектив підприємства розуміє, що воно - не зовсім аеропорт, тож називає всю цю "застиглу музику" аеровокзалом. Так справді правильніше.
У будинку аеровокзалу - із приходом сюди регулярних рейсів популярної лоукост-компанії - влаштували деякі необхідні сервіси, як-от пакування багажу. Але, скажімо, про пункти прокату автомобілів, магазин сувенірів і ще багато чого мріяти не доводиться.
Є кавовий автомат. Кава є й по 3 грн. - значно дешевше, ніж у "Борисполі".
Міліціонерів тут забагато, як на таку маленьку площу. Але хай бдять, що ж.
Електронних табло тут немає жодних. Натомість є оголошення по аеровокзалу в гучномовець. Також персонал, ще не звичний до "міжнародних новацій", вигукує вказівки самотужки, без звукопідсилювальної апаратури :)
Стійка реєстрації позначена паперовою табличкою "куди, о котрій".
Рухомої стрічки з багажем немає - замість неї працює носильник, який закидає валізи у віконце, заховане за фікусом :))
Картину доповнюють плакати в рамах із фотками старих літаків і написом "Тут може бути ваша реклама".
Різночитання в папірцях на реєстрації: общепонятний язик примушує йти на посадку негайно, англійська мова - за годину.
Але де державною мовою, вашу мать!?..
Про нібито вихід на посадку нам кагбе говорить ось ця вивіска. Але вірити їй не треба. Це ніякий вихід на посадку, там глухий кут.
Бо насправді стюарди спрямовують зареєстроване пасажирство в бокові двері, на вулицю, потім - пройти через двір, і далі буде так званий "сектор 1". Отам і буде посадка.
До речі, заїзди для інвалідних візків у "Жулянах" таки зробили. Залік.
Ось через цей дворик треба пройти, щоб потрапити в чергу на митний і паспортний контроль.
Черга довга й вилазить навулицю. А якщо йтиме дощ - що робити? Неясно.
Ніяких бодісканерів у "Жулянах" немає, і це тішить. Пацани на сек'юріті-контролі - без уніформи, а лише з бейджами.
Як видно з окремих безпорадних рухів персоналу, багато хто тут лише вчиться обслуговувати великі кількості пасажирів міжнародних рейсів.
Зал очікування. Тут влаштували сякий-такий "дьюті-фрі" з дуже обмеженим асортиментом - духи, бухло. Але джин "Біфітер" є по 14 Є за літр.
Навпроти - зворушливий Airbar із двома колоритними барменами. Тістечка, алкоголь. Пасажирки прощающієся с родіной охоче беруть, бовтают, нюхають і смакують коньяк у великих келиках.
Як і в "Борисполі", наземне обслуговування повітряних суден у "Жулянах" забезпечує відома компанія "Swissport". Добре, що її залучили (можна уявити, якби все виглядало власними зусиллями). Але контрасти, звісно, вражаючі.
Скажімо, до літака везе "свіспортівський" автобус (чомусь із дверима на один бік, а не два, як у тому ж "Борисполі" і ще багато де). А поруч біля виходу стоїть легендарний жулянський біло-голубий "фердинанд" - щось типу фургона, прикріпленого до шасі вантажівки типу ЗіЛ.
На жаль, на цьому фото кабіну автомобіля, до якого причеплений допотопний "салон", перекрив ніс літачка.
А ось те саме на фотці УНІАН:
Загалом, крім Wizzair'у, як ми зрозуміли, "Жуляни" обслуговують мало кого. А ось приватних літачків тут багато.
Аеропорт розташований просто посеред міста - навколо багатоповерхівки і хатинки крутеликів.
А дістатися до "Жулян" можна на таксі, тролейбусом або маршруткою.
Така от екскурсія.
Ми загалом без претензій наразі:)
Отже, надалі Wizzair літатиме тільки з "Жулян" - нібито через те, що тут дешевше обслуговування, а в "Борисполі" західного лоукостового перевізника пресують усілякі "МАУ" та адмінресурс.
За логікою, переїзд у простіший та дешевший а/п мав би посприяти зниженню цін Wizzair'у на "українські" рейси. Ага, щас. Далебі й фіг вам. Про цю негарну тенденцію днями писала "УМ".
Але хай там як, любителям недорогих польотів на Захід доведеться звикати до цього анекдоту "во плоті" - а/п "Жуляни".
При тому, що за право володіти "Жулянами" б'ються всілякі Вексельберги, аеропорт становить собою кумедне або жалюгідне (потрібне підкреслити) видовище. Це все одно що ви їдете на "Шкоді СуперБ", плануєте заїхати на заправку на АЗС "Шелл", а потрапляєте в естетику фільму "Королева бензоколонки".
Ага, "Жуляни" - це ніби машина часу. Аеропорт ніби затримався в 1960-х роках минулої ери, а рожеві "ейрбаси" Wizzair'у на цьому летовищі - ніби гості з майбутнього у глухій совдепії.
Логічно, що й сайт цього підприємства, заснованого 1924 р., давно й міцно перебуває "на реконструкції".
Дехто хихикає й кривиться з того, що в Європі лоукости прилітають у "сільські" аеропорти-ангари, розташовані чорті-де... Так от, шановні, щоб побачити справді сільський аеропорт, вам - до "Жулян" :) Бо термінали Альгеро чи Пізи, ба навіть натуральний брезентовий намет Любека - це все-таки сучасність, а "Жуляни" з їх оснащенням - це привіт від Хрущова з його кукурудзниками :)
ІОХО, це більше нагадує не аеропорт (тим паче, з претензією на міжнародний статус), а автовокзал обласного центру.
"Куди ми потрапили" - гигикають англійці, завантажуючись паралельно з нашим "меммінгенським" на свій рейс на Лондон.
Утім, амбіції в цього підприємства на чолі з депутатом Київради від партії Литвина присутні, і, ясна річ, тут придумують якісь свої VIP-сектори.
А що зовсім уже неприємно ріже око - це більшість вивісок російською мовою.
Розмір внутрішнього залу "аеропорту" - зовсім невеликий, так званих стійок реєстрації - щось близько трьох, якщо це можна назвати "стійками" :)
Відтак винахідливі дизайнери вирішили розширити простір візуально за допомогою дзеркал, прикріплених до колон.
І ось праворуч від входу ми бачемо - вуаля - буфет!
Пригадуєте? Відбудуться вибори народних депутатів СРСР, "працює буфет"! Іменно що як на автовокзалах часів "королев бензоколонок" :)
Білява буфетниця чомусь почала забороняти фотографування її секретного підприємства :)
Ага, нюанс: судячи з папірців-об'яв усередині, колектив підприємства розуміє, що воно - не зовсім аеропорт, тож називає всю цю "застиглу музику" аеровокзалом. Так справді правильніше.
У будинку аеровокзалу - із приходом сюди регулярних рейсів популярної лоукост-компанії - влаштували деякі необхідні сервіси, як-от пакування багажу. Але, скажімо, про пункти прокату автомобілів, магазин сувенірів і ще багато чого мріяти не доводиться.
Є кавовий автомат. Кава є й по 3 грн. - значно дешевше, ніж у "Борисполі".
Міліціонерів тут забагато, як на таку маленьку площу. Але хай бдять, що ж.
Електронних табло тут немає жодних. Натомість є оголошення по аеровокзалу в гучномовець. Також персонал, ще не звичний до "міжнародних новацій", вигукує вказівки самотужки, без звукопідсилювальної апаратури :)
Стійка реєстрації позначена паперовою табличкою "куди, о котрій".
Рухомої стрічки з багажем немає - замість неї працює носильник, який закидає валізи у віконце, заховане за фікусом :))
Картину доповнюють плакати в рамах із фотками старих літаків і написом "Тут може бути ваша реклама".
Різночитання в папірцях на реєстрації: общепонятний язик примушує йти на посадку негайно, англійська мова - за годину.
Але де державною мовою, вашу мать!?..
Про нібито вихід на посадку нам кагбе говорить ось ця вивіска. Але вірити їй не треба. Це ніякий вихід на посадку, там глухий кут.
Бо насправді стюарди спрямовують зареєстроване пасажирство в бокові двері, на вулицю, потім - пройти через двір, і далі буде так званий "сектор 1". Отам і буде посадка.
До речі, заїзди для інвалідних візків у "Жулянах" таки зробили. Залік.
Ось через цей дворик треба пройти, щоб потрапити в чергу на митний і паспортний контроль.
Черга довга й вилазить навулицю. А якщо йтиме дощ - що робити? Неясно.
Ніяких бодісканерів у "Жулянах" немає, і це тішить. Пацани на сек'юріті-контролі - без уніформи, а лише з бейджами.
Як видно з окремих безпорадних рухів персоналу, багато хто тут лише вчиться обслуговувати великі кількості пасажирів міжнародних рейсів.
Зал очікування. Тут влаштували сякий-такий "дьюті-фрі" з дуже обмеженим асортиментом - духи, бухло. Але джин "Біфітер" є по 14 Є за літр.
Навпроти - зворушливий Airbar із двома колоритними барменами. Тістечка, алкоголь. Пасажирки прощающієся с родіной охоче беруть, бовтают, нюхають і смакують коньяк у великих келиках.
Як і в "Борисполі", наземне обслуговування повітряних суден у "Жулянах" забезпечує відома компанія "Swissport". Добре, що її залучили (можна уявити, якби все виглядало власними зусиллями). Але контрасти, звісно, вражаючі.
Скажімо, до літака везе "свіспортівський" автобус (чомусь із дверима на один бік, а не два, як у тому ж "Борисполі" і ще багато де). А поруч біля виходу стоїть легендарний жулянський біло-голубий "фердинанд" - щось типу фургона, прикріпленого до шасі вантажівки типу ЗіЛ.
На жаль, на цьому фото кабіну автомобіля, до якого причеплений допотопний "салон", перекрив ніс літачка.
А ось те саме на фотці УНІАН:
Загалом, крім Wizzair'у, як ми зрозуміли, "Жуляни" обслуговують мало кого. А ось приватних літачків тут багато.
Аеропорт розташований просто посеред міста - навколо багатоповерхівки і хатинки крутеликів.
А дістатися до "Жулян" можна на таксі, тролейбусом або маршруткою.
Така от екскурсія.
Ми загалом без претензій наразі:)