Спектакль "Наталка-Полтавка" в театре им. Ивана Франко

[kupravita]

1 января мы с alert_ua, уже по сложившейся традиции, отправились в театр. На этот раз наш выбор пал на спектакль "Наталка-Полтавка" в театре им. Ивана Франко (для справки: это национальный театр, в котором идут спектакли на украинском языке).

Comments

[sorry_gregory]

Та ну, дратуюче видовище: спершу акцентується на недоречності вікових мезальянсів - старий дідуган пропонує і хатку, і сіножатку, а тій аби погулять. :( Небавом суржик не знать до чого: " позволітельно сдєлать предложеніє" - щось таке. Тараторять скоромовкою... Не сподо'.

[kupravita]

Суржик - це сучасний тренд, на жаль. Але ж саме він і висміюється у творі. Стосовно ж до вікових мезальянсів, то це тема вічна, вона ніколи не втратить своєї актуальності. Загальна ж атмосфера вистави, гра акторів, костюми, музичне оформлення нам дуже сподобалися, тут вже, як кажуть, "у кожного свій смак" :)

[sorry_gregory]

А ще б дівчатам та не сподобалось. :) А чого б ото з возного насміхатись: той попрохав руки у дівчини, та згодилась, а щойно Петра заздріла, як і відмовила нареченому. Ото слушно возний погрожував, хоч і недоречно - в управу та закувати у колоду.

[kupravita]

Це ж не ми сміємося с того Возного - автор так придумав. И висміює він не стільки те, що старий зробив пропозицію молоденькій дівчині (хоча, як я вже казала, це вічна тема), а з того, що цей старий дурень думав, що своїм багатством він зможе молоденьке бідне дівча, та ще й напівсироту привабити. І суржик висмієються, як частина прагнення стати поважною людиною, паном. У ті часи українська мова вважалася мовою простого, бідного люду, а ті, хто прагнули панства, намагалися говорити "по-руськи", а виходило суржиком :)