Із світлин надважкі гори Атласу
Білі шапки у мене кидають.
Тут смереки зібгались у кактуси.
Тут зимове небо безкрає.
Незнайома всміхається бистриця.
Незнайомець, напевно, сподобався.
Водограями сонце кривиться.
Гучність еха біжить здороватись.
Друзям пишу листівку весело:
“Я заліз аж у гори Атласу!
Все казково! І настрій піднесений.
Тільки, дурень, вколовся
(
Read more... )