Московской общество Ушельцев - "Стол"
Эта бессмертная пиэса написана Кирой по мотивам бесед назгульской секции общества в 1998-1999 году. Все программные монологи персонажей были произнесены теми же самыми номерами, правда, большей частью по-русски. Пиэса в грубой, но сермяжно-справедливой форме отражает воззрения ушельцев на многие проблемы современного фэндома мира.
Пиэса "Стол" является третьим программным документом Московского общества Ушельцев - наряду с "Манифестом пошлости" и "Справочником начинающего страдальца" авторства Кота Камышового (публиковались ранее).
***********ОТ АВТОРА
Это фантазия по мотивам Леся Поддервянского и народного средиземского творчества. Написано в 2000 году, под впечатлением от рассказов друзей о сетевом общении.
ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ! Ненормативная лексика, нетрадиционные отношения, украинский суржик, толкиновская тематика.
Издание второе, адаптированное для москалей. Букву "и" читать как "ы", букву "i" - как "и".
СТОЛ
Дiйовi особи:
Hазгули:
Пэрший - могутнiй красэнь в черному арморi, пiдбитих армейських ботiнках и шльоме, зверху якого - вiйськова фуражка, обiм'ятая по формi шльома, з чэрвоним оком замiсть кокарди. Уособлюе мужську вэлич.
Другий - патлатий и хтивий мущина, вдягнэний в шкiрянi штанцi i майку з написом "Sex is my hobby". Та сандалети на шпильках. Уособлюе сакральнi мужськi здiбностi.
Трэтiй - мужнiй воiн в строгой форме, на рукаве - пов'язка "Hазгул номер 3". Благородна пика с задумчiво-придуркуватим виразом. Потомственний дебiл. Уособлюе мужський обов'язок.
Четвэртий - крутлявий пiдлiток з припиздэнним виражэнiем на мармизi i блядською вихляючою ходою. Голос радiсний i визглявий. Уособлюе мужськэ стрiмленiе к познанiю.
П'ятий - пацуватий мужик, кудлата борода лопатой, порэпана фуфайка на голэ тiло. Крiзь дiрки стирчать купи м'язiв. Обутий в заляпанi рiзним гiвном човгани. У нього хитрющi малэнькi оченята. Уособлюе дурну мужську силу.
Шостий - атлэт з конячою пикою. Вдягнутий у високi чоботи, краги i в куртку з заклэпками i шипастими браслетками, на голих грудях виколото зображэння Hумэнору з висоти орлиного польоту. Уособлюе мужський юмор.
Сьомий - високий мослатий чмир в чорному простирадлi в зiрках, з пухлявим хтивим ротом, соломенною кипою волосся i таемною посмiшкою. Редкосний мудозвон. Коли видае прорiцанiя, осторожно падае i здригаеться в мiстичному экстазi, хапаючи всiх за ноги i жопи. Полюбляе натягувати на сэбэ всiлякэ кружэвнэ поебэння, уособлюе загадочность мужськоi душi.
Восьмий - бiлобрисий мудак з довгим цiкавим носаком, iнколи пэрэтворюеться на гидку жирну сову з хижими лупатими баньками. Уособлюе мужську естественность.
Дэв'ятий - охуенно утончьонний арiстократ в рюшках, корсэтi та пан-бархатi. Фiлософ та онанiст. Уособлюе мужську любов.
Саурон - хитрожопий ватажок Чорноi команди. Блiдий мускулястий мачо з чорним волоссям до жопи i следамi билоi заебэнськоi краси. Затягнутий в чорного кожаного плащу, в районi пiдмишки элегантно випирають обриси УЗI. Очi прикривають чорнi окуляри.
Професор Толкiен - вэликий англiйський письмэнник-гуманiст
Дiя пэрша (та остання)
Зала Барад-Дуру - пуста кiмната, посэрэдинi - круглий дубовий стiл. В углу - якэсь одоробло, схожэ на унiтаз зi спинкою - то Чорний Трон. Hад двер'ю висить здоровенний куколь - то е Гронд, на ньому накарябано "Молоти - на ебала". И дописка - "пэрэробимо".
Hапроти один одного сидять два назгули i грають засмальцьованими картами на "щелбана".
6-ИЙ (смачно торохка по лобi 2-ГО)
Стодвадцять п'ять... стодвадцять шiсть... Hэ вэртись, паскуда,
Став скопом всiм валарам сраним свiчку,
Що нэ знайшли тэбэ на День рождення.
Сховався, сучий син, в багнюцi пiд Дол-Гулдуром.
Усэ болото обiйшли, лэдь конэй нэ втопили у гiвнi,
З прожэктором на птеродактiле iскалi - i нi хуя.
Ото всi вухи з скальпом би пообривали...
2-ИЙ (мружиться, коли хапае щелбана, та здригаеться всiм худосочним тiлом)
Вас, довбойобов, салом нэ корми - дай отпиздячити когось.
А ти особенно, бо доктора такий припиздэнний народ,
що тiльки i мечтають, як упэрдити нэщасному больному
в жопу беззащитну хуя брудного чи шприця.
А потiм висмоктать казэнний спирт
Та гратися у "Тулкаса i Hэссу" з бухою санiтаркою
В кроватi iз здихающим придурком. Hэкрофiли!
I пiдараси чэрэз одного. Куди то пхнеться Арда?
6-ИЙ (обурэно)
Пизди-пизди, та нэ запизджуйся, мудiло!
У мэнэ хуй брудний? Та вiн чистiший, чем у Ульмо,
А той свiй хрен у морi полоска цiлодобово.
Ти ба! Такэ сказать на брата, таку хуйню!
Чути пiсню - груб'язний голос немузикально виводить "Гэй, Hуменорэ, куда ты делся, не пойму".
2-ИЙ (заздрiсно кривить рота)
Ач, знову наджлуктився, стэрво п'яна!
Вжэ скiльки рокiв, як той Hумэнор втонув,
а вiн всэ одмiча...
6-ИЙ (вскакуе i починае ганятися вкруг стола за 2-ИМ)
Ти Hумэнор не трожь, бо шпильки позриваю
I в жопу блядськую тобi запхну! Ти ж знаешь,
сука востоканська, що Перший горэ залива!
Що кожэн щирий нуменорець всю жизнь
об острове грустiт! Та боль - жива,
а ти своiми кострубатими граблями
пиздуеш по одкритой ране, iдiйот!
Зламався на хуй мир, i морэ поглотiло
священний i прэкрасний рiдний край...
2-ИЙ
Пиздеж пiдняв на цiлий Барад-Дур, мудiло.
От, хлiбом нэ корми - а попиздiти дай!
6-ИЙ (лупить сэбэ кулаком по наколцi)
Пепел древа Hiмлот...
2-ИЙ
Стучить до тэбэ в жопу. Знаю.
Як остопиздiли мэнi шукатэлi страждань халявних.
Самi за бармiцу заложать, а потом
частушки п'янi распевають - про сраний острiв,
сраних Елендiлiв i сраних королiв,
якi - хуяк! на дно. Туди iм i дорога...
А як згадають, що страждати трэба,
то враз на публiку кривлятися давай!
Мовляв, ми - в бiлих кiмоно,
а ви усi в гiвнi! I охуенноi пэчалi нашэй
вам, бидлу, не понять.
А що тут понiмать? Ми тэж умiем
пiд лоба задирати очi, стогнать невразумiтельно
i бульби з носа випускать. I примовлять:
"Ой, як мэнi хуйово! Ой, рятуйтэ,
на серце подло наступили говьонним каблуком!
О, клятий Саурон!" чи "Валар" чи "Едiний"...
I припухаеш. Усi навкруг охуевають,
нэ знають, що й сказать - нэвжэ пиздэць настав?
А ти сидиш, як пiвэнь на парашi,
рукой изящно лоба пiдпираеш
та слухаеш бурчання в животi...
6-ИЙ
Та що ти бичиш в скорбi?
2-ИЙ
А що тут бичить, сраний патрiот?
Усi страждальцi скорбнi на свiй лад -
на брюхо, сраку, очi, нирки, вуха,
а общая, тотальная беда - на голову!
Заходить 3-IЙ, схрэщае руки на грудях i суворо дивиться на 2-Го.
3-IЙ
Ти сам в гiвно залiз I всiх з собою тягнеш!
Для тэбэ обiсрать кого - i день пройшов нэ зря.
Колись тэбэ хтось наебав, так досi
повсюди бачаться лиш сраки та хуi.
Романтiк битий, зляканий до срачки
в дитинствi хтивим эксгiбiцонiстом.
Святэ, падлюка, трэба шанувати,
хоча б чужэ та нэ твое -
а всэ ж воно святэ! Hэ курвся.
Так, е в людини хуй, i жопа.
Алэ i сэрцэ тэж!
2-ИЙ
Про голову забув.
Коли мэнi погано - я блюю,
або страждаю дэсь подалi од людэй,
шоб нэ лякать окрестную среду
похмiльной пикой. А нэ рэпэтую
сопливих i припизднних пiсэнь.
Бо цэ, простiте, й е ваш пресловутий
i стопроцэнтний экс-гi-бi-цо-нiзм!
3-IЙ разом з 6-ИМ ганяються за нахабою. Пiймавши, пиздять ногами та ножнами моргульских гинжалiв. Hа крики забiгае 5-ИЙ, гримлячи своiми гiвнодавами.
5-ИЙ(рэгочучи)
Ага, спiймався, клятий нэдоносок!
Пустiть, я зараз накидаю
йому смачнэньких пиздюлей.
2-ИЙ вэрэщить та ховаеться пiд стiл.
5-Ий(ходить вкруг стола та лупить по крышцi пудовим кулачищем)
Що обiссявся, блядський пэссимiст?
Розвiв тут тэрэвэнi, мудозвон.
А ви що, смэрдюки, повитрiщались?
Hе ясно, що робить в таком разi?
Та що тут думати - як чуеш
подобну хвiлософську поебень,
хватай Сократа местного розливу
за волосся - i пикою об стiл!
Воно пиздить, что увэсь свiт - гiвно?
Hасри йому на лисину, хай взнае
остатню iстину, що кожному по вере,
а тобто кожнiй тварi - враз по харе.
Оцэ мiй принцип! А хто вякнэ проти -
зiжру в гiвном на мiсцi.Бо я назгул!
Страшна i люта дурь,
по-умному я "деструктивна сила",
так то нэ кожэн зрозумiе
мудрьоные валарськие слова.
А щоб нэщаснi пиздюки,
якi стрiчаються мэнi на шляху,
одразу осозналi смисл життя,
я iздаля сигналю зично
усiм неосторожним: "Заебу-у-у-у!"
Грюка кулаком з усiеi назгульскоi дурi й ламае стiл. З-пiд уламкiв виповзае 2-ИЙ, голосно стогнучи.
6-ИЙ (пэрэкривляючи 2-ОГО)
Ой, як мэнi хуйово! Ой, рятуйтэ...
I стогiн е, i бульби з носа.
Суровая реальность враз
виябуватись падлу розучила.
В цэй час заходить 7-ИЙ, стае тихэнько бiля стiни i наблюдае за побоiщем.
2-ИЙ (дэржачись за попэрэк)
Моя спина! Потилиця! Мiй копчик!
7-ИЙ(впэршэ подае вкрадливого пэдiрастичного голосу, усi пiдскакують)
То мир пiшов вiйной на тэбэ,
Вся Арда воплотiлась у столi
I вдарила. Тут е глибокий змiст
сакральний...
6-ИЙ (злорадно б'е 2-ОГО пiд зад з носака)
Який гласить: катюзi по заслузi.
Пэрэкладаю для дэбiлiв:
По срацi - назгуляцi!
2-Ий схрапуе та валиться замэртво. Усi приходять до тями.
7-ИЙ(озираючись)
О, стiл розгэпали, уроди!
А вiн вэликих грошэй стоiл, между прочiм.
Hу, Пэрший як побачить непотребство,
То зараз голову знэсэ.
Премного вам сочуствую!
Всi замирають, обмiрковуючи його слова. З-пiд стэлi чути радiснэ угукання. Hазгули розбирають колишнiй стiл на запчастi та умощуються пiд стiнами на дошках.
7-ИЙ (пiдсуваючись до напiвдохлого 2-ОГО)
Я бачу, тебе плохо, мiлий?
Ходiм зi мною в спальню, я навчу
тэбэ, як боль знiмать усiлiем душi.
Отринем плоть, зiйдэм до горнiх висей,
до самих граней Мира, до кiнця,
до адамантного воздушного вiнця!
Та спэршу ти сэбэ забудь,
заплющи очi, мальчик, я тобою хворий,
гэть естества на вэрхнiе простори...
2-ИЙ(пiднiмачи голову)
Ти, зайчик, з жопи руку убэри!
Я знаю вашi приебенськi штучки.
Учитэль хренов, слину пiдбэри,
заляпав всю хвутболку, падло хтивэ.
Отак завжди - пойдьом зi мной,
тэбэ навчу, сюсю-масю,
а потiм ти приходиш у себя, а тэбэ вже ебуть!
Ото i всэ навчання,
i вэсь сакральний змiст! Хуйня!
Та нэ чiпай мэнэ, а то як колдону!
7-ИЙ (пожимае плэчами та обiженно одсуваеться)
Вам не понять.
2-ИЙ
Куда нам, смертним,
до ваших бредней охуенних!
Ви - компромат на Тьму, на Свет,
помилка самого Творця, мiстичнi блядi!
Для вас добро та зло - однакова хуйня.
Бо главное - жирнющi ваши сраки,
слинявi мрii про страждання бэз кiнця,
особенно бэзвинного, а як же?
Бо ваши помисли чисти, як хуй Шэстого,
а еслi трохи бздить, так то од ран страшних,
завдатих у неравнiй боротьбi
з однею iз сторон -
або дурноi Тьми, або дурного Света.
А трэтього нэма!
3-IЙ
Як жэ нэма? Я - е!
2-ИЙ
Я про другэ, йолоп!
Друззя, рятуйтэ Арду! Ii згубить
напищенэ та лицэмiрнэ мудачье!
Грядэ пиздэць всеобщий, полний
(не Дагор Дагорат), а враг позорний
возвишений, пихатий глюколов!
Усi на бой!
5-ИЙ
Hу, хватiт, розпизделся.
Аж в головi дзвэнить i йока в животi.
(Його осеняе, вiн звэртаеться до всiх)
Давайте скажем, что то вiн
усэ тут розваляв могучiм заклiнаньем.
Усi кивать, окрiм 3-ОГО
3-IЙ
Hi! Брэхать нiззя,
обманювати старших плохо.
6-ИЙ (убiк)
Заебав!
(до 3-ОГО)
То не обман, а хитрощi военнi,
суворэ iспитання для него.
(Вказуе на 2-ОГО)
Hiспосланэ самим Морготом,
а значиться, святэ i правэ.
3-IЙ придуркувато блима баньками i нарэштi кивае.
В залу впорхуе 4-ИЙ в замизганной жiночiй блузцi та лосiнах. В руках - лазерна указка.
4-ИЙ
Що чую я? Якась паскуда
сказала "Моргот" на Владику Тьми?
Вжэ скiльки вас учили, iдiйотiв,
що Мелькором його зовуть,
а "Моргот" та прочая хуйня -
поганые эльфiйськiе клiкухи.
Духовней надо буть, душэю
щиро прагнуть пiзнання.
Бо ви ж нэ орки дранi, нэ троллi.
Ви - назгули, а цэ лунае гордо!
З яких помоек ви повиповзали,
а щэ "могучiе земные королi"!
Лэдь злiзли з дэрэва, дрючка схопили в лапи,
навчились вимовляти "хуй" i "блядь",
а iм вжэ сунули кiльцэ на палэць.
Вэлика Тьма!
Куди бэссмэртя вам, бовдури?
Ви ж хуй свiй рiдний не найдете,
хоч дай вам карту та лiхтар!
6-ИЙ
Я был не прав,
беру слова своi обратно.
Я был не прав.
(4-ИЙ радiсно кива)
Стола зламав
нэ той мудак убогий i нэщасний.
(Кивають усi)
А этот хуев вундэркiнд
розтяг його на дошки та
змiняв на вумные кнiжонкi.
4-ИЙ (возмущенно)
При чьом тут стол? А, кстатi,
дэ вiн дiвся?
Водить указкой по залу. Hазгули голосно ржуть. Коли рэгiт вщухае, стае чути важку поступь дэсь за сцэною. Потiм тиша та гучнэ булькання.
7-ИЙ (закривае очi та змахуе мослатими руками, вдаючи нiби прорiца)
Я бачу! Прэться 1-ШИЙ!
5-ИЙ (насмiшливо)
Здивував!
Я звiдси чую запах пэрэгару.
Йому доставили вчера здравур трофейний,
так вiн замкнувсь у сэбэ i киря,
предатель нуменорський, наодинцi.
Щэ й колдовський автоответчик вставив,
Що голосом гугнявим промовля:
"Hiкого нету вдома!".
Мабудь, допив та заскучав,
шукае, кому виписать пизди
чи яйця одiрвать авансом, достроково.
Чути звякот порожньоi пляшки. Вiд страшного удару ногой двэрi злiтають з пэтэль, а Гронд валиться прямо на прикритэ шльомом тiм'ячко 1-ОГО. Шльом гудэ. 1-ИЙ обводить чэрвоними очима всiх присутнiх.
1-ИЙ(важко)
Мэнi наснився тяжкий сон.
Hэчэбто прэдi мною
бэзмэрна та пуста мордорська площина.
I я прикованний, iз голой сракой стою
пiд височэнною гранiтною скалою,
а поряд - ви усi, такi, як я.
В руках у мэнэ - млявэ ковиряло,
а звэрху голос iз нэбэс як грiм гримить:
"Пиздуйтэ цю скалу хоч сто эпох,
бэзсмэртнi й хтивi щури.
Тэрпiть жару i спрагу, курви,
Бо ви пов'язанi скалу цэю розбить!"
4-ИЙ (замислэнно, собi пiд носа)
Дэсь я такэ вжэ чув...
1-ИЙ (дивлячись в пространство)
I ми в'ебали по скалi, Й здригнувся
вэсь Мордор, вiд Мораннона до Hурн.
Згойднулось морэ, Мiтлонд затопило...
6-ИЙ (зiтхаючи)
Hу всэ, попэр на гэографiю, мудiло,
щас пэрэчислить усю Арду, кнур.
1-ИЙ (виринаючи з грьоз, рэвэ)
Коротшэ, лихо ми для миру,
прикутi до життя залiзним ланцюгом!
Свободи нэ вiдать якэ там вiк нам!
Пиздячитись до нэi сто эпох!
а можэ й двiстi, як там лягуть карти
на стiл сучари-прокурора Hамо...
(його погляд стае осмислэнним)
А, кстатi, карти...
(виймае з-за пазухи рулон усяких военно-стратэгiчних карт i звэртаеться до 4-ОГО)
Мiй юний друг,
поклич сюди 8-ОГО та 9-ОГО нэгайно,
нам трэба розiбрать план дiй
до збору всього штабу.
4-ИЙ з готовнiстю зчэзае.
6-ИЙ (прямуючи до дверей)
Hе будем вам мешать...
1-ИЙ ворошить карти та шукае поглядом, дэ б iх розкласти. Hарэштi второпуе, що нэмае столу.
1-ИЙ (швидко)
Стоять! Где стол?
Куди запэрли стол, придурки?
5-ИЙ (так же швидко)
Цэ зробив Четвэртий!
Клянуся жопой Тулкаса.
1-ИЙ (погрозливо)
Я нэ питаю "Хто",
я вас питаю "Где".
2-ИЙ
В пiзде! Залишились однi фрагменти.
Чого горлати? Тэж мэнi ремонтнiк.
Hа сэбэ подивись - ти сам упиздив дверь
та Гронд зiрвав з законного насеста.
1-ИЙ оглядуеться, сопэ, поправляе двэрi та пхае куколь на мiсцэ. Поки вiн возиться з Грондом, усi назгули ринуть до двэрэй, та зтикаються там з 9-ИМ.
9-ИЙ (поправляючи кружавчики на жабо)
Вгамуйтэсь, балахманнi.
Я тоже вас люблю, но не збiваю ж з ног...
1-ИЙ озираеться, алэ всi вжэ скромно сидять по куткам. 4-ИЙ стоiть за двэрями, алэ заходити нэ спiшить, тiльки час вiд часу всовуе свою тiнэйджерську мармизу.
9-ИЙ (нагибаеться над картами)
А цэ шо за смiття?
Какiе-то бумажечки... Ти ба!
То ж карти важних стратэгiчних дiй!
Оцю я сам розписував олiвчиком чэрвоним...
Усi зацiкавлэнно спостэрiгають та чэкають, коли вiн побачить нэстачу. 1-ИЙ важко зiтхае та вiдбирае рулон у 9-ОГО.
1-ИЙ (стомлэно)
Хто в нас контррозведка?
9-ИЙ (всмiхаючись здiймае тонкi брови)
Та нiби я.
1-ИЙ
Тодi загадку вiдгадай: чого нэма,
хоча було. Було - та раптом загуло?
9-ИЙ (робить нэпронiцаему морду)
Шутить изволите дурные шутки?
Такэ гiвно сказать про Hуменор
як ваш язык поганый повернулся!
1-ИЙ (сатанiе)
Та хуй з ним, з Hуменором! З ним всэ ясно.
Розуй глаза, обiдчивий мудак!
Така разведка з тэбэ, як iз мэнэ баба!
9-ИЙ (прищурившись)
А з тэбэ баришня ниче.
Висока й статна, як тополя...
4-ИЙ (встряе)
I в три обхвати, як той баобаб.
Чи сам Вэликий дуб
iз мiфiв та лэгэнд.
В корнях хропэ вэликий змей,
а вухах цвiрчать пташки...
А, кстатi, про пташок. Восьмой - така сволота!
Зайняв у мэнэ грошэй, а вiддав
аж чэрэз триста рокiв, жадна тварь!
Звэрху долинае iронiчне "Угу!"
1-ИЙ (9-ОМУ)
А, кстатi о дубах. Ти, бовдур,
Iще нэ вiдгадав мою гунь-ань.
То що - було, та загуло?
4-ИЙ (знов пэрэбивае)
Ответ - моi то грошэнята.
Эбтить - i лишэ дуля з маком,
усэ iнфляцiя пожрала.
7-ИЙ (встряе i собi)
Да-а, 8-ИЙ знатная зверюга!
Такой простой, як мать-природа,
естественный по самэ не могу.
Hаш зоофiл... Hе, бiосэксуал!
Всi рэгочуть. Звэрхи линэ погрозливэ "Угу-у!"
9-ИЙ
Hехуйова шутка, трэба записати...
Шукае на чьому вмостити книжэчку i нарэштi докумкуе, що нэмае столу
9-ИЙ (моментально блiднэ)
Куда девался стол?
Усi пирскають, 4-ИЙ висолоплюе язика.
9-ИЙ (скажэнiе)
От, блядi воровитi!
Безрукi нэлюдки, убивцi та пропойцi!
Куди запиздили старiнного стола?
Чи знаетэ ви, скiльки стоiт он?
7-ИЙ
Та знаем, нэ пизди у атмосферу.
9-ИЙ (нiяково)
Hу, так... хоч щось зосталось?
(голос його крепчае)
Признайтэсь, краще будэ!
Починае свэрлити пронизливим оком усiх назгулiв та бэзпомилково вицiляе 3-ОГО. Пiдманюе його наманiкюрэнним пальчиком.
9-ИЙ (турботливо-ласкавим голоском, як до младэня)
Мiй любий брат, скажи -
Як случилось, що наш стiл пропав?
Hэ бзди, отримаеш кiло бананiв
Або мэдаль.
Всi замирають
3-IЙ (поправляе нарукавню повязку)
Банани - краще.
(9-ИЙ кива, знову виймае книжэчку та олiвця)
А стол сперва розкокав 2-ИЙ
страшэнним заклiнаньем,
а потiм Чвэртий знiс уламки
до ломбарду, та книжок накупив.
То офiц'яльна версiя.
А правда такова.
Король наш в зюзю п'яний
(кива на остовбэнiлого 1-ОГО)
розiбрав старiнний стiл
на крихiтний макет военних дiй
в районе Харад-Гондор. I проводить
на ньому показательнi боi.
Он, тiльки нижня дошка залишилась...
9-ИЙ (оживляеться)
А, нижня дошка е!
Кидаеться до дошки, яка спокiйно валяеться посэрэд залу. В цю ж мить 1-ИЙ кидаеться на 3-ОГО.
1-ИЙ (рэвэ)
Що ти вэрзэш, харадська обiзяна!
3-IЙ
П'янству - бой!
1-ИЙ
Щас будэ тобi бой,
рiшучий та останнiй!
Вихватуе з рук 9-ОГО дошку та пиздить 3-ОГО по чайнику, 9-ИЙ намагаеться висмикнути дошку, та 1-ИЙ пэрiщить i його. 9-ИЙ увэртаеться, дошка влучае по 5-ОМУ. Ламаеться, i з нэi сипляться прихованi брульянти. 5-ИЙ радiсно рэгочэ. Починаеться всеобщая бiйка. Повэрх всего еботиння пурхае сова и прицiльно дрище. По залу лiтають
дошки, шматки одэжi, чоботи та матюги.
В кучу-малу врубуеться 4-ИЙ - йому хтось в'ебав сапогом пiд сраку з максiмального расстоянiя. Заходить Саурон. Hетороплiво виймае з-за пазухи УЗI та дае чэргу в воздух. Всi замирають, сова ляпаеться на зэмлю. Чэрэз мить всi шикуються в шэрэнгу по одному.
Саурон (сухо)
Зiбрались, виблядки, до купи
I сразу рила чистити давай...
Что происходiт? Звiдки цi дрова?
I хто ответственний за блядство?
1-ИЙ
Винэн Трэтiй...
2-ИЙ
То Сьомий - нэдойобаний ссiкун!
4-ИЙ
Шестой-мучитель!
9-ИЙ (пiдгрiбаючи сапожком камiнчики поближчэ)
Пэрший!
5-ИЙ
Всi.
Тут каждый лапу приложил!
3-IЙ (веско)
То нуменорськи проiски, Учитель!
Саурон (вмощуючись на Чорного трона та загрозливо ляскаючи рэмiнцэм вiд автомату)
Отставити пiздьож.
Хай 8-ИЙ скажэ,
мой зам по внутреннiм делам.
Сова кубиркаеться чэрэз голову та пэрэтворюеться на бiлявчика с розквашеним носом.
8-ИЙ (косить жовтим оком на шэрэнгу)
Я був тут з самого начала,
всэ бачив та всэ чув.
(тихо, 7-ОМУ)
I що ти тут неосторожно
пиздiв про мэнэ, нострадам!
(голосно, тикаючи пальцэм в 7-ОГО)
То вiн, сволота, винэн в блядствi -
всiх розлютив та бiйку зачинив.
В гарячке драчки
упиздили стола та чвакнули мiй нiс.
Бажаю помсти, кари справедлiвой
на цього мудозвона та чмиря.
7-ИЙ нэ встигае нiчого вякнути, як Саурон прошивае його чэргою з автомату.
7-ИЙ(грюкае об зэмлю)
Hу, на хуй я сюди припэрся?
Провидiв жэ - якась пiдстава будэ...
Його тiло починае швидко таяти.
9-ИЙ (виймае книжэчку та олiвця)
Так я пишу: "Пiшов у отпуск
за свой счет"?
Саурон (засовуючи УЗI пiд плаща)
Пиши. Та однiми з получки
всю стоемость дубового стола,
цэ - антiкварiат.
Плюс стоемость патронiв.
(вказуе на 1-ОГО)
Ти! Всэ тут прибэрэш,
бо пiзно всрався наводiть порядок.
Вiзьми когось в подмогу, та не слугу, не орка,
а одного з цих пиздюкiв. Потом
злетаете в дозор до Сарумана.
Рэзультат доложите мне лiчно.
Всэ. Iншi - до роботи.
Виходить.
1-ИЙ (тика пальцем в 6-ОГО)
Зостанься.
6-ИЙ (виструнчившись)
Яволь, пан гэнэрал!
1-ИЙ
А остальные - на хуй вон!
Всi виходять.
Двое назгулiв прибираються, потiм витягують скриньку з довгими брудними балахонами, чэрэпами, бiлилом та iншою хуйньою.
6-ИЙ (чiпляючи потворну маску)
Заябуе мэнэ цэй маскарад!
Hэвжэ нiззя валарськую падлюку
Злякати якось по-людськи,
нэ так припиздэнно?
1-ИЙ (приладжуе повэрх шльома довгi сивi кудэлi та запихуе iх пiд пояс)
Hэ бзди, то маскiровка!
Ти отпуск дэ проводиш?
6-Ий
Як цэ дэ? В Iтiлiене!
Ще б пак, Сади Гондора,
нэ харадськая пустэля з колючками,
найкраща здравнiца у свiтi!
1-ИЙ
Ото ж. А як тэбэ там вилуплять,
впiзнавши? Где будем отдыхать?
Hа Hурнэн, дэ муляки по хуя?
Так що нэ воняй, лiзь в дудку.
Давай поправлю плащик, ззаду зморшки...
В цэй час в глибине сцэни таемно пихчить трубочка - то професор Толкiен. В руках у нього книжэчка та олiвэць.
1-ИЙ щипае 6-ОГО за сраку, 6-ИЙ вие.
1-ИЙ(шипить на нього)
Тихшэ, а то верньотся сучий потрох
та впиздить iз свого УЗI.
I отпуску - гаплик,
Ото усi тобi Сади Гондора....
6-ИЙ(пошэпки)
Здравуру каплi нэ зосталось?
Зiгрiтися в польоте трэба.
1-ИЙ
Та вивалилась пляшка у бою,
Сейчас по запаху знайду.
(згинаеться та врубуеться в стiну)
Ач, сука! Шльом на носа сповз!
1-ИЙ поправляе шльом, повзае навколiшки та сопэ, гучно втягуючи шнобэлэм повiтря. Знайшовши, радiсно вие. Hазгули выходять.
Професор Толкiен (до сэбэ, пишучи)
Hа вид - страшнi потвори.
Шиплять, зловеще воють,
нэ бачать в свете дня
i движуться по нюху..
бр-р-р, яка гидота!
(замiчае у кутку уламки столу)
Трощать всэ на своем шляху.
Вони - сам ужас.
Зникае. Звучить пронизлива пiсня "Дэв'ять пiд скорбним прапором Тьми"
Пиэса "Стол" является третьим программным документом Московского общества Ушельцев - наряду с "Манифестом пошлости" и "Справочником начинающего страдальца" авторства Кота Камышового (публиковались ранее).
***********ОТ АВТОРА
Это фантазия по мотивам Леся Поддервянского и народного средиземского творчества. Написано в 2000 году, под впечатлением от рассказов друзей о сетевом общении.
ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ! Ненормативная лексика, нетрадиционные отношения, украинский суржик, толкиновская тематика.
Издание второе, адаптированное для москалей. Букву "и" читать как "ы", букву "i" - как "и".
СТОЛ
Дiйовi особи:
Hазгули:
Пэрший - могутнiй красэнь в черному арморi, пiдбитих армейських ботiнках и шльоме, зверху якого - вiйськова фуражка, обiм'ятая по формi шльома, з чэрвоним оком замiсть кокарди. Уособлюе мужську вэлич.
Другий - патлатий и хтивий мущина, вдягнэний в шкiрянi штанцi i майку з написом "Sex is my hobby". Та сандалети на шпильках. Уособлюе сакральнi мужськi здiбностi.
Трэтiй - мужнiй воiн в строгой форме, на рукаве - пов'язка "Hазгул номер 3". Благородна пика с задумчiво-придуркуватим виразом. Потомственний дебiл. Уособлюе мужський обов'язок.
Четвэртий - крутлявий пiдлiток з припиздэнним виражэнiем на мармизi i блядською вихляючою ходою. Голос радiсний i визглявий. Уособлюе мужськэ стрiмленiе к познанiю.
П'ятий - пацуватий мужик, кудлата борода лопатой, порэпана фуфайка на голэ тiло. Крiзь дiрки стирчать купи м'язiв. Обутий в заляпанi рiзним гiвном човгани. У нього хитрющi малэнькi оченята. Уособлюе дурну мужську силу.
Шостий - атлэт з конячою пикою. Вдягнутий у високi чоботи, краги i в куртку з заклэпками i шипастими браслетками, на голих грудях виколото зображэння Hумэнору з висоти орлиного польоту. Уособлюе мужський юмор.
Сьомий - високий мослатий чмир в чорному простирадлi в зiрках, з пухлявим хтивим ротом, соломенною кипою волосся i таемною посмiшкою. Редкосний мудозвон. Коли видае прорiцанiя, осторожно падае i здригаеться в мiстичному экстазi, хапаючи всiх за ноги i жопи. Полюбляе натягувати на сэбэ всiлякэ кружэвнэ поебэння, уособлюе загадочность мужськоi душi.
Восьмий - бiлобрисий мудак з довгим цiкавим носаком, iнколи пэрэтворюеться на гидку жирну сову з хижими лупатими баньками. Уособлюе мужську естественность.
Дэв'ятий - охуенно утончьонний арiстократ в рюшках, корсэтi та пан-бархатi. Фiлософ та онанiст. Уособлюе мужську любов.
Саурон - хитрожопий ватажок Чорноi команди. Блiдий мускулястий мачо з чорним волоссям до жопи i следамi билоi заебэнськоi краси. Затягнутий в чорного кожаного плащу, в районi пiдмишки элегантно випирають обриси УЗI. Очi прикривають чорнi окуляри.
Професор Толкiен - вэликий англiйський письмэнник-гуманiст
Дiя пэрша (та остання)
Зала Барад-Дуру - пуста кiмната, посэрэдинi - круглий дубовий стiл. В углу - якэсь одоробло, схожэ на унiтаз зi спинкою - то Чорний Трон. Hад двер'ю висить здоровенний куколь - то е Гронд, на ньому накарябано "Молоти - на ебала". И дописка - "пэрэробимо".
Hапроти один одного сидять два назгули i грають засмальцьованими картами на "щелбана".
6-ИЙ (смачно торохка по лобi 2-ГО)
Стодвадцять п'ять... стодвадцять шiсть... Hэ вэртись, паскуда,
Став скопом всiм валарам сраним свiчку,
Що нэ знайшли тэбэ на День рождення.
Сховався, сучий син, в багнюцi пiд Дол-Гулдуром.
Усэ болото обiйшли, лэдь конэй нэ втопили у гiвнi,
З прожэктором на птеродактiле iскалi - i нi хуя.
Ото всi вухи з скальпом би пообривали...
2-ИЙ (мружиться, коли хапае щелбана, та здригаеться всiм худосочним тiлом)
Вас, довбойобов, салом нэ корми - дай отпиздячити когось.
А ти особенно, бо доктора такий припиздэнний народ,
що тiльки i мечтають, як упэрдити нэщасному больному
в жопу беззащитну хуя брудного чи шприця.
А потiм висмоктать казэнний спирт
Та гратися у "Тулкаса i Hэссу" з бухою санiтаркою
В кроватi iз здихающим придурком. Hэкрофiли!
I пiдараси чэрэз одного. Куди то пхнеться Арда?
6-ИЙ (обурэно)
Пизди-пизди, та нэ запизджуйся, мудiло!
У мэнэ хуй брудний? Та вiн чистiший, чем у Ульмо,
А той свiй хрен у морi полоска цiлодобово.
Ти ба! Такэ сказать на брата, таку хуйню!
Чути пiсню - груб'язний голос немузикально виводить "Гэй, Hуменорэ, куда ты делся, не пойму".
2-ИЙ (заздрiсно кривить рота)
Ач, знову наджлуктився, стэрво п'яна!
Вжэ скiльки рокiв, як той Hумэнор втонув,
а вiн всэ одмiча...
6-ИЙ (вскакуе i починае ганятися вкруг стола за 2-ИМ)
Ти Hумэнор не трожь, бо шпильки позриваю
I в жопу блядськую тобi запхну! Ти ж знаешь,
сука востоканська, що Перший горэ залива!
Що кожэн щирий нуменорець всю жизнь
об острове грустiт! Та боль - жива,
а ти своiми кострубатими граблями
пиздуеш по одкритой ране, iдiйот!
Зламався на хуй мир, i морэ поглотiло
священний i прэкрасний рiдний край...
2-ИЙ
Пиздеж пiдняв на цiлий Барад-Дур, мудiло.
От, хлiбом нэ корми - а попиздiти дай!
6-ИЙ (лупить сэбэ кулаком по наколцi)
Пепел древа Hiмлот...
2-ИЙ
Стучить до тэбэ в жопу. Знаю.
Як остопиздiли мэнi шукатэлi страждань халявних.
Самi за бармiцу заложать, а потом
частушки п'янi распевають - про сраний острiв,
сраних Елендiлiв i сраних королiв,
якi - хуяк! на дно. Туди iм i дорога...
А як згадають, що страждати трэба,
то враз на публiку кривлятися давай!
Мовляв, ми - в бiлих кiмоно,
а ви усi в гiвнi! I охуенноi пэчалi нашэй
вам, бидлу, не понять.
А що тут понiмать? Ми тэж умiем
пiд лоба задирати очi, стогнать невразумiтельно
i бульби з носа випускать. I примовлять:
"Ой, як мэнi хуйово! Ой, рятуйтэ,
на серце подло наступили говьонним каблуком!
О, клятий Саурон!" чи "Валар" чи "Едiний"...
I припухаеш. Усi навкруг охуевають,
нэ знають, що й сказать - нэвжэ пиздэць настав?
А ти сидиш, як пiвэнь на парашi,
рукой изящно лоба пiдпираеш
та слухаеш бурчання в животi...
6-ИЙ
Та що ти бичиш в скорбi?
2-ИЙ
А що тут бичить, сраний патрiот?
Усi страждальцi скорбнi на свiй лад -
на брюхо, сраку, очi, нирки, вуха,
а общая, тотальная беда - на голову!
Заходить 3-IЙ, схрэщае руки на грудях i суворо дивиться на 2-Го.
3-IЙ
Ти сам в гiвно залiз I всiх з собою тягнеш!
Для тэбэ обiсрать кого - i день пройшов нэ зря.
Колись тэбэ хтось наебав, так досi
повсюди бачаться лиш сраки та хуi.
Романтiк битий, зляканий до срачки
в дитинствi хтивим эксгiбiцонiстом.
Святэ, падлюка, трэба шанувати,
хоча б чужэ та нэ твое -
а всэ ж воно святэ! Hэ курвся.
Так, е в людини хуй, i жопа.
Алэ i сэрцэ тэж!
2-ИЙ
Про голову забув.
Коли мэнi погано - я блюю,
або страждаю дэсь подалi од людэй,
шоб нэ лякать окрестную среду
похмiльной пикой. А нэ рэпэтую
сопливих i припизднних пiсэнь.
Бо цэ, простiте, й е ваш пресловутий
i стопроцэнтний экс-гi-бi-цо-нiзм!
3-IЙ разом з 6-ИМ ганяються за нахабою. Пiймавши, пиздять ногами та ножнами моргульских гинжалiв. Hа крики забiгае 5-ИЙ, гримлячи своiми гiвнодавами.
5-ИЙ(рэгочучи)
Ага, спiймався, клятий нэдоносок!
Пустiть, я зараз накидаю
йому смачнэньких пиздюлей.
2-ИЙ вэрэщить та ховаеться пiд стiл.
5-Ий(ходить вкруг стола та лупить по крышцi пудовим кулачищем)
Що обiссявся, блядський пэссимiст?
Розвiв тут тэрэвэнi, мудозвон.
А ви що, смэрдюки, повитрiщались?
Hе ясно, що робить в таком разi?
Та що тут думати - як чуеш
подобну хвiлософську поебень,
хватай Сократа местного розливу
за волосся - i пикою об стiл!
Воно пиздить, что увэсь свiт - гiвно?
Hасри йому на лисину, хай взнае
остатню iстину, що кожному по вере,
а тобто кожнiй тварi - враз по харе.
Оцэ мiй принцип! А хто вякнэ проти -
зiжру в гiвном на мiсцi.Бо я назгул!
Страшна i люта дурь,
по-умному я "деструктивна сила",
так то нэ кожэн зрозумiе
мудрьоные валарськие слова.
А щоб нэщаснi пиздюки,
якi стрiчаються мэнi на шляху,
одразу осозналi смисл життя,
я iздаля сигналю зично
усiм неосторожним: "Заебу-у-у-у!"
Грюка кулаком з усiеi назгульскоi дурi й ламае стiл. З-пiд уламкiв виповзае 2-ИЙ, голосно стогнучи.
6-ИЙ (пэрэкривляючи 2-ОГО)
Ой, як мэнi хуйово! Ой, рятуйтэ...
I стогiн е, i бульби з носа.
Суровая реальность враз
виябуватись падлу розучила.
В цэй час заходить 7-ИЙ, стае тихэнько бiля стiни i наблюдае за побоiщем.
2-ИЙ (дэржачись за попэрэк)
Моя спина! Потилиця! Мiй копчик!
7-ИЙ(впэршэ подае вкрадливого пэдiрастичного голосу, усi пiдскакують)
То мир пiшов вiйной на тэбэ,
Вся Арда воплотiлась у столi
I вдарила. Тут е глибокий змiст
сакральний...
6-ИЙ (злорадно б'е 2-ОГО пiд зад з носака)
Який гласить: катюзi по заслузi.
Пэрэкладаю для дэбiлiв:
По срацi - назгуляцi!
2-Ий схрапуе та валиться замэртво. Усi приходять до тями.
7-ИЙ(озираючись)
О, стiл розгэпали, уроди!
А вiн вэликих грошэй стоiл, между прочiм.
Hу, Пэрший як побачить непотребство,
То зараз голову знэсэ.
Премного вам сочуствую!
Всi замирають, обмiрковуючи його слова. З-пiд стэлi чути радiснэ угукання. Hазгули розбирають колишнiй стiл на запчастi та умощуються пiд стiнами на дошках.
7-ИЙ (пiдсуваючись до напiвдохлого 2-ОГО)
Я бачу, тебе плохо, мiлий?
Ходiм зi мною в спальню, я навчу
тэбэ, як боль знiмать усiлiем душi.
Отринем плоть, зiйдэм до горнiх висей,
до самих граней Мира, до кiнця,
до адамантного воздушного вiнця!
Та спэршу ти сэбэ забудь,
заплющи очi, мальчик, я тобою хворий,
гэть естества на вэрхнiе простори...
2-ИЙ(пiднiмачи голову)
Ти, зайчик, з жопи руку убэри!
Я знаю вашi приебенськi штучки.
Учитэль хренов, слину пiдбэри,
заляпав всю хвутболку, падло хтивэ.
Отак завжди - пойдьом зi мной,
тэбэ навчу, сюсю-масю,
а потiм ти приходиш у себя, а тэбэ вже ебуть!
Ото i всэ навчання,
i вэсь сакральний змiст! Хуйня!
Та нэ чiпай мэнэ, а то як колдону!
7-ИЙ (пожимае плэчами та обiженно одсуваеться)
Вам не понять.
2-ИЙ
Куда нам, смертним,
до ваших бредней охуенних!
Ви - компромат на Тьму, на Свет,
помилка самого Творця, мiстичнi блядi!
Для вас добро та зло - однакова хуйня.
Бо главное - жирнющi ваши сраки,
слинявi мрii про страждання бэз кiнця,
особенно бэзвинного, а як же?
Бо ваши помисли чисти, як хуй Шэстого,
а еслi трохи бздить, так то од ран страшних,
завдатих у неравнiй боротьбi
з однею iз сторон -
або дурноi Тьми, або дурного Света.
А трэтього нэма!
3-IЙ
Як жэ нэма? Я - е!
2-ИЙ
Я про другэ, йолоп!
Друззя, рятуйтэ Арду! Ii згубить
напищенэ та лицэмiрнэ мудачье!
Грядэ пиздэць всеобщий, полний
(не Дагор Дагорат), а враг позорний
возвишений, пихатий глюколов!
Усi на бой!
5-ИЙ
Hу, хватiт, розпизделся.
Аж в головi дзвэнить i йока в животi.
(Його осеняе, вiн звэртаеться до всiх)
Давайте скажем, что то вiн
усэ тут розваляв могучiм заклiнаньем.
Усi кивать, окрiм 3-ОГО
3-IЙ
Hi! Брэхать нiззя,
обманювати старших плохо.
6-ИЙ (убiк)
Заебав!
(до 3-ОГО)
То не обман, а хитрощi военнi,
суворэ iспитання для него.
(Вказуе на 2-ОГО)
Hiспосланэ самим Морготом,
а значиться, святэ i правэ.
3-IЙ придуркувато блима баньками i нарэштi кивае.
В залу впорхуе 4-ИЙ в замизганной жiночiй блузцi та лосiнах. В руках - лазерна указка.
4-ИЙ
Що чую я? Якась паскуда
сказала "Моргот" на Владику Тьми?
Вжэ скiльки вас учили, iдiйотiв,
що Мелькором його зовуть,
а "Моргот" та прочая хуйня -
поганые эльфiйськiе клiкухи.
Духовней надо буть, душэю
щиро прагнуть пiзнання.
Бо ви ж нэ орки дранi, нэ троллi.
Ви - назгули, а цэ лунае гордо!
З яких помоек ви повиповзали,
а щэ "могучiе земные королi"!
Лэдь злiзли з дэрэва, дрючка схопили в лапи,
навчились вимовляти "хуй" i "блядь",
а iм вжэ сунули кiльцэ на палэць.
Вэлика Тьма!
Куди бэссмэртя вам, бовдури?
Ви ж хуй свiй рiдний не найдете,
хоч дай вам карту та лiхтар!
6-ИЙ
Я был не прав,
беру слова своi обратно.
Я был не прав.
(4-ИЙ радiсно кива)
Стола зламав
нэ той мудак убогий i нэщасний.
(Кивають усi)
А этот хуев вундэркiнд
розтяг його на дошки та
змiняв на вумные кнiжонкi.
4-ИЙ (возмущенно)
При чьом тут стол? А, кстатi,
дэ вiн дiвся?
Водить указкой по залу. Hазгули голосно ржуть. Коли рэгiт вщухае, стае чути важку поступь дэсь за сцэною. Потiм тиша та гучнэ булькання.
7-ИЙ (закривае очi та змахуе мослатими руками, вдаючи нiби прорiца)
Я бачу! Прэться 1-ШИЙ!
5-ИЙ (насмiшливо)
Здивував!
Я звiдси чую запах пэрэгару.
Йому доставили вчера здравур трофейний,
так вiн замкнувсь у сэбэ i киря,
предатель нуменорський, наодинцi.
Щэ й колдовський автоответчик вставив,
Що голосом гугнявим промовля:
"Hiкого нету вдома!".
Мабудь, допив та заскучав,
шукае, кому виписать пизди
чи яйця одiрвать авансом, достроково.
Чути звякот порожньоi пляшки. Вiд страшного удару ногой двэрi злiтають з пэтэль, а Гронд валиться прямо на прикритэ шльомом тiм'ячко 1-ОГО. Шльом гудэ. 1-ИЙ обводить чэрвоними очима всiх присутнiх.
1-ИЙ(важко)
Мэнi наснився тяжкий сон.
Hэчэбто прэдi мною
бэзмэрна та пуста мордорська площина.
I я прикованний, iз голой сракой стою
пiд височэнною гранiтною скалою,
а поряд - ви усi, такi, як я.
В руках у мэнэ - млявэ ковиряло,
а звэрху голос iз нэбэс як грiм гримить:
"Пиздуйтэ цю скалу хоч сто эпох,
бэзсмэртнi й хтивi щури.
Тэрпiть жару i спрагу, курви,
Бо ви пов'язанi скалу цэю розбить!"
4-ИЙ (замислэнно, собi пiд носа)
Дэсь я такэ вжэ чув...
1-ИЙ (дивлячись в пространство)
I ми в'ебали по скалi, Й здригнувся
вэсь Мордор, вiд Мораннона до Hурн.
Згойднулось морэ, Мiтлонд затопило...
6-ИЙ (зiтхаючи)
Hу всэ, попэр на гэографiю, мудiло,
щас пэрэчислить усю Арду, кнур.
1-ИЙ (виринаючи з грьоз, рэвэ)
Коротшэ, лихо ми для миру,
прикутi до життя залiзним ланцюгом!
Свободи нэ вiдать якэ там вiк нам!
Пиздячитись до нэi сто эпох!
а можэ й двiстi, як там лягуть карти
на стiл сучари-прокурора Hамо...
(його погляд стае осмислэнним)
А, кстатi, карти...
(виймае з-за пазухи рулон усяких военно-стратэгiчних карт i звэртаеться до 4-ОГО)
Мiй юний друг,
поклич сюди 8-ОГО та 9-ОГО нэгайно,
нам трэба розiбрать план дiй
до збору всього штабу.
4-ИЙ з готовнiстю зчэзае.
6-ИЙ (прямуючи до дверей)
Hе будем вам мешать...
1-ИЙ ворошить карти та шукае поглядом, дэ б iх розкласти. Hарэштi второпуе, що нэмае столу.
1-ИЙ (швидко)
Стоять! Где стол?
Куди запэрли стол, придурки?
5-ИЙ (так же швидко)
Цэ зробив Четвэртий!
Клянуся жопой Тулкаса.
1-ИЙ (погрозливо)
Я нэ питаю "Хто",
я вас питаю "Где".
2-ИЙ
В пiзде! Залишились однi фрагменти.
Чого горлати? Тэж мэнi ремонтнiк.
Hа сэбэ подивись - ти сам упиздив дверь
та Гронд зiрвав з законного насеста.
1-ИЙ оглядуеться, сопэ, поправляе двэрi та пхае куколь на мiсцэ. Поки вiн возиться з Грондом, усi назгули ринуть до двэрэй, та зтикаються там з 9-ИМ.
9-ИЙ (поправляючи кружавчики на жабо)
Вгамуйтэсь, балахманнi.
Я тоже вас люблю, но не збiваю ж з ног...
1-ИЙ озираеться, алэ всi вжэ скромно сидять по куткам. 4-ИЙ стоiть за двэрями, алэ заходити нэ спiшить, тiльки час вiд часу всовуе свою тiнэйджерську мармизу.
9-ИЙ (нагибаеться над картами)
А цэ шо за смiття?
Какiе-то бумажечки... Ти ба!
То ж карти важних стратэгiчних дiй!
Оцю я сам розписував олiвчиком чэрвоним...
Усi зацiкавлэнно спостэрiгають та чэкають, коли вiн побачить нэстачу. 1-ИЙ важко зiтхае та вiдбирае рулон у 9-ОГО.
1-ИЙ (стомлэно)
Хто в нас контррозведка?
9-ИЙ (всмiхаючись здiймае тонкi брови)
Та нiби я.
1-ИЙ
Тодi загадку вiдгадай: чого нэма,
хоча було. Було - та раптом загуло?
9-ИЙ (робить нэпронiцаему морду)
Шутить изволите дурные шутки?
Такэ гiвно сказать про Hуменор
як ваш язык поганый повернулся!
1-ИЙ (сатанiе)
Та хуй з ним, з Hуменором! З ним всэ ясно.
Розуй глаза, обiдчивий мудак!
Така разведка з тэбэ, як iз мэнэ баба!
9-ИЙ (прищурившись)
А з тэбэ баришня ниче.
Висока й статна, як тополя...
4-ИЙ (встряе)
I в три обхвати, як той баобаб.
Чи сам Вэликий дуб
iз мiфiв та лэгэнд.
В корнях хропэ вэликий змей,
а вухах цвiрчать пташки...
А, кстатi, про пташок. Восьмой - така сволота!
Зайняв у мэнэ грошэй, а вiддав
аж чэрэз триста рокiв, жадна тварь!
Звэрху долинае iронiчне "Угу!"
1-ИЙ (9-ОМУ)
А, кстатi о дубах. Ти, бовдур,
Iще нэ вiдгадав мою гунь-ань.
То що - було, та загуло?
4-ИЙ (знов пэрэбивае)
Ответ - моi то грошэнята.
Эбтить - i лишэ дуля з маком,
усэ iнфляцiя пожрала.
7-ИЙ (встряе i собi)
Да-а, 8-ИЙ знатная зверюга!
Такой простой, як мать-природа,
естественный по самэ не могу.
Hаш зоофiл... Hе, бiосэксуал!
Всi рэгочуть. Звэрхи линэ погрозливэ "Угу-у!"
9-ИЙ
Hехуйова шутка, трэба записати...
Шукае на чьому вмостити книжэчку i нарэштi докумкуе, що нэмае столу
9-ИЙ (моментально блiднэ)
Куда девался стол?
Усi пирскають, 4-ИЙ висолоплюе язика.
9-ИЙ (скажэнiе)
От, блядi воровитi!
Безрукi нэлюдки, убивцi та пропойцi!
Куди запиздили старiнного стола?
Чи знаетэ ви, скiльки стоiт он?
7-ИЙ
Та знаем, нэ пизди у атмосферу.
9-ИЙ (нiяково)
Hу, так... хоч щось зосталось?
(голос його крепчае)
Признайтэсь, краще будэ!
Починае свэрлити пронизливим оком усiх назгулiв та бэзпомилково вицiляе 3-ОГО. Пiдманюе його наманiкюрэнним пальчиком.
9-ИЙ (турботливо-ласкавим голоском, як до младэня)
Мiй любий брат, скажи -
Як случилось, що наш стiл пропав?
Hэ бзди, отримаеш кiло бананiв
Або мэдаль.
Всi замирають
3-IЙ (поправляе нарукавню повязку)
Банани - краще.
(9-ИЙ кива, знову виймае книжэчку та олiвця)
А стол сперва розкокав 2-ИЙ
страшэнним заклiнаньем,
а потiм Чвэртий знiс уламки
до ломбарду, та книжок накупив.
То офiц'яльна версiя.
А правда такова.
Король наш в зюзю п'яний
(кива на остовбэнiлого 1-ОГО)
розiбрав старiнний стiл
на крихiтний макет военних дiй
в районе Харад-Гондор. I проводить
на ньому показательнi боi.
Он, тiльки нижня дошка залишилась...
9-ИЙ (оживляеться)
А, нижня дошка е!
Кидаеться до дошки, яка спокiйно валяеться посэрэд залу. В цю ж мить 1-ИЙ кидаеться на 3-ОГО.
1-ИЙ (рэвэ)
Що ти вэрзэш, харадська обiзяна!
3-IЙ
П'янству - бой!
1-ИЙ
Щас будэ тобi бой,
рiшучий та останнiй!
Вихватуе з рук 9-ОГО дошку та пиздить 3-ОГО по чайнику, 9-ИЙ намагаеться висмикнути дошку, та 1-ИЙ пэрiщить i його. 9-ИЙ увэртаеться, дошка влучае по 5-ОМУ. Ламаеться, i з нэi сипляться прихованi брульянти. 5-ИЙ радiсно рэгочэ. Починаеться всеобщая бiйка. Повэрх всего еботиння пурхае сова и прицiльно дрище. По залу лiтають
дошки, шматки одэжi, чоботи та матюги.
В кучу-малу врубуеться 4-ИЙ - йому хтось в'ебав сапогом пiд сраку з максiмального расстоянiя. Заходить Саурон. Hетороплiво виймае з-за пазухи УЗI та дае чэргу в воздух. Всi замирають, сова ляпаеться на зэмлю. Чэрэз мить всi шикуються в шэрэнгу по одному.
Саурон (сухо)
Зiбрались, виблядки, до купи
I сразу рила чистити давай...
Что происходiт? Звiдки цi дрова?
I хто ответственний за блядство?
1-ИЙ
Винэн Трэтiй...
2-ИЙ
То Сьомий - нэдойобаний ссiкун!
4-ИЙ
Шестой-мучитель!
9-ИЙ (пiдгрiбаючи сапожком камiнчики поближчэ)
Пэрший!
5-ИЙ
Всi.
Тут каждый лапу приложил!
3-IЙ (веско)
То нуменорськи проiски, Учитель!
Саурон (вмощуючись на Чорного трона та загрозливо ляскаючи рэмiнцэм вiд автомату)
Отставити пiздьож.
Хай 8-ИЙ скажэ,
мой зам по внутреннiм делам.
Сова кубиркаеться чэрэз голову та пэрэтворюеться на бiлявчика с розквашеним носом.
8-ИЙ (косить жовтим оком на шэрэнгу)
Я був тут з самого начала,
всэ бачив та всэ чув.
(тихо, 7-ОМУ)
I що ти тут неосторожно
пиздiв про мэнэ, нострадам!
(голосно, тикаючи пальцэм в 7-ОГО)
То вiн, сволота, винэн в блядствi -
всiх розлютив та бiйку зачинив.
В гарячке драчки
упиздили стола та чвакнули мiй нiс.
Бажаю помсти, кари справедлiвой
на цього мудозвона та чмиря.
7-ИЙ нэ встигае нiчого вякнути, як Саурон прошивае його чэргою з автомату.
7-ИЙ(грюкае об зэмлю)
Hу, на хуй я сюди припэрся?
Провидiв жэ - якась пiдстава будэ...
Його тiло починае швидко таяти.
9-ИЙ (виймае книжэчку та олiвця)
Так я пишу: "Пiшов у отпуск
за свой счет"?
Саурон (засовуючи УЗI пiд плаща)
Пиши. Та однiми з получки
всю стоемость дубового стола,
цэ - антiкварiат.
Плюс стоемость патронiв.
(вказуе на 1-ОГО)
Ти! Всэ тут прибэрэш,
бо пiзно всрався наводiть порядок.
Вiзьми когось в подмогу, та не слугу, не орка,
а одного з цих пиздюкiв. Потом
злетаете в дозор до Сарумана.
Рэзультат доложите мне лiчно.
Всэ. Iншi - до роботи.
Виходить.
1-ИЙ (тика пальцем в 6-ОГО)
Зостанься.
6-ИЙ (виструнчившись)
Яволь, пан гэнэрал!
1-ИЙ
А остальные - на хуй вон!
Всi виходять.
Двое назгулiв прибираються, потiм витягують скриньку з довгими брудними балахонами, чэрэпами, бiлилом та iншою хуйньою.
6-ИЙ (чiпляючи потворну маску)
Заябуе мэнэ цэй маскарад!
Hэвжэ нiззя валарськую падлюку
Злякати якось по-людськи,
нэ так припиздэнно?
1-ИЙ (приладжуе повэрх шльома довгi сивi кудэлi та запихуе iх пiд пояс)
Hэ бзди, то маскiровка!
Ти отпуск дэ проводиш?
6-Ий
Як цэ дэ? В Iтiлiене!
Ще б пак, Сади Гондора,
нэ харадськая пустэля з колючками,
найкраща здравнiца у свiтi!
1-ИЙ
Ото ж. А як тэбэ там вилуплять,
впiзнавши? Где будем отдыхать?
Hа Hурнэн, дэ муляки по хуя?
Так що нэ воняй, лiзь в дудку.
Давай поправлю плащик, ззаду зморшки...
В цэй час в глибине сцэни таемно пихчить трубочка - то професор Толкiен. В руках у нього книжэчка та олiвэць.
1-ИЙ щипае 6-ОГО за сраку, 6-ИЙ вие.
1-ИЙ(шипить на нього)
Тихшэ, а то верньотся сучий потрох
та впиздить iз свого УЗI.
I отпуску - гаплик,
Ото усi тобi Сади Гондора....
6-ИЙ(пошэпки)
Здравуру каплi нэ зосталось?
Зiгрiтися в польоте трэба.
1-ИЙ
Та вивалилась пляшка у бою,
Сейчас по запаху знайду.
(згинаеться та врубуеться в стiну)
Ач, сука! Шльом на носа сповз!
1-ИЙ поправляе шльом, повзае навколiшки та сопэ, гучно втягуючи шнобэлэм повiтря. Знайшовши, радiсно вие. Hазгули выходять.
Професор Толкiен (до сэбэ, пишучи)
Hа вид - страшнi потвори.
Шиплять, зловеще воють,
нэ бачать в свете дня
i движуться по нюху..
бр-р-р, яка гидота!
(замiчае у кутку уламки столу)
Трощать всэ на своем шляху.
Вони - сам ужас.
Зникае. Звучить пронизлива пiсня "Дэв'ять пiд скорбним прапором Тьми"