Про Карпати 2017. Невидане
У блозі я ані словом не обмовилася про підкорення Карпат минулого року. А варто було б. Адже це був мій останній «великий похід». Мабуть, більше не наважуся на тижневу авантюру. Хіба похід на 1-2 дні, «налєгкє». Тому що цей, як і перший ( Чорногірський хребет), видався (над)складним.
Facebook post
Пакую речі
Після вдалого другого походу ( Мармароський хребет), я задумала ще один маршрут - Свидовець та Горгани. Коли в «Ютубі» дивилася круті відоси про стежки в Горганах, вкриті сіро-зеленим камінням, подумки вже була там.
І почала збирати рюкзак. Ні, не почала, бо… його в мене немає.
Наперед скажу, що комфорт у поході (наскільки він взагалі можливий))) залежить від спорядження. Добре, коли якісне і своє. У мене ж зі «снаряги» були тільки водонепроникний чохол на рюкзак, гірські кросівки і туристичні сандалі майже мого розміру з «секонду». Велика чашка-термос (навіть дві). Я взяла обидві чомусь, про що потім жалкувала разів з 200). Ліхтарик (налобний і звичайний), так само жалкувала, і стільки ж разів хотіла викинути десь в кущі. Каремат - брата. Дощовик, охайно складений, чекав рік після Мармаросів. Його я розгорнула за годину до потяга і жахнулася: металеві кнопки заіржавіли. Купувати новий часу і настрою вже не було, тому вклала його в пакет до інших речей.
Так, саме в пакет. За спиною навантажений спортивний рюкзачок, в руці пакет з «Новуса», в іншій - каремат. Двома словами: знана туристка.
Найдорожчі речі, вони ж найголовніші - рюкзак, спальник та намет - я орендувала. Не робіть так, як я, принаймні з рюкзаком. Мені видали старенький і без каркаса (хоча, мабуть, я сама такий обрала на сайті, вже не пам’ятаю). І хоч без каркасні рюкзаки легкі, носити продукти на п’ять днів було ну дуже незручно.
Страждаю
«Важко» - це слово, яке супроводжувало мене до кінця маршруту. Чомусь у першому і другому походах поряд завжди були хлопці, яким можна було скинути пару кіло речей. Тут охочих не знайшлося. Більше того, хлопці бігли так, що я ледь за ними встигала. А насправді - не встигала взагалі.
У компанії, що зібралася, я виявилась найменш «спортивною», і майже кожного разу доходила до привалу остання. Була молода парочка скелелазів, чувак, що займається греблею, іще один колишній спортсмен (здається, футболіст), студентки-медики з Білорусі. Та ще мила парочка школярів-одинадцятикласників, які ішли зі мною в хвості.
Коли ти останній, бойовий дух скочується до нуля. А у моєму горе-поході - це ще й ризик загубитися. Через те, що замикаючих ми не мали, а гід не чекала нікого на роздоріжжі, я ледь не пішла у ліс замість того, щоб вийти на галявину (перевал Легіонів).
Ще один невдалий епізод - із повною відсутністю води в один із вечорів. Після того, як ми кілька годин дерлися на гору (Братківську), виявилося, що найближчий (у радіусі двох кілометрів) струмок пересох. Тож плани варити щось їсти чи пити відмінилися. Зате з’явилися плани (щойно зійде сонце) драпанути з гори, на якій нема ні дров, ані води, зате є хмара озвірілих мошок. Їхні укуси залишилися мені на згадку аж на півроку.
Люблю
Я люблю гори. Хоч зважаючи на все, що я написала вище, у це важко повірити.
Цього разу, як і в попередніх походах, ми були у серці гір, а хмари у нас під ногами. Вдень бачили вершину, десь там, дуже далеко, а ввечері ночували на ній. Ми проходили повз старі гірськолижні підйомники. Пили воду з озера і струмка, який спочатку видався нам калюжею. Перечікували дощ, граючи в слова, а потім знову потрапляли просто у зливу.
Раділи, коли привал, і можна влягтися на рюкзак, розкинути руки і просто дивитися згори униз на запаморочливий краєвид. Рахували кілометри по вертикалі за вказівниками.
Кілька годин продиралися крізь соснове гілля, в якому застрягали рюкзаки і кололися щиколотки.
Бачили початок річки Чорна Тиса і набирали воду у 1,5 літрові пляшки.
Таки йшли стежкою із сіро-зелених каменів з «Ютуба», хоча виявлося, що на цьому маршруті їх зовсім небагато.
Зривали чорниці. Їли по дві порції макаронів із сулугуні, коли розуміли, що іти нам вже мало, а їжі залишилося багато.
Фотографувалися на тлі світанкового сонця.
Бачили гори.