…напишу… бо то трохи важливо ( Read more... )

Я от недавно сиділа і думала… таке зараз рідко буває…

Не вистачає часу для одинокості. Але це, часом, потрібно.

Стільки всього змінилося… стільки всього не на своїх місцях, хоча вони вже самі для себе стали рідними…

Мені зараз вистачає вдихнути Його волосся, щоб все стало як завжди «після», бо як завжди «до» вже ніколи не буде. Ти (читайте як перша ( Read more... )

А от тут недавно ми святкували б папі 62 роки…

А от так незабаром ми фіксуватимемо, що Його вже два роки з нами нема.

Блін, я так хочу, щоб Він був! Блін, я так хочу почути від нього «доня».

Я готова написати книжку про те, що всі проблеми то ніщо в порівнянні з тим, що не стає людини…

Бережіть людей біля себе, або допомагайте комусь берегти цих людей ( Read more... )

Я знаю, чому люди так особливо ставляться до свого дня народження...

Вірніше люди навіть не самі ставляться до нього, а чекають особливого ставлення когось іншого... тому що вони хочуть знати, що цей день для когось радісний, оскільки саме сьогодні Ти з’явився на цей світ...

І тому, чим більше відвертих привітань Ти чуєш на свій ДН, тим більше ти ( Read more... )

Я оце зараз живу і розумію, що менше починаю розуміти. Що? Щось в цьому житті. Взагалі ніякої логіки. Чи то в мене її мало, чи то просто в когось її небагато. Ніяких логічних пояснень і навіть ніяких логічних засновків. Чому люди, які, в принципі, хотіли б спробувати бути разом - не можуть собі цього дозволити в силу свого характеру. Характеру ( Read more... )

Всегда найдется женская рука,
чтобы она, прохладна и легка,
жалея и немножечко любя,
как брата, успокоила тебя.

Всегда найдется женское плечо,
чтобы в него дышал ты горячо,
припав к нему беспутной головой,
ему доверив сон мятежный свой.

Всегда найдутся женские глаза,
чтобы они, всю боль твою глуша,
а если и не всю, то часть ее,
увидели страдание твое.

Но есть ( Read more... )

Ситуація: приходять клієнти - директор підприємства (чоловік) і бухгалтер (жіночка). Його (її) питання: процедура ліквідації філії держ. підприємства. Парилися ми, чесно Вам скажу, з уточнюючими питаннями дуже довго (де друкувати повідомлення і т.д.). Прискіплива жіночка трапилася. Пішли, взявши контакти, і сказавши „якщо що ми до Вас ще прийдемо, ( Read more... )

Маю два враження і дві думки: від побаченого і від почутого. Вражень насправді більше, але узагальнюю.

Вчора ходила в „Україну” на балет. Гастролі. З Москви. „Спартак”. Перший раз за все життя я, навіть не дочекавшись перерви, пішла. Одним словом „жахливо”! Правда, потім почула не раз слова „може, ти там дечого не зрозуміла?”. Може, я і дечого не ( Read more... )

 Виходжу з метро, аж! „А вона все-таки кругленька...!” - це була друга думка, яку я подумала, побачивши вчора людину, зустрічі з якою я не шукала б ну найближчих років п’ять це точно. Першою думкою була „ні, мене десь там наверху таки хтось випробовує”.

- Що ти тут робиш? - ще нічого не встигнувши подумати.

- А ти що тут робиш? - знала що буде ( Read more... )

Давно не було такої насиченої цікавої ночі, та і вечора, який їй передував, ну і ранку, який її вінчав.

Спонтанно (як завжди, до речі) домовляємося зустрітися з другом, темно, підходжу до метро, набираю номер, і тут боковим зором помічаю, що на мене несеться хтось незрозумілий, в капюшоні, у шкірянці, не встигаю зреагувати, як цей хтось проноситься ( Read more... )