Vitajy Ja popila kavi y Lvivskomy Placky na Polittesi i mene na kassi poprosili ropovistu virshika ukrainskojy. Ja rospovila Jalunochky y viljnomy stili, y podrygi schelepa vpala na pidlogy))
Вітаю. Їм можна сміливо змінювати назву на "Перше україномовне таксі". Взагалі-то забавно спостерігати інколи. Чомусь великий відсоток навіть україномовних людей вважають російську - мовою за замовчуванням (це, як мінімум, Полтава, Черкаси, Вінниця) Наприклад: сидимо якось спокійно, спілкуємся українською, підходить мама з дитиною, щось порозпитувала російською (щось їй треба було знайти), так само за звичкою їй російською відповіли. От пішла вона, і тут почули, що з дитиною своєю вона спілкувалася також українською. Довго думали: то навіщо було нам ото стрибати туди-сюди. А ще забавні студенти, особливо з сел. Там зовсім смішно: все життя спілкуються українською - а вступили до вузу в обласний центр - то все, всі поголовно російськомовні :) Схоже ще з молоком матері в'їлося, що в місті треба тільки російською.
Я думаю, що то все йде від багатодесятирічної освітньої політики, що проводив союз. Західні регіони не так сильно давили, хоча були й винятки, а от центру, півночі, сходу і півдню дісталося по повній. Стандартна ситуація за радянських часів - у більш-менш великому місті, скільки б у ньому не жило відсотків етнічних росіян - до 90 або й більше відсотків шкіл були російськомовними. Але ж - і це головне - школами то все не обмежувалося. Вищі навчальні заклади - на 90, а то й на всі 100 відсотків - російськомовні. З технікумами - та ж історія. І лише профтехучилищам дозволено було бути українськими, та й то не повністю
( ... )
Аби тільки змінювалося щось, бо отак спілкуєшся з батьками, які віддавали дітей в україномовні школи років -цать тому, а потім дитина вступила до харківського вузу і жаліється їм, що складно у вузі навчатися, бо звикли до української з її "додатні/від'ємні", а там все навчання російською. От батькі і замислюються, чи може треба було в російськомовну школу тоді віддавати. Взагалі з цим все складно.
Ну, зміни швидкими, за одне покоління, не будуть. Щоби у Харкові у вузах викладачі давали матеріал українською, потрібно, щоб вивчилися діти у школі українською, потім вступили до педагогічного вузу, де вчилися б теж українською, і потім уже йшли викладати, не уявляючи, що можна читати математику чи фізику з хімією не українською. А у нас же зараз переважна більшість вчителів і викладачів - то ще совки, вони не зміняться, треба просто чекати, коли їм на зміну прийде інше покоління. Щодо діточок, що жаліються, що ім сильно важко - то від лінощів і від дуже шкідливої національної риси "поприбіднятися". Якщо добре знаєш сам предмет і маєш бажання - то термінологію на іншій мові, тим більш не такій уже чужорідній, можна вивчити максимум за місяць.
Comments 25
Ja popila kavi y Lvivskomy Placky na Polittesi i mene na kassi poprosili ropovistu virshika ukrainskojy. Ja rospovila Jalunochky y viljnomy stili, y podrygi schelepa vpala na pidlogy))
Reply
Reply
Reply
Взагалі-то забавно спостерігати інколи. Чомусь великий відсоток навіть україномовних людей вважають російську - мовою за замовчуванням (це, як мінімум, Полтава, Черкаси, Вінниця)
Наприклад: сидимо якось спокійно, спілкуємся українською, підходить мама з дитиною, щось порозпитувала російською (щось їй треба було знайти), так само за звичкою їй російською відповіли. От пішла вона, і тут почули, що з дитиною своєю вона спілкувалася також українською. Довго думали: то навіщо було нам ото стрибати туди-сюди.
А ще забавні студенти, особливо з сел. Там зовсім смішно: все життя спілкуються українською - а вступили до вузу в обласний центр - то все, всі поголовно російськомовні :) Схоже ще з молоком матері в'їлося, що в місті треба тільки російською.
Reply
Reply
Reply
Щодо діточок, що жаліються, що ім сильно важко - то від лінощів і від дуже шкідливої національної риси "поприбіднятися". Якщо добре знаєш сам предмет і маєш бажання - то термінологію на іншій мові, тим більш не такій уже чужорідній, можна вивчити максимум за місяць.
Reply
Leave a comment