Прискіпливо приглядаюсь до людей, які додаються в друзі у віртуальних мережах. Часом мучу їх запитанням "чи ми знайомі?"така собі перевірка на адекватність Сьогодні "постукав" якийсь хлоп. Думаю, ну настрій хороший - додам. Одним більше, одним менше. Все одно спілкуюся з одиницями ( Read more... )

Я вже давно не вірю у позитивне майбутнє людства, але все одно образливо. Чому коли намагаєшся хоч якось дотримуватися правил хорошого тону і ставишся до людей доброзичливо не плюєш в морду при зустрічі, у відповідь отримуєш одні висери від оточуючих?

...після того, як кількамісячний племінник старанно облизав колесо коляски і навіть не просрався вижив.

Друзі знають як тяжко у мене складались відносини з Богом, наскільки складно бувало висповідатись і тому подібні речі. А ще я дуже не люблю священиків, які поводять себе так, ніби знають усе на світі ( Read more... )

Вечір суботи. Тато дивиться Євробачення (вигук здивування на третьому слові). Бажає чи то перемоги, чи то поразки неперевершеній співачці й азаролюбці Машці Яремчук. Я релаксую під комедію (два телевізори в хаті - запорука сімейного затишку). На кільканадцятій хвилині очільник сім'ї вривається в кухню й дещо стривоженим голосом прорікає ( Read more... )

Це ж треба було натрапити на каляки-маляки трирічної давності. А зараз читаю з відчуттям, що історія (щодо Юличиної тюрми та Помаранчевої - так точно!) повторюється ( Read more... )

Є в мене на роботі одна поважна женщина-пенсіонерка, яка при зустрічі на сходах (а вони в нас круті і досить вузькі) любить пропускати мене і мою колегу-однолітку зі словами "Молодим у нас дорога!.." На цьому благородність геніатєльної краянки закінчується і її "звєзда во лбу" над намальованими бровами починає сяяти ще яскравіше. Після чергового ( Read more... )

Сьогодні іду зранку від залізничного вокзалу і бачу, шо якийсь стрьомний мужик шось згодовує бездомному обдертому котові біля магазину. Ну я грішним ділом подумала, шо це черговий догкотохантер підсипав трутку у м'ясо і робить "санітарну чистку" міста. Скерувала свій спопеляючий погляд на цю картину і побачила, шо киці чуть не у писочок витискають ( Read more... )

Час від часу у моєму житті настає кризовий період, коли не знаєш чи щось змінювати чи просто забити великий болт. Тоді я просто йду і купляю хом'яка. Останній раз таке було рівно три роки тому. Вернулася додому з двома джунгариками. Останні з партії, так сказать. Вони настільки мило спали в купочці, що рука не піднялася їх розлучити. Припхалася ( Read more... )

Нарешті поборола всі внутрішні сумніви та зареєструвалась. Та чи родиться з того всього повноцінний блог сказати важко.
А зараз в мене t 37 з копійками, я п'ю чай з величезного оранжевого горнятка і думаю де ж це я могла простудитись. Шапку вдягала, шарф не ігнорувала. Може все-таки карма?