(no subject)
Помітила таку показову різницю між поганими перекладами українців та росіян. Коли партачить перекладач-росіянин, про це складно здогадатися: він як і не допетрає змісту оригінальної фрази, то видасть навзамін щось гладке і читабельне, схоже на авторський текст - і щоб помітити підставу, треба звірятись з оригіналом, от як тут:
http://community.livejournal.com/ua_scholasticon/2538.html
Український партач, як правило, простодушний і щирий, всі провали в розумінні автора залатані дуже грубо, навіть із втратою синтаксичної форми, тож вам одразу стає ясно: всесвітньо відомий автор такої грубої лажі допустити не міг, і винуватий тут не Фернан Бродель чи Жорж Дюбі, а Григорій Філіпчук.
Що ж гірше? Зрозуміло, той факт що кострубаті ніким не вичитані переклади в нас видаються і продаються - мінус нам порівняно з росіянами. А з іншого боку - наївність деяких "перекладацьких спроб" чесно волає до читача: оригінал! читайте оригінал!
Тимчасом росіяни зі своїми гладкими і правдоподібними псевдо-перекладами ризикують ізолюватися у власній квазі-реальності, де оригінал нікому не потрібен.
Tо sum up, український глас: Європа єсть! ми її не розумієм, але вона прекрасна і маняща!
російський глас: ми вашу Європу давно по кісточках розжували.
UPD: щоб трохи виправити свою голослівність, подаю приклад кричущого українського партацтва. На жаль, французький текст "Le temps des cathedrales" мені недоступний, але аж ніяк не віриться, щоб Дюбі, авторитетний медієвіст, міг писати отаке:
"У думці Аристотеля немає творчості [плагіатор, напевно?]. У всій вічності розумовими здатностями [це ж хто такі?] рухає Бог... І можна засумніватися, що вона мала б силу собі його анексувати, пристосувати до цієї сукупності, тісно скоординованої, на вигляд непорушної [поганого тону розрив фрази]. Святе Письмо, праці святого Августина, похід і повернення Діонісія Ареопагіта [Ареопагіт на марші?]."
(Жорж Дюбі, Доба соборів. К.: Юніверс, 2003 - ст. 168)
Але дивлюсь у переклад англійський - і відлягає від серця: ні-ні, Дюбі не ідіот, яке полегшення:
"In Aristotle's thought there was no CREATION. From time immemorial MINDS had been activated by God... And it was doubtful whether they were capable of reconciling the Bible, saint Augustine, and the movements of PROCESSION and return of Dionysius the Areopagite with such a closely coordinated and seemingly indestructable whole."
http://books.google.com/books?id=_V2ZVlBMWeMC&pg=PA172&vq=Aristotle&dq=Georges+Duby+le+temps+des+cathedrales+&lr=&source=gbs_search_s&sig=ACfU3U2-PRlc-HkaJITxB2pHG8jCjQ16JQ&hl=uk#PPA173,M1
І вся ця краса, зауважте, в межах одного абзаца одної сторінки.
http://community.livejournal.com/ua_scholasticon/2538.html
Український партач, як правило, простодушний і щирий, всі провали в розумінні автора залатані дуже грубо, навіть із втратою синтаксичної форми, тож вам одразу стає ясно: всесвітньо відомий автор такої грубої лажі допустити не міг, і винуватий тут не Фернан Бродель чи Жорж Дюбі, а Григорій Філіпчук.
Що ж гірше? Зрозуміло, той факт що кострубаті ніким не вичитані переклади в нас видаються і продаються - мінус нам порівняно з росіянами. А з іншого боку - наївність деяких "перекладацьких спроб" чесно волає до читача: оригінал! читайте оригінал!
Тимчасом росіяни зі своїми гладкими і правдоподібними псевдо-перекладами ризикують ізолюватися у власній квазі-реальності, де оригінал нікому не потрібен.
Tо sum up, український глас: Європа єсть! ми її не розумієм, але вона прекрасна і маняща!
російський глас: ми вашу Європу давно по кісточках розжували.
UPD: щоб трохи виправити свою голослівність, подаю приклад кричущого українського партацтва. На жаль, французький текст "Le temps des cathedrales" мені недоступний, але аж ніяк не віриться, щоб Дюбі, авторитетний медієвіст, міг писати отаке:
"У думці Аристотеля немає творчості [плагіатор, напевно?]. У всій вічності розумовими здатностями [це ж хто такі?] рухає Бог... І можна засумніватися, що вона мала б силу собі його анексувати, пристосувати до цієї сукупності, тісно скоординованої, на вигляд непорушної [поганого тону розрив фрази]. Святе Письмо, праці святого Августина, похід і повернення Діонісія Ареопагіта [Ареопагіт на марші?]."
(Жорж Дюбі, Доба соборів. К.: Юніверс, 2003 - ст. 168)
Але дивлюсь у переклад англійський - і відлягає від серця: ні-ні, Дюбі не ідіот, яке полегшення:
"In Aristotle's thought there was no CREATION. From time immemorial MINDS had been activated by God... And it was doubtful whether they were capable of reconciling the Bible, saint Augustine, and the movements of PROCESSION and return of Dionysius the Areopagite with such a closely coordinated and seemingly indestructable whole."
http://books.google.com/books?id=_V2ZVlBMWeMC&pg=PA172&vq=Aristotle&dq=Georges+Duby+le+temps+des+cathedrales+&lr=&source=gbs_search_s&sig=ACfU3U2-PRlc-HkaJITxB2pHG8jCjQ16JQ&hl=uk#PPA173,M1
І вся ця краса, зауважте, в межах одного абзаца одної сторінки.